АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СУБ’ЄКТИВНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ ХВОРОБИ. ПСИХОