АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міжприступний період

Критерії: відсутність ознак бронхоспазму. При тяжкому перебігу БА не відбувається повної нормалізації бронхіальної прохідності, що проявляється зниженням толерантності до фізичних навантажень та пробою на прихований бронхоспазм з бронходилятаторами.

Діагностика БА.

Анамнестичні дані про можливий алерген підтверджуються спеціальною діагностикою. Метод шкірних проб грунтується на наявності антитіл не тільки в шоковому органі, але і у шкірі. У місці введення алергену, за наявності до нього специфічних антитіл, відбавається реакція негайного типу (через 15-20 хв) чи сповільненого типу (через 24-48 год).

Цінну інформацію може дати визначення загального рівня IgG, підвищення якого свідчить про генетичну схільність до атопічних реакцій. Для атопії характерне зниження Т_s і дефіцит IgA. Досить інформативним є еозинофілія крові, наявність циркулюючих імунних комплексів, диспротеінемія (збільшення a₂ і g-глобулінових фракцій, зменшення альбумінів).

Змінюється вентиляційна здатність легень. Внаслідок підвищення опору в дихальних шляхах зменшується об'ємна швидкість спокійного і форсованого видиху, знижується індекс Тіфно і максимальна вентиляція легень, збільшується залишковий об'єм.Для діагностики латентного бронхоспазму використовують інгаляційні проби з b₂ – агоністами (гістаміном, еуфілліном, беротеком)

Основними рентгенологічними симптомами БА є: своєрідна деформація і посилення обрису коренів легеневого малюнаку, роздування легеневої тканини і місцеве зниження повітронаповненості яж до ателектазів.

Покази до бронхоскопії звужені і зводяться до диференціально- діагностичної бронхоскопії при тривалому бронхоспастичному синдромі і підозрі на вторинний катарально-гнійний бронхіт, а також бронхологічної санації у разі важкого астматичного статусу.

Стан серцево-судинної системи змінюється при БА. Тому всім хворим потрібно проводити ЕКГ, при якому найчастіше реєструється: розширення зубця Р, зазубреність та розширення комплексу QRS, зміщення інтервалу ST до низу, перевантаження правих відділів серця, метаболічні порушення в міокарді.

Лікування БА

Терапія БА у дітей є найбільш складною проблемою. Її вирішення – це бігітогранна, етапна та суворо індивідуальна робота лікаря з хворим. Лікавання спрямоване на відновлення нормальної функції дихальних шляхів, блокування впливу алергічного запалення та усунення наслідків дії біологічно активних речовин на орнаги і системи, запобігання розвитку необоротної обструкції і смерті.

Першочерговим є організація оптимального режиму. Потрібно зменшити до мінімуму зовнішні подразники, емоційні враження, фізичні навантаження. Потрібно проводити контроль за станом житла, де перебуває дитина. Часто прогулюватись на свіжому повітрі не залежно від періоду БА.

Наступним моментом є організація раціонального харчування: гіпоалергенна дієта, з якої вилучається облігатні алергени. В деяких випадках при неконтрольованому харчуванні батьки зобов'язані вести харчовий щоденник, щоб допомогти виявити лікареві можливі продукти-алергени.

Тому, для медикаментозного лікування БА використовують 2 види лікарських препаратів: профілактичні препарати тривалого призначення (особливо протизапальні), які попереджують появу приступів, і препарати надання екстренної допомоги (бронходилятатори короткої дії), які використовуються для купування приступу. Найбільший ефект мають препарати інгаляційні, тоту, що вони мають найбільшу протизапальну дію безпосередньо на дихальні шляхи, і практично не викликають побічних ефектів.

До препаратів надання екстренної допомоги відносять:

1) Бета2-агоністи короткої дії (сальбутамол, альбутерол, бітолтерол, фенотерол, ізоетарин, метапротеренол, пирбутерол, тербуталін). Дані препарати є препаратами вибору при бронхоспазмі.

2) Антихолинергетики (іпратропіум бромід, окситропіум бромід). Препарат альтернативного вибору для хворих з непереносимістю бета2-агоністів.

3) Теофіліни короткої дії (амінофіллін). Застосування теофілінів можна розглядати при відсутності бета2-агоністів.

