АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Актуальність теми. До захворювань середостіння відносяться: медіастиніт, злоякісні та доброякісні пухлини, кісти.

До захворювань середостіння відносяться: медіастиніт, злоякісні та доброякісні пухлини, кісти.

Медіастиніт це гнійне запалення клітковини середостіння. Це захворювання, яке являє собою загрозу життю, дає дуже високу летальність при пізній діагностиці чи проведенні неправильного лікування. Частіше за все виникає після операцій на серці (приблизно у 1% прооперованих пацієнтів). Зважаючи на велику кількість кардіологічних хірургічних втручань загальна кількість хворих з медіастинітом може бути досить велика. За останні 10 років ясніше стала оптимальна терапія медіастиніту.

Практика показала що тільки в 15-20% випадків медіастиніт діагностують при житті хворого. Це пов’язано з рідкістю захворювання, недостатньо чітким проявом симптоматики на фоні загальної важкої інфекції і обмеженими можливостями спостереження за хворими через швидке прогресування процесу.

Найбільш типовими пухлинами середостіння у дорослих є метастатичні карциноми та лімфоми. Саркоідоз, інфекційним мононуклеоз та СНІД можуть викликати лімфаденопатію середостіння. Дві третини серед інших утворювань приходиться на нейрогенні пухлини, дермоїди, тімоми та бронхогенні кісти.

Кісти є утвореннями межистіння, що зустрічаються найбільш часто. Вони бувають бронхогенні, стравоходу, нейрон-ентерогенні, перикарду, вілочкової залози, грудного лімфатичного протоку та панкреатогенні.

Захворювання вілочкової залози вивчають лікарі різних спеціальностей. Проблема міастенії є відносно вивченою. В останні роки з’ясована участь її в такому важливому процесі, як продукція (регулювання) імунітету.

Атрезія належить до найбільш важких вад розвитку стравохода, при якому верхній відділ його закінчується сліпо, а нижній нерідко сполучається з трахеєю. У багатьох випадках (до 40 %) ця вада виявляється у недоношених дітей і нерідко поєднується з іншими вадами розвитку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, дихальної та ін. систем.

До хірургічного відділення часто надходять пацієнти з чужорідними тілами стравохода. Обставини і причини попадання чужорідних тіл в стравохід досить різноманітні. Діти під час гри часто беруть в рот дрібні предмети, залишені без належної уваги дорослих, і випадково проковтують їх. Літні люди нерідко неуважні і безтурботні під час поспішного прийому їжі, мають поганий стан зубів, унаслідок чого щільна їжа, що приймається, недостатньо пережовується і можливість відчуття в ній твердих тіл перед проковтуванням різко знижується. Частою причиною попадання чужорідних тіл в стравохід у літніх людей є користування протезами, що погано підігнані, прийом їжі в стані алкогольного сп'яніння. Зубні протези, що не знімаються на ніч, можуть руйнуватися під час сну, і відламки їх потрапляють в дихальні шляхи або стравохід. Зубні протези можуть руйнуватися під час епілептичних і екламптичних нападів і, потрапляючи в стравохід, застрявати в ньому. Манія проковтування предметів гарно відома у багатьох хворих на психічні захворювання. Тому, не дивлячись на значну частоту чужорідних тіл стравоходу серед дитячої частини населення, в багатьох крупних статистиках пацієнти до 15-ти літнього віку складають лише близько 15 % (Б.С. Розанов).

Прориви (перфорації) стравохода при інструментальних дослідженнях і внутрішньостравохідних маніпуляціях виникають значно частіше, ніж пошкодження цього органу при пораненнях зовні (з боку шкірних покривів). Так Б.С. Розанов на 10000 ендоскопій і видалення чужорідних тіл спостерігав 22 випадки прориву стравоходу, Ю.Е. Березов і М.С. Григорьев – на 1300 езофагоскопій мали 4 випадки перфорації стравоходу. За збірною статистикою Palmer і Writs, що охоплює 267175 гастроскопій, прорив стравохода трапився у 84 пацієнтів, а на 40450 езофагоскопій було 95 перфорацій стравохода. Застосування гнучких ендоскопів з волоконною оптикою не призвело до повного зникнення цього ускладнення.

У хірургії стравохода особливе місце займає рефлюкс-езофагіт і пептичний езофагіт, оскільки у ряді випадків для усунення причин його розвитку необхідні оперативна допомога. Як самостійне захворювання, рефлюкс-езофагіт був виділений Quincke (1879). У вітчизняній літературі перший опис цієї патології належить В.С. Розенбергу (1892). Певний внесок в розробку проблеми вніс Allison, що запропонував термін «рефлюкс-езофагіт» і відзначив зв'язок його з грижами стравохідного отвору діафрагми. До світової літератури міцно увійшов синдром, описаний Barrett (1949) і названий згодом його ім'ям, включає метаплазію слизистої оболонки нижньої третини стравохода, пептичну виразку із стриктурою стравохода і грижу стравохідного отвору діафрагми.

Ахалазія кардії (від грецького. а + chalasis — розслаблення) – своєрідне хронічне враження нервово-м'язевого апарату стравохода, при якому порушується проходження харчових мас із стравохода к шлунок внаслідок стійкого порушення рефлекторного розкриття (розслаблення) кардіального сфінктера під час проходження їжі і послаблення тонусу стравохідної стінки. Вперше це захворювання було описане Thomas Villis в (1679). Кардіоспазм може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше припадає на період життя від 20 до 40 років. Захворювання однаково поширене серед чоловіків і жінок. За зведеними статистичними даними, як причина дисфагії кардіоспазм займає третє місце після раку стравохода і рубцевих стриктур, складаючи 5-20% всіх випадків захворювання стравохода.

Найчастіше серед злоякісних новоутворень стравоходу зустрічаються рак стравохода, і складає 80-90% всіх захворювань стравохода. Серед всіх злоякісних пухлин людини рак стравохода займає по частоті шосте місце, а в групі злоякісних пухлин травного тракту – 2-3-е місце. Захворювання зазвичай розвивається у віці 50-60 років, переважно страждають чоловіки, а в більш старшій віковій групі (старше 60 років) – жінки. В цілому чоловіки хворіють в 2-3 рази частіше, ніж жінки. У жителів північних і східних районів рак стравохода виникає найчастіше. Найбільш висока захворюваність раком стравохода спостерігається в Середній Азії, найнижча – в Молдові, Литві. У структурі смертності від злоякісних новоутворень рак стравохода займає третє місце після раку шлунка і раку легені, причому цей показник найбільш високий в Туркменістані, а найнижчий — в Молдові. В світі найбільш високим він є у Франції, найнижчий — в Норвегії, Швеції.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 506 | Нарушение авторских прав