АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Для хронічного гастриту характерний гіпер- або гіпореактивний, гіпер- або гіпопарієтальний типи шлункової секреції.

Внутрішньошлункова рН-метрія. В останні десятиріччя набула широкого використання методика внутрішньошлункової рН-метрії. Вона має суттєві переваги в дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка перед титраційним методом, бо здійснюється в умовах близьких до фізіологічних (без аспірації шлункового вмісту, в середині шлунка, пристінково). Особливої цінності ця методика набуває при явищах гіпосекреції і гіпо-, анацидності, коли аспірація шлункового вмісту ускладнена. В класичному варіанті за методикою Є.Ю. Лінара і його школи (1968-1987) це дослідження здійснюється за допомогою двоелектродного рН-зонда (діаметр = 5,0-8,0 мм). Після введення цього зонда в шлунок проксимальний електрод його вимірює рН на рівні тіла шлунка (кислотопродукуюча зона), дистальний – на рівні антрального відділу (кислотонейтралізуюча зона шлунка). Базальний рН рекомендується досліджувати протягом однієї години, особливо при значних коливаннях рН (більше 2,0 од.). Якщо на рівні тіла шлунка спостерігається стабільний рівень рН, що свідчить про високу концентрацію Н⁺-іонів (рН = 0,9-1,5), то тривалість вивчення базального рН може бути скорочена до 15 хв. Однак, у таких випадках рекомендується продовжити вивчення особливостей шлункового кислото­утворення протягом однієї години у відповідь на введення одного з фармаколо­гічних препаратів. Вибір останнього здійснюється лікарем в залежності від показників базального інтрагастрального рН на рівні тіла шлунка. При показниках рН, що свідчать про високий рівень шлункового кислотоутворення можуть використовуватися блокатори шлункової секреції (М-холінолітики – атропін, платифілін; М₁-холіноблокатори – гастроцепін; блокатори Н₂-гістамінових рецепторів – циметидин, ранітидин, фамотидин; блокатори протонової помпи – оме­пра­­зол, пантопрозол чи антациди – вікалін, альмагель, маалокс. При низькому рівні шлункового кислотоутворення застосовують стимулятори шлункової секреції (гістамін, пентагастрин, лікувальні стимулюючі засоби – плантаглюцид, калефлон, настійка арніки, полину, препарати групи метилксантинів тощо). Переваги цього методу полягають також в тому, що при його використанні може не тільки бути більш точно визначений стан кислотоутворюючої і кислотонейтралізуючої функції шлунка, але й індивідуально адекватно підібраний лікувальний засіб чи проводитися вивчення впливу на шлункове кислотоутворення нових лікарських засобів.

Мікрозондова топографічна інтрагастральна рН-метрія за В.М.Чорнобровим (1988). Цей метод є значним вдосконаленням інтрагастральної рН-метрії за Є.Ю. Лінаром. Він полягає у використанні оригінальних рН-мікрозондів ПЕ-рН-2 діаметром 2,0 мм конструкції автора та розроблених під його керівництвом порта­тивних і електронно-обчислювальних вимірюючих пристроїв (індикатор кислот­ності шлунка – ІКШ-2 та ЕЛТЕС-904). рН-мікрозонди мають дві вимірю­вальні рН-оливи та зовнішній допоміжний рН-електрод. Перевагою викори­стан­ня рН-мікрозондів є полегшення процедури зондування, підвищення точності вимірювання рН, практичне виключення згинів та скручування зонда підчас дослідження.

Техніка зондування. Після дезинфекції в розчині 70° спирту (15-20 хвилин) рН-мікрозонд вводиться через канал спеціального фіксатора – слиновідводу, що утримується зубами пацієнта, на глибину 40 см.

Кінцева рН-олива зонда на цій глибині знаходиться на рівні стравохідно-шлункового переходу. Зонд приєднують до одного з вищезгаданих вимірювальних приладів і починають знімати показники рН. Як правило, в цій зоні рН має нейтральні (6,9-7,2) або слабокислі (5,1-6,8) значення. Дослідження здійснюють в положенні сидячи. Далі зонд поступово просовується ще на 20 см (загальна глибина 60 см) з проведенням вимірів рН через кожний 1-2 см по всій протяжності шлунка від входу до виходу. Зондування закінчується повільним витягуванням зонда з реєстрацією рН через кожен 1 см до початкової глибини введення зонда – 40 см. Тривалість зондування і вимірювання рН займає 10-15 хв.

Оцінка результатів значень рН на протязі всього шлунка за рекомендаціями В.М.Чорнобрового здійснюється у відповідності з функціональними інтервалами рН. Автор виділяє шість функціональних інтервалів (ФІ) – табл. 42.

Із отриманої суми вимірів в кожній точці враховуються ФІ, що відповідає у даного хворого максимальному для нього рівню кислотності шлунка (те, на що здатний кислотопродукуючий апарат шлунка в базальних умовах) та той ФІ, на який припадає найбільша кількість точок заміру рН, тобто домінуючий інтервал (як реально працює більша частина кислотопродукуючої зони в момент обстеження). Якщо домінуючий ФІ охоплює 50% і більше точок вимірювання, то він означується як абсолютний, якщо менше 50% – як селективний. Метод мікрозондової топографічної рН-метрії дає уяву про особливості та інтенсивність функціонування основних секреторних зон шлунка, дозволяє більш тонко диференціювати порушення секреції шлунка при різних патологічних станах, здійснювати обстеження і виявляти хворих при масових профілактичних оглядах, планувати програму і об’єм подальших обстежень (рентгенологічне, ендоскопічне, гістологічне), покращує виявлення гастродуоденальних захворювань і цим самим підвищує ефективність лікувально-профілактичних заходів.

Ендоскопічна прицільна мікрозондова рН-метрія здійснюється підчас гастродуоденофіброскопії. Через маніпуляційний канал гастродуоденоскопа вводиться спеціальний, тонкий (1,5 мм) рН-мікрозонд з рН-оливою на кінці. На відміну від вищеописаної методики топографічної мікрозондової рН-метрії по довжині шлунка, пристінкове вимірювання рН всередині шлунка здійснюється ендоскопістом прицільно в різних місцях, які викликають у нього діагностичний інтерес: зони різкого запалення, ерозій, виразок, атрофії, біляполіпозні, навколовиразкові ділянки. В тому числі можна здійснювати вимірюваня рН за вищеописаною методикою. Вимірювальні прилади рН ті ж, що і при попередній методиці. Дана методика дослідження ще більше розширює розуміння функціонального стану шлунка (табл. 43) при різних патологічних станах та значно скорочує термін обстеження хворого.

Для виявлення НР в слизовій оболонці шлунка найбільш достовірним є гістологічний метод із забарвленням бактерій спеціальними барвниками. Але цей метод технічно дуже складний, крім того він не дає відповіді щодо життєздатності бактерій. Більш перспективними є експрес-методи визначення НР в біоптатах слизової оболонки шлунка. Один з них базується на здатності живої НР здійснювати певні біохімічні реакції, які фіксують по зміні забарвлення середовища, в який поміщають біоптат. Такий експрес-тест (CLD-тест) випускається фірмою “Дельта” (Австралія).

Таким чином, хронічний гастрит – це хронічний запальний процес слизової оболонки шлунка, який характеризується порушенням її фізіологічної регенерації, зменшенням кількості залозистих клітин, атрофією залозистого епітелію, розладом секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав