АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми. Слині залози є чутливими до нейрогуморальних впливів.

Прочитайте:
  1. I. Актуальність теми.
  2. IV. Зміст навчального матеріалу
  3. IV. Зміст навчального матеріалу
  4. IV. Зміст навчального матеріалу
  5. IV. Зміст навчального матеріалу
  6. IV. Зміст навчального матеріалу
  7. IV. Зміст начального матеріалу
  8. V. Зміст теми заняття.
  9. VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ
  10. Актуальність теми.

Слині залози є чутливими до нейрогуморальних впливів.

Розлади слиновиділення проявляються у двох формах: гіперсалівації та гіпосалівації.

Украй важка форма гіпосалівації (сухість порожнини рота) називається – ксеростомія. Вона розвивається при злоякісному малокрів’ї, деяких захворюваннях нервової системи, а також при синдромі Шенгера, для яких характерним є ураження слинних і слізних залоз. Наслідком тривалої гіпосалівації є послаблення фізіологічної ролі слини. Порушення мінералізуючої функції слини викликає демінералізацію зубів і кісткової тканини парадонту та призводить до розвитку карієсу, гінгівіту та парадонтиту.

За характером клініко-морфологічних проявів виділяють 4 стадії розвитку карієсу: стадію плями, поверхневий, середній і глибокий карієс. Перебіг карієсу може бути швидким і повільним.

Стадія плями. На поверхні емалі появляється біла непрозора пляма, яка за виглядом нагадує вапно (крейдяна пляма). Патологічний процес проявляється дисмінералізацією ідемінералізацією емалі у підповерхневому шарі. У зоні плями зменшується вміст кальцію, фосфору, фтору й інших мінеральних речовин. Спочатку солі кальцію зникають з проміжків між призмами, пізніше - із самих призм. Проміжки між призмами стають ширшими, контури призм стираються, стають дрібнозернистими, перетворюються у безструктурну масу. В наслідок цього емаль у місці плями втрачає однорідність, блиск, стає м'якою, більш проникливою. Крейдяна пляма може стати пігментованою (від жовтого до темно коричневого кольору) за рахунок екзогенних пігментів або накопичення у плямі тирозину з подальшим утворенням меланіну. Емалево-дентинне з'єднання на цій стадії не порушене. Каріозний процес може затухати, супроводжуватисьремінералізацію. Тоді пляма набуває чітких контурів.

Поверхневий карієс Проявляється демінералізацією і руйнуванням емалі в межах дентинно-емалевого з'єднання. Із емалевих призм зникають солі кальцію, руйнується речовина між призмами, призми виглядають більш рель'єфними і поперечно посмугованими внаслідок нерівномірного розчинення солей кальцію.

Далі призми стають розміщені невпорядковано і повністю втрачають структуру. В ділянках дефекту емалі накопичуються мікроорганізми, які швидко поширюються розм'якшеноюміжпризменною речовиною і щілинами, що утворюються між збереженими призмами.

При швидкому прогресуванні карієсу процес поширюється на дентин, при повільному перебігу розвивається ремінералізація (звапніння), розм'ягшена емаль стає твердою.

Середній карієс. На цій стадії руйнується дентинно-емалеве з'єднання, каріозний процес переходить на дентин. Дентинні канальці розширюються, заповнюються великою кількістю мікроорганізмів. Під впливом токсинів мікроорганізмів у відростках одонтобластів розвиваються дистрофія і некроз.

Руйнується також оболонка, яка вкриває дентинні канальці зсередини. Це сприяє проникненню продуктів життєдіяльності і мікроорганізмів у глибше розташовані канальці дентину, посилюєйого демінералізацію і розм'ягшення.

На цій стадії формується каріозна порожнина (дупло). Зона ураження має форму конуса, орієнтованого основою до поверхні, верхівкою - у товщу зуба. У стінці дна каріозної порожнини можна виділити три зони: розм'якшеного дентину, прозорого дентину і замісного дентину. Зона розм'якшеного дентину утворена м'яким безструктурним дентином, який зовсім не містить кальцію і в якому спостерігається велика кількість мікроорганізмів. Утворення прозорого і замісного дентину слід розглядати як прояв репаративної регенерації.

