АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дніпропетровськ - 2008

Прочитайте:
  1. Дніпропетровськ
  2. Дніпропетровськ
  3. Дніпропетровськ - 2004
  4. Дніпропетровськ - 2011
  5. Дніпропетровськ - 2014
  6. Дніпропетровськ – 2011
  7. Дніпропетровськ – 2012
  8. Дніпропетровськ – 2015
  9. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

 

 

Затверджено
на методичному засіданні
кафедри факультетської педіатрії
та медичної генетики

 

Завідуючий кафедрою
д.м.н., професор
Абатуров О.Є.
_______________
 
“_______”____________________2008 р

.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

З ПЕДІАТРІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІУ КУРСУ

 

Учбова дисципліна   ПЕДІАТРІЯ  
Модуль № 1   Найбільш поширені соматичні захворювання у дітей
Змістовий модуль №5   Захворювання органів травлення у дітей
Тема заняття №14 Функціональні та органічні захворювання стравоходу та шлунку у дітей
Курс   IV
Факультет Медичний  

 

Дніпропетровськ - 2008

 

1. Актуальність теми.

Останнім часом відбувається зростання питомої ваги і практичної значущості функціональних захворювань травної системи у дітей. Серед захворювань органів травлення значне місце посідає патологія шлунка та дванадцятипалої кишки, яка складає 70-75% від загальної кількості захворювань органів травлення у дітей (Тяжка О.В., Савицкая Є.В. 2008; Білоусов Ю.В., 2006, 2007; Шадрин О.Г. 2007 та ін.). Інфекція Helicobacter| pylori| є однією з найбільш поширених хронічних інфекцій людини - до неї схильне близько 60% населення планети. Активне вивчення Н.pylori в останні роки виявило численні факти його участі в розвитку, прогресуванні та виникненні рецидивів захворювань гастродуоденальної зони. Функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГР) - це порушення функції органів травлення, причини яких лежать поза ураженими органами й пов'язані зі зміною їхньої регуляції. Функціональні порушення досить часто відмічаються в структурі патології органів травлення. За даними ряду дослідників, більш ніж у третини хворих зі скаргами, 'що зустрічаються при захворюваннях травної системи, не вдається виявити яких-небудь морфологічних і структур­них порушень. Вважають, що в практичній ді­яльності функціональні захворювання травного каналу відмічаються в 18 із 1000 дітей.

 

2. Конкретні цілі.

•1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори функціональних (функціональної диспепсії, абдомінального болю) та органічних захворювань травного каналу у дітей старшого віку.

2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину функціональних (функціональної диспепсії, абдомінального болю) та органічних захворювань травного каналу у дітей старшого віку.

3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу функціональних (функціональної диспепсії, абдомінального болю) та органічних захворювань травного каналу у дітей старшого віку.

4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики функціональних та органічних захворювань травного каналу у дітей старшого віку.

5. Ставити попередній діагноз при функціональних та органічних захворюваннях травного каналу у дітей старшого віку.

6. Здійснювати прогноз життя при функціональних та органічних захворюваннях травного каналу у дітей старшого віку.

7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій гастроентерології.

 

3. Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін Необхідні навики  
1. Анатомія Знати анатомію травної системи. Будова відділів стравоходу, шлунку і кишечнику, а також їх вікові особливості.  
2. Нормальна фізіологія Знати фізіологічні особливості травлення в дитячому віці. Процеси травлення і всмоктування живильних речовин в різних відділах шлунку і кишечнику  
3. Гістологія Знати гістологічну будову тканин травної системи. Будова різних відділів стравоходу, шлунку і кишечнику, а також вікові особливості.  
4. Топографічна анатомія Знати топографічне розташування відділів стравоходу, шлунку і кишечнику, особливості розташування цих органів в дитячому віці
5. Пропедевтика педіатрії Уміти збирати анамнез у батьків дитини, оцінювати загальний стан хворого, проводити об'єктивне обстеження хворого із захворюваннями органів травлення.

4. Завдання для самостійної роботи.

 

 

4.1. Питання до заняття:

1. Назвіть анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей.

2. Що таке функціональні захворювання травної системи? Органічні захворювання гастродуоденальної зони?

3. Назвіть функціональні захворювання травної системи у дітей. Які з них відносяться до функціональних захворювань дітей старшого віку?.

4. Яка існує класифікація функціональних захворювань у дітей згідно Римським критеріям ІІІ.

5. З чого складається методика об'єктивного обстеження хворого з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення?

6. Які лабораторні методи обстеження необхідно призначити хворому з захворюваннями органів травлення?

7. Які інструментальні методи обстеження необхідно призначити хворому з захворюваннями органів травлення?

8. З якою патологією проводиться диференціальна діагностика функціональних захворювань органів травлення?

9. Які методи лікування використовуються в терапії хворих з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення?

 

4.2. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Збір анамнезу у дітей із з функціональними та органічними захворюваннями органів травлення.

2.Бесіда з родичами хворої дитини.

3.Збір сімейного анамнезу у родичів хворої дитини.

4. Проведення об'єктивного обстеження дитини з урахуванням його

вікових особливостей.

5. Інтерпретація результатів проведеного копрологічного дослідження калу і аналізу калу на дисбактеріоз.

6. Інтерпертация результатів ФЕГДС, ультразвукового обстеження органів черевної порожнини у дітей.

7. Методи діагностики хеликобактерної інфекції у дітей

 

5. Організація змісту учбового матеріалу.

Функціональними захворюваннями травної системи називають захворювання, яким властиві зміни який-небудь з функцій травної системи – моторики, секреції, переварення (мальдігестія), всмоктування (мальабсорбція), стану мікрофлори (дісбіоз), активності імунної системи за відсутності органічних змін.

На симпозіумі в рамках гастроентерологічного тижня 23 травня 2006 року в Римі, який спонсорувався Американською асоціацією гастроентерологів, була прийнята класифікація і нові критерії діагностики функціональних гастроїнтестінальних розладів (ФГР) у дітей (Римські критерії діагностики ІІІ).

Згідно прийнятої класифікації, функціональні гастроїнтестінальниє розлади у дітей були розділені на 2 групи: G і H. До групи G були віднесені ФГР, які зустрічаються у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н – ФГР, які зустрічаються у дітей і підлітків.

 

Класифікація функціональних гастроїнтестінальних розладів у дітей

G. Дитячі функціональні гастроїнтестінальниє розлади: Новорожденные/дети раннього віку

G1. Регургітація у новонароджених

G2. Синдром румінациі у новонароджених

G3. Синдром циклічної блювоти

G4. Коліки у новонароджених.

G5. Функціональна діарея.

G6. Дішезія у новонароджених.

G7. Функціональний закріп

Н. Детские функціональні гастроїнтестінальниє розлади:

Діти/підлітки

Н1. Блювота і аерофагия

Н1а. Синдром румінациі у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагия.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроїнтестніальнимі розладами

Н2в. Синдром роздратованого кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального

абдомінального болю.

Н3. Закріп і нетримання калу.

Н3а. Функціональний закріп.

Н3в. Нетримання калу.

 

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ (К30) - це постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній частині живота. При цьому дискомфорт - це неприємні суб'єктивні відчуття (але не біль), які можуть включати різноманітні симптоми, зокрема такі, як швидке насичення, відчуття розпирання в епігастрії, зв'язане або не зв'язане із прийомом їжі або фізичними вправами, здуття живота, нудота, відрижка, зригування, непереносимість жирної їжі тощо, за якої в процесі обстеження не вдається виявити яке-небудь органічне захворювання. Однак якщо переважають (або виникають частіше, ніж раз на тиждень) печія й відрижка кислим, треба в першу чергу виключити рефлюкс-езофагіт. Важливою є також відсутність зв'язку симптомів з дефекацією або зміною частоти й характеру стільця.

Нині відповідно до Римських критеріїв III «функціональна диспепсія визначається як наявність ознак диспепсії, що відбуваються з гастродуоденальної області за відсутності яких-небудь органічних, системних або метаболічних захворювань, які могли б пояснити ці ознаки»

У рекомендаціях Американської колегії гастроентерологів особливо підкреслюється, що функціональна диспепсія є клінічним синдромом, за якого відсутні докази наявності пептичної виразки, злоякісних новоутворів або гастро-езофагеальної рефлюксної хвороби У МКХ-10 функціональна диспепсія зазначається під шифром КЗО та є самостійною нозологічною формою хвороби. Диспепсичні розлади належать до числа найпоширеніших гастроентерологічних скарг. Дані літератури про поширеність синдрому диспепсії серед населення коливаються від 5 до 70%. Функціональна диспепсія поширена повсюдно. Епідеміологічні дослідження, проведені в різних регіонах світу (Європа, Австралія, Китай, Росія, США, Канада й ін.), показують ідентичну поширеність у різних етнічних групах функціональної диспепсії. Так, у США серед дорослих її поширеність становить близько 25% (23-28,6%), у Європі - 14,7%, в Австралії - 6,2%. У розвинених країнах Західної Європи вона зустрічається приблизно в 30-40% населення й служить причиною 4-5% всіх звертань до лікарів загальної практики. У деяких країнах Африки частота синдрому диспепсії в популяції досягає 61%. Наявність диспепсичних симптомів істотно знижує якість життя таких хворих, однак до лікаря звертаються приблизно лише 25% хворих.

Епідеміологічні дослідження серед школярів дозволили встановити, що поширеність диспепсії перебуває з межах 3,5-27%.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 350 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.007 сек.)