4) Ін'єкції епінефрину або адреналіну. Звичайно не рекомендується для лікування приступів астми при наявності бета2-агоністів.

Лікування

До профілактичних препаратів тривалої дії відносять:

1) Кортикостероїди:

а) інгаляційні препарати: беклометазон, буденосид, флюнізодил, триамцинолон

б) таблетки або сироп: метилпреднізолон, преднізолон, преднізон

2) Кромоглікат натрію. Максимальний ефект може бути досягнутий через 4-6 тижнів.

3) Недокроміл.

4) Бета2-агоністи пролонгованої дії:

а) інгаляційні препарати: формотерол, сальмотерол.

б) таблетки пролонгованої дії: сальбутамол, тербуталін. Дану групу препаратів не потрібно використовувати при приступах.

5) Теофілліни: амінофіллін, метилксантин, ксантин.

6) Кетотіфен 0,025 мг/кг (разова доза) 2 рази на день.

В даний час у світі існує східчастий підхід до профілактичного тривалого та екстренного лікування БА, яка базується на ступенях тяжкості.

Так, при ступені 1 не потребується профілактичне лікування. При лікуванні приступу приймають при необхідності (але не частіше 1 раза в тиждень) бронходилятатори короткої дії – інгаляційні b2-агоністи та застосовується кромоглікат перед фізичним навантаженням або при дії алергена.

При ступені 2 профілактично кожний день інгаляційні кортикостероїди 200-500 мг, кромоглікат або недокроміл, або теофіліни пролонгованої дії. При лікуванні приступу при неохідності (але не частіше 3-4 рази на тиждень) бронходилятатори короткої дії - інгаляційні b2-агоністи.

При ступені 3 профілактично кожний день інгаляційні кортикостероїди більше 500 мг, при необхідності бронходилятатори пролонгованої дії інгаляційні b2-агоністи або теофілліни і/або b2-агоністи в таблетках або сиропі. При лікуванні приступу при неохідності (але не частіше 3-4 рази на тиждень) бронходилятатори короткої дії - інгаляційні b2-агоністи.

При ступені 4 профілактично кожний день інгаляційні в дозі 800-1200 мг і більше, бронходилятатори пролонгованої дії інгаляційні b2-агоністи або теофілліни і/або b2-агоністи в таблетках або сиропі, кортикостероїди тривало в таблетках або сиропі. При лікуванні приступу при неохідності - інгаляційні b2-агоністи.

Дана схема застосовується для дітей старше 5-ти років. На відміну, у дітей молодше 5-ти років не застосовуються пролонговані форми бети2-агоністів.

У зв'язку з особливостями різних стадій терапія астматичного статусу провидиться диференційовано.

В І стадії:

- довенне крапельне 2,4% розчин еуфілліну на ізотонічному розчині хлориду натрію (початкова доза еуфілліну 2мг/кг);

- корекція метаболічного ацидозу довенно 4% розчин бікарбонату натрію;

- муколітики: бромгексин, 3% розчин йодиду калію;

- бета2-агоністи;

- 5% глюкоза;

- антибіотики з врахуванням їх переносимості

Сумарна кількість ізотонічного розчину і 5% глюкози = 30-50 мг/кг.

При неефективності даної терапії виникають прямі покази до застосування глюкокортикоїдів. Первинна доза преднізолону 1-1,5 мг/кг*добу всередину, потім його дають протягом 5-7 днів, після чого починають поступово знижують, відміняючи преднізолон через 2-2,5 тижні.

В ІІ стадії: до міроприємств проведених в І стадії

- збільшують дозу преднізолону до 3-5 мг/кг, з них 1-2 мк/кг застосовують всередину, а 2-3 мг/кг – довенно крапельно

- серцеві глокозиди;

- кокарбоксилаза 50-100 мг;

- препарати калію.

У випадку неефективності лікування проводиться лікувальна бронхоскопія для видалення слизу, з введенням розчинів бікарбонату натрію.

В ІІІ стадії: до міроприємств проведених в ІІ стадії

- перевід хворого на ШВЛ;

- глюкокортикоїди в дозі: по 6-10 мг/кг*добу довенно –1 мг/кг струйно, решту крапельно. Гормони застосовують протягом 3-4 тижнів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 511 | Нарушение авторских прав