Глибокий карієс. У розм’якшеному дентині утворюється великих розмірів, у вигляді каверни, каріозна порожнина. Між дном каріозної порожнини і пульпою зберігається лише тонкий шар дентину, або каріозна порожнина поширюється на пульпу.

Пульпіт поділяють на гострий, хронічний та хронічний з загостренням. Крім того, розрізняють дифузний (тотальний) та вогнищевий, який залежно від локалізації може бути коронковий або кореневий.

Гострий пульпіт поділяється на серозний і гнійний. Клінічно такий розподіл досить умовний, оскільки серозний пульпіт як правило через кілька годин переходить у гнійний.

Починається гострий пульпіт як серозний вогнищевий біля каріозної порожнини. При цьому в пульпі спостерігається гіперемія, набряк, поодинокі лейкоцити, лімфоцити, інколиеритродіапедез. Через кілька годин розвивається виражена нейтрофільна інфільтрація, а також дистрофічні зміни нервових волокон з розпадом мієліну. Виникає вогнищевий гнійний пульпіт.Макроскопічно при цьому спостерігається маленький абсцес (рідше два) жовто-зеленого кольору, розташований в гіперемованій коронковій пульпі. Мікроскопічно абсцес складається з лейкоцитів та клітинного детриту. Безпосередньо довкола абсцесу спостерігається набряк, гіперемія, поліморфноклітинна запальна інфільтрація. При прогресуванні хвороби із абсцесу в коронковій пульпігнійне запалення розповсюджується на всю коронкову і кореневу пульпу і розвивається дифузний гнійний пульпіт або флегмона пульпи. При проникненні з каріозної порожнини в пульпу анаеробної флори порожнини рота може виникнути гангрена пульпи. При цьому макроскопічно пульпа має вигляд сіро-чорної маси з гнилісним запахом, а мікроскопічно -безструктурної некротизованоїтканини, яка часто містить кристали жирних кислот і мікроби. Загальна тривалість гострого пульпіту становить 3-5 днів.

Ускладнення і наслідки. Вони залежать від характеру запалення і його розповсюдження. Серозний пульпіт при усуненні його причини може розсмоктуватись. Гнійний пульпіт, як правило, закінчується загибеллю пульпи і переходом у хронічну форму.

Хронічний пульпіт найчастіше розвивається поступово, як самостійна форма, але може виникнути і як наслідок гострого пульпіту. Розрізняють гангренозний, гранулюючий (гіпертрофічний) і фіброзний хронічний пульпіт.

Гангренозний пульпіт в основному виникає як наслідок гострого після часткового некрозу пульпи.

У збереженій частині пульпи утворюється грануляційна тканина, яка відмежовує змертвілі маси. Гангренозний пульпіт може виникнути і як наслідок хронічного гранулюючого пульпіту при його загостренні. При цьому розвивається стаз і тромбоз судин грануляційної тканини, що призводить до її некрозу.

Гранулюючий (гіпертрофічний) пульпіт характеризується хронічним продуктивним запаленням. Спостерігається розростання грануляційної тканини, яка розповсюджується на всю коронкову, а нерідко і на кореневу пульпу. Грануляційна тканина може розповсюджуватись і на каріозну порожнину з утворенням поліпу пульпи. Поліп м'який, червоного кольору, легко кровоточить. Поверхня його - з виразками або епітелізована за рахунок епітелію ясен. При гранулюючому пульпіті може спостерігатись розсмоктування ділянок дентину макрофагами, що призводить до розширення пульпарної порожнини. Разом з резорбцією дентину може спостерігатись і протилежне явище - утворення твердої тканини, подібної на кісткову, і дентин - так званогоостеодентину. Характерним є також утворення петрифікатів і дентик-лів.

Фіброзний пульпіт характеризується заміщенням більшої частини зуба сполучною тканиною з великою кількістю колагенових волокон та вогнищевими інфільтратами з лімфоцитів, макрофагів та плазматичних клітин. З часом кількість клітин зменшується, колагенові волокна гіалінізуються, часто утворюються петрифікати та низькорозвинені дентиклі.

Ускладнення і наслідки. Хронічні форми закінчуються атрофією, склерозом, гіалінозом, кальцинозом, утворенням дентиклів. Частим ускладненням пульпіту є періодонтит.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 577 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)