АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізми секреції НСl

Прочитайте:
  1. Антиноцицептивні механізми
  2. Біологічне значення залоз внутрішньої секреції
  3. Будова і функції залоз внутрішньої секреції, їх взаємодія.
  4. Для хронічного гастриту характерний гіпер- або гіпореактивний, гіпер- або гіпопарієтальний типи шлункової секреції.
  5. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Поняття про гіпо- та гіперфункції ендокринних залоз.
  6. Загальні етіологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих гнійних захворювань.
  7. Залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Поняття «гормони», їх роль у гомеостазі.
  8. Залози змішаної секреції та їх роль в житті людини.
  9. Засоби замісної терапії при недостатній секреції залоз шлунка.
  10. Здоров'я та його механізми з позиції системного підходу

Травлення у шлунку.

У ротовії порожнині відбувається механічна та початкова хімічна обробка їжі. Вона продовжується у шлунку, перетворюючись на хімус. Шлунок – це своєрідний резервуар для їжі, яка знаходиться там декілька годин (6-8), менше часу знаходиться вуглеводна їжа, більше – жирна.

 

Секреторна функція шлунку.

Слизова оболонка шлунку продукує шлунковий сік, якого утворюється приблизно 2,5 л на добу.

Розрізняють наступні секреторні поля, або відділи шлунку:

1) кардіальний – розташований нижче стравоходу і має залози з чисельними протоками;

2) фундальний– основний секреторний відділ шлунку, який займає ¾ його поверхні, до його складу належать тіло та дно шлунку, секреторні залози цього відділу мають три види клітин: парієтальні, головні, слизові (мукоцити);

3) пілоричний – займає 15-20% поверхні слизової оболонки шлунку, до складу його належать препілоричний відділ та пілоричний канал з пілоричним сфінктером, секреторні залози цього відділу продукують в основному слиз

 

 

Склад шлункового соку:

1. вода як универсальний розчинник

2. HCl

3. ферменти

4. слиз

 

HCl секретується парієтальними клітинами и виконує декілька функцій:

1 – створює оптимум рН для дії ферментів

2 - активує пепсиноген, перетворюючи його на пепсин

3 – бактерицидна дія

4 – сприяє набуханню білків

5 – посилює моторну функцію ШКТ

6 – стимулює продукцію декільков гормонів (секретину, соматостатину

 

Механізми секреції НСl

З крові всередину парієтальних клітин заходять вода та СО2 . Під впливом карбоангідрази вони утворюють вугільну кислоту, яка нестійка та швидко дисоціює на Н+ та НСО3-. Протони за рахунок витрати енергії АТФ транспортуються в просвіт шлунка в обмін на іони калію завдяки протонним помпам+ - К+ АТФ-азам) на апікальній мембрані парієтальних клітин. На висоті секреції концентрація протонів у просвіті шлунку вище ніж у крові приблизно у 3 млн. разів.

Вже у шлунку протони сполучаються з іонами Сl-, які секретуються у просвіт канальця завдяки іншому транспорту – спочатку гідрокарбонатні іони з клітини в кров в обмін на хлор, хлор за електрохімічним та концентрационним градієнтом – з клітини в просвіт шлунка. Таким чином, іони НСО3-, які транспортуються через базолатеральні мембрани в кров, створюють її більш лужну реакцію.

Як і будь-яка збудлива клітина, парієнтальна клітина містіть також фермент - Na+ - К+ АТФ-азу, основною метою якої є створення градієнту для натрію та калію. (малюнок)

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 393 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)