АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ПСИХОЛОГIЧНI ОСОБЛИВОСТI ХВОРИХ ДЕЯКИМИ СОМАТИЧНИМИ ЗАХВОРЮВАНЯМИ
Багаторiчними дослiдженнями встановлено найтиповiші змiни психiки при рiзних соматичних захворюваннях:
Серцево-судинні захворювання. При iнфарктi мiокарда - в передiнфарктному перiодi з’являється вiдчуття неясностi у головi, труднощi в зосередженні уваги, передчуття неминучої небезпеки, тривога, в деяких випадках - ейфорiя. У гострому перiодi хвороби синдром супроводжується безсонням, спостерiгаються епiзоди психозу з iлюзiями, галюцинацiями, руховим збудженням, тривога, пригнiченiсть, страх смертi, iнодi - анозогнозiя, втрата критичностi до того, що вiдбувається, ейфорiя. Надалі розвивається стiйка iпохондрiя, фобiї (кардiофобiя тощо), астено-депресивнi i невротичнi реакцiї, хворi стiйко фiксують свою увагу на соматичних вiдчуттях.
При гіпертонiчнiй хворобi найчастiше спостерiгаєтся гармонiйний, iпохондричний, iстеричний або анозогнозичний ТСХ. В подальшому проявляються астенiя, гiпомнезiя, перепади настрою, плаксивiсть, iпохондрiя, образливість, кардiофобiя. Хворим часто властивi нав’язливостi, емоцiйна лабiльнiсть з дратiвливiстю.
При церебральному атеросклерозi хворi стають вразливими, не-обгрунтовано образливими, вiдзначаються коливання настрою, плаксивiсть, зниження працездатностi, дратiвливiсть, гiпомнезiя, а в пiзньому перiодi - зниження iнтелекту.
Захворювання шлунково-кишкового тракту. Для виразкової хвороби характернi дратiвливiсть, гарячковість i конфлiктнiсть, депресiя, апатiя, фобiї, iстеричнi реакцiї. Часто трапляється сенситивний тип особистостi з переживаннями страху i внутрiшньої тривоги. Хворi шлунково-кишкового профiлю часто проявляють роздратованiсть, образливiсть, стомлюванiсть. Вони часто вступають в конфлікт вдома та у лiкарнях з персоналом, чим значно затруднються взаємостосунки з ними. У багатьох пацієнтiв розвивається канцерофобiя i патологiчна впевненiсть у онкозахворюванні.
Ендокринні захворювання. При цукровому дiабетi спостерiгається пiдвищена дратівливість, виражена астенiзацiя, висока емоцiйна реактивнiсть, конфлiктнiсть, висока вразливiсть i образливiсть, явища гiпомнезiї. Характернi неврастенiчний, сенситивний ТСХ. Хворим властивi неврiвноваженiсть, дисфорiї.
При тiреотоксикозi розвивається психопатизацiя особистостi з дратівливістю, непосидючістю, суєтливiстю, коливаннями настрою, поспiшнiстю у поєднаннi з вираженою астенiзацiєю.
Синдром Iценко-Кушинга характеризується iпохондричним, iстеричним ТСХ. Такi хворi вередливi, емоцiйно лабiльнi, конфлiктнi, порушують лiкувальний режим. Апатiя, яка виникає при цьому, може змiнюватися ейфорiєю, можливi розлади схеми тiла, деперсоналiзацiя.
Бронхолегеневі захворювання. При бронхiальнiй астмi емоцiйне напруження у хворих сприяє виникненню нападiв задухи, i реакцiя при цьому значною мірою залежить вiд особливостей нападу. При хронiчному перебiгу бронхiальної астми характер хворих змінюється за iпохондричним, iстеричним ТСХ.
Шкірно-венерологічні захворювання. Хворим притаманні відчуття сором’язливостi, скутості, особливо з висипанням на вiдкритих частинах тіла, причому цi відчуття посилюються нездоровим iнтересом до них оточуючих. Хворi усамiтнюються, стають дратiвливими, неврiвноваженими. Особливо важко переносять хворобу молодi люди, у яких формуються думки про власну неповноцiннiсть. Венеричнi захворювання мають глибоко психотравмуючий характер і викликають у хворих страх перед прогнозом захворювання, необхiднiстю тривалого лiкування.
Онкологічні захворювання. В початковій стадiї захворювання з’являється понижений настрій, увага прикута до власних вiдчуттiв, результатiв дослiджень, часто загострюються риси характеру. Основними скаргами являються астенiчнi, депресивнi, суїцидальнi вислови. У термiнальнiй стадiї розвиваються розлади свiдомостi.
Алкоголізм і наркоманії являються рiзновидом так званої «залежної поведінки», головною особливiстю якої є прагнення досягнення мети за допомогою хiмiчних, «психоактивних» речовин. Особистiсть таких хворих у бiльшостi випадкiв незрiла, з недостатнiстю соцiальної адаптацiї, особливо помiтнi труднощi з мiжособистiсними стосунками. З метою компенсації їх, однi бажають викликати задоволення i ейфорiю, iншi – розслабитися. Такi люди вдаються до вживання алкоголю чи наркотикiв. На II стадiї алкоголізму наступає алкогольна деградацiя особистостi, для якої характернi брезливiсть, хвалькуватість, плоский гумор, вульгаризацiя поведiнки, цілковите звуження соцiальних iнтересiв, повна трудова i сiмейна дезадаптацiя, втрата усіх значущих ранiше зв’язкiв i iнтересiв, егоцентризм, втрата почуття совiстi, а також вищих емоцiй i вольових якостей, вiдсутнiсть критичного ставлення до того, що вiдбувається. Спостерiгається поступове зниження iнтелекту.
Хворi, що вiдважуються звернутися за лiкуванням до нарколога, проходять через тривалу i болiсну боротьбу мотивiв i бояться разголошення, глузування. Їм властиві скритнiсть, недовiра, впертiсть, грубiсть, алекситимія, що необхiдно враховувати при спiлкуваннi ними.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 572 | Нарушение авторских прав
|