АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Склад та функції крові.

Модуль 2. Кров. Серцево-судинна система

Лекція №4

Тема: Фізіологія крові. Система кровообігу.

План:

1. Склад та функції крові.

Фізико-хімічні властивості крові.

3. Формені елементи крові.

3.1. Еритроцити.

3.2. Групи крові та резус-фактор.

3.3. Лейкоцити.

3.4. Захисні системи організму. Імунітет.

3.5. Тромбоцити.

3.6. Система згортання крові.

Протизгортальна система крові.

4. Кровообіг. Велике і мале кола кровообігу.

5. Будова серця. Властивості серцевого м'яза.

6. Робота серця та її прояви.

7. Регуляція роботи серця.

8. Кровоносні судини: класифікація і функції.

9. Основи гемодинаміки.

10. Регуляція кровообігу. Судиноруховий центр.

Склад та функції крові.

Кров — це рідка сполучнотканинна речовина, що є суспензією клітин крові в плазмі крові. Основну масу клітин крові складають еритроцити, об'єм яких відносно об'єму плазми крові становить майже 40-46%. Цей показник називають гематокритним числом.

Об'єм крові у людини становить 4-6 л, або приблизно 7% маси тіла.

Кров на 82% складається з води: 90-92% — у плазмі крові і 71% — в еритроцитах. Основну масу еритроцитів, їх сухого залишку становить білок гемоглобін(НЬ) — 30-36%. До складу плазми крові входять органічні (7-9%) та неорганічні (до 1%) речовини.

Білки плазми крові — це макромолекули, що утворюють колоїдні, розчини. За електрофоретичною рухливістю їх поділяють на альбуміни та глобуліни, а останні ще на кілька фракцій. Альбуміни становлять близько 60% білків плазми крові, це відносно низькомолекулярні білки. Вони виконують транспортну функцію (зв'язують і переносять тироксин, білірубін, солі важких металів, деякі лікарські речовини), а також осморегуляторну — підтримують сталість онкотичного тиску.

Глобуліни поділяють на 5 фракцій: α₁,-, α₂- β, γ-глобуліни та фібриноген.

а₁-глобуліни транспортують 60 % глюкози крові та фосфоліпіди;

α₂-глобуліни переносять до 90% міді крові та виявляють оксидазну активність;

β-глобуліни транспортують залізо та зв'язують і переносять 75% усіх ліпідів плазми крові;

γ-глобуліни (сучасна назва — імуноглобуліни), до складу яких входять антитіла, відіграють важливу роль в імунних реакціях організму. На частку імуноглобулінів припадає майже половина всіх глобулінів плазми.

Фібриноген у процесі згортання крові переходить у нерозчинну форму і, випадаючи в осад у вигляді ниток фібрину, утворює тромб.

Ліпіди (нейтральні жири, жирні кислоти, холестерин, жовчні кислоти та їхні солі, фосфоліпіди) у переважній кількості перебувають у плазмі крові в складі водорозчинних ліпопротеїдів.

Вуглеводи представлені переважно глюкозою. Крім глюкози є в дуже невеликих кількостях фосфорні ефіри глюкози та продукти її обміну — молочна й піровиноградна кислоти.

Функції крові:

– транспортна: транспорт поживних речовин і кисню до тканин, кінцевих продуктів обміну речовин до органів виділення;

– дихальна: перенесення кисню та вуглекислого газу між легенями і тканинами;

– поживна: забезпечення надходження до клітин тіла поживних, тобто енерговмісних органічних речовин від травного каналу або депонуючих органів — печінки, підшкірної жирової тканини (під час голодування);

– видільна: перенесення від тканин тіла до органів виділення — нирок, легень, печінки, шкіри — непотрібних і шкідливих речовин, надлишку води, солей;

– захисна: захист організму від інфекційних захворювань, який забезпечується фагоцитозом і виробленням антитіл; знищення всіх мутантних клітин власного організму, які можуть утворитись під час поділу клітин; захист від крововтрати при пораненнях судин, що підтримується системою згортання (коагуляції) крові.

– регуляторна: перенесення гормонів та інших фізіологічно активних речовин від місця їх утворення (залози внутрішньої секреції, деякі тканини) до клітин усіх органів і тканин організму, на мембрані яких є відповідні рецептори до певних фізіологічно активних речовин.

– гомеостатична: забезпечення сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) шляхом вмикання певних стабілізувальних систем.

– терморегуляторна: кров як водний розчин має виключно високу теплоємність і завдяки цьому мало змінює свою температуру в разі її нагрівання чи охолодження.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 537 | Нарушение авторских прав