 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Класифікація причин мовленнєвих порушень за Хватцевим.Етіологія мовленнєвих порушень 1. З історії розвитку вчення про причини мовленнєвих порушень. 2. Класифікація причин мовленнєвих порушень за Хватцевим. 3. Сучасна класифікація причин мовленнєвих порушень. 4. Критичні періоди розвитку мовлення у дітей. Проблема етіології мовленнєвих порушень пройшла той же шлях розвитку, що і загальне вчення про причини хворобливих станів людини. Уявлення про причини мовленнєвих порушень починаючи зі стародавніх часів, відображали методологічні напрямки певної епохи або окремих авторів. У стародавні часи виокремились два напрямки у розумінні причин мовленнєвих порушень. Перший напрямок бере початок із вчення Гіппократа про те, що головна роль у виникненні мовленнєвих порушень відіграє головний мозок. Гіппократ висловив припущення, що зміна речовин в головному мозку викликають нездатність людини користуватися мовою. Другий напрямок бере початок від вчення Аристотеля: порушення мовлення залежить від недоліків периферичного мовленнєвого апарату. Корнелій Цельс вважав, що причиною мовленнєвих причин є вкорочення язика. Гален розмежував хвороби голосу і хвороби мовлення. Причиною голосових розладів він вважав ураження гортані і м’язів які приводять її в рух. До причин порушень мовленні відносив ураження язика, зубів, губ, твердого піднебінні і хоан. Арабська медицина притримувалась вчення Галена про причини «захворювань мовлення». Авіцена присвятив свої праці проблемі розм’якшення язика і крім того він звернув увагу на судоми язика, крім того він наголошував на на центральному характері порушень мовлення і голосу. Середньовічна медицина, як і класична, вбачала причини мовленнєвих розладів як в ураженні головного мозку, так і в ураженнях периферичних артикуляційних органів.
Класифікація причин мовленнєвих порушень за Хватцевим. Найбільш інтенсивно вчення про причини мовленнєвих порушень почало розвиватися у ХХст. У 20-тих роках ХХст. науковці почали класифікувати мовленнєві порушення в залежності від причин, які їх викликають. Одна з перших спроб класифікувати причини – класифікація Доброгаєва (медика-фізіолога). 1. Захворювання ВНД. 2. Патологічні зміни у мовленнєвому апараті. 3. Недоліки виховання у дитинстві. 4. Загальні невропатологічні стани організму. Класифікація Хватцева стала передумовою до сучасного погляду на причини цих порушень. Він характеризував їх як зовнішні і внутрішні. 1. Органічні причини (анатомо-фізіологічні) 2. Функціональні або психогенні 3. Соціально-психологічні 4. Психоневрологічні До органічних причин належать недорозвиток головного мозку, або його ураження у внутрішньоутробному періоді, під час пологів чи у ранні періоди після народження: а) органічно-центральні б) органічно-периферичні. До функціональних причин відносяться порушення співвідношень процесів збудження і гальмування в ЦНС. До соціально-психологічних несприятливий вплив навколишнього оточення, а до психоневрологічних – порушення уваги, пам’яті та інших функцій.
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 2309 | Нарушение авторских прав |