АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізико-хімічні властивості крові.

В'язкість цільної крові в середньому в 5 разів перевищує в'язкість води. Таке високе значення цього показника крові зумовлене клітинами та білками крові. Коливання в'язкості крові в організмі відбуваються в межах 3-7 одиниць. Це пов'язано зі змінами об'єму води в організмі та кількості еритроцитів.

Відносна густина крові у людини становить 1,06-1,064, причому відносна густина формених елементів крові вища (1,085-1,09), ніж плазми (1,025-1,03). Це зумовлює поступове їх осідання на дно пробірки. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) коливається від 1 до 10 мм на годину і різко зростає при запальних захворюваннях. Осіданню еритроцитів передує їх злипання (агрегація) в групи по кілька штук, і в такому вигляді осідання відбувається значно швидше.

Реакція крові (рН) свідчить про концентрацію йонів гідрогену в плазмі і за нормальних умов становить 7,35-7,45. Відхилення реакції крові за межі наведеного діапазону на 0,2-0,3 одиниці є небезпечним для життя. Тому рН крові підтримується на відносно сталому рівні за допомогою буферних систем. До буферних систем крові належать система гемоглобін-оксигемоглобін, гідрогенкарбонатна, білкова та фосфатна.

Гемоглобінова буферна система становить близько 70% буферної ємності крові. Оксигемоглобін, як порівняно сильна кислота, зв'язує йони калію в еритроцитах, перешкоджаючи зростанню рН, пов'язаного зі зменшенням концентрації СО₂ в артеріальній крові. Віддавши кисень у тканинах, НЬ стає дуже слабкою кислотою, і сильніша карбонатна кислота відбирає у нього йон калію, віддаючи йон гідрогену і таким чином протидіючи підвищенню рН венозної крові.

Гідрогенкарбонатна система утворена карбонатною кислотою (Н₂СО₃) та натрію і калію гідроген-карбонатами (NaHCO₃ і КНСО₃). У разі надходження у кров сильніших, ніж карбонатна, кислот вони нейтралізуються катіонами Na⁺ і К⁺, а аніон HCO₃^- утворює з гідрогеном карбонатну кислоту, яка розщеплюється на СО₂ та Н₂О і виходить з реакції. Луги, що надходять у кров, нейтралізуються карбонатною кислотою, яка утворює з ними гідрогенкарбонати.

Буферна система білків пов'язана з амфотерними властивостями їхніх амінокислот. Залежно від реакції плазми крові вони дисоціюють як луги або як кислоти, нейтралізуючи таким чином речовини, які можуть змінювати рН крові.

Фосфатна буферна система представлена первинним (NaH₂PO₄) і вторинним (Na₂HPO₄) натрію фосфатами. Перший є слабкою кислотою, другий — слабкою основою. Під час дії речовин з активною реакцією відбуваються взаємні переходи між цими солями і виведення Н⁺ через нирки у вигляді Na₂HPO₄.

Осмотичний тиск плазми крові зумовлений кількістю частинок — йонів, атомів, молекул у розчині, причому природа частинок та їхні розміри значення не мають. Осмотичний тиск білків плазми крові виділяють під окремою назвою — колоїдно-осмотичний, або онкотичний, тиск.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 720 | Нарушение авторских прав