АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація ран

1. За походженням рани діляться на операційні і випадкові.

2. Всі невогнепальні рани діляться за конкретним видом пошкоджуючого предмета та механізмом виникнення їх.

Це різані, рубані, колоті, забиті, рвані, скальповані, розчавлені чи розміжчені, уку­шені, отруєні, мішані рани.

Різані рани (vulnus incisum) наносяться гострими предметами — ножем, лезом бритви, косою, склом, листовим залізом тощо.

До рубаних (vulnus caesum) на­лежать рани, які завдаються важкими гострими предметами — сокирою, ме­чем, заступом тощо.

Колоті рани (vulnus punctum) спричиняються загостреними тонки­ми предметами (голкою, цвяхом, шилом, пером, вістрям плавника риби, кісткою риби чи птаха тощо).

Забита рана (vulnus contusum) виникає у разі забиття тупими пред­метами чи падіння тіла на твердий ту­пий предмет.

Рвана рана (vulnus laceratus) наноситься гострозубчастим чи гачко-подібним знаряддям, особливо якщо воно швидко рухається (пилки, гаки та інші), а також важкими предмета­ми, що діють під гострим кутом до поверхні тіла, під час падіння тіла під таким кутом до поверхні твердого предмета, при вибухах. Вона вини­кає у разі попадання кінцівок у бара­бани машин, супроводжується розри­вами і часто відриванням (травматич­на ампутація) пальців, ступні, кисті і навіть усієї верхньої або нижньої кінцівки.

Різновидом рваних ран є скальповані або ж клаптеві. Їх спри­чиняють падаючі під гострим кутом до поверхні тіла важкі предмети, що не­рідко мають велику дотичну поверх­ню. Відривається широкий клапоть шкіри і підшкірної основи від тканин, що лежать глибше. Він зовсім втра­чає зв'язок з материнським ложем або тримається на одній ніжці. Такі рани зустрічаються, наприклад, на голові внаслідок попадання в трансмісію во­лосся у разі порушення техніки без­пеки. У далекому минулому такі рани (зняття скальпа з черепа) наносили американські індійці своїм полоненим ворогам.

Розчавлена або розміж­чена рана (vulnus conquassatum) утворюється у разі стискання тканин, переважно кінцівок, між твердими масивними предметами (у разі падін­ня на ноги чи на руки бетонних плит та блоків станків тощо). Ці рани часто бувають під час транспортних катастроф.

Укушена рана (vulnus morsum) — рана від укусу тваринами (собаки, кішки, лисиці, щура тощо) або людиною. За формою вона може бути рваною.

Отруєна рана (vulnus) — це рана, в яку одночасно з виникнен­ням потрапляють отруйні речовини або яка виникає внаслідок укусу от­руйних змій чи уколу таких самих риб. Отруєні рани, що містять хімічну отруту, належать головним чином до вогнепальних.

Мішана рана (vulnus mixta) спричинюється змішаним механіз­мом. Наприклад, ножем може бути нанесена колото-різана рана, а падін­ням на ногу важкого металевого пред­мета — забито-рвана.

Вогнепальні рани (vulnus sclopetaria) залежно від походження (виду зброї) діляться на кульові, оскол­кові, отруєні та комбіновані. Останні зумовлюються дією різних чинників (вог­непальна зброя, теплова енергія, ви­бухова хвиля та проникаюча радіація).

3. По ступеню інфікованості виділяють рани:

- асептичні, які наносяться в операційній;

- свіжо інфіковані, коли з моменту пошкодження пройшли 3 дні;

- гнійні.

4. По складності розрізняються на прості та складні.

До складних ран відносяться рани, що поєднуються з пошкодженням кісткової тканини, внутрішніх органів, крупних судин і нервових стовбурів.

5. По відношенню до порожнин організму рани можуть бути проникаючими і непроникаючими.

Проникаючі — глибокі рани, при яких ушкоджуються внутрішні оболонки порожнин (черевний, грудний, черепа, суглоба). У цих випадках часто ушкоджуються внутрішні органи.

6. По локалізації пошкодження виділяють рани шиї, голови, тулуби, кінцівок і ін.

7. Залежно від числа одночасно нанесених пошкоджень виділяють одиночні і множинні поранення.

8. По кількості різних пошкоджень розділяються на поєднані, коли рана зачіпає різні органи одній або різних анатомічних областей, і комбіновані, коли, окрім механічних, є і інші пошкодження (термічні, хімічні і ін.).

Основними клінічними ознаками ран є біль, кровотеча і зяяння.

Вираженість больового синдрому залежить від локалізації рани. Біль сильніше при пораненні в місцях скупчення нервових закінчень і при пораненні крупних нервових стовбурів. Біль залежить від характеру ранячого знаряддя і швидкості нанесення рани: чим гостріше знаряддя і швидше наноситься рана, тим менше болю відчуває людина. Больові відчуття можуть бути понижені при перебуванні постраждалого в стані афекту, шоку, алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Біль є захисною реакцією організму, але тривала та інтенсивна біль може викликати виснаження центральної нервової системи і порушення функцій життєво важливих органів.

Інтенсивність кровотечі залежить від пошкодження крупних судин, локалізації рани (найбільш виражені при пораненні в області обличчя, голови, шиї), стану системи згортання і гемодинаміки (сильна кровотеча буває при гемофілії, високому артеріальному тиску).

Зяяння рани залежить від взаєморозташування ліній Лангера і самої рани (розріз уздовж ліній Лангера виключає зяяння ран).

Лінії Лангера - умовні лінії на поверхні шкіри, які вказують напрямок її максимальної розтяжності, відповідають розташуванню пучків колагенових волокон.

Загальна реакція організму на пошкодження залежить від тяжкості поранення, яке визначається розмірами рани, її глибиною, характером пошкодження внутрішніх органів і ускладнень: такими як травматичний шок, гостра крововтрата, термінальний стан, приєднання хірургічної інфекції.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 364 | Нарушение авторских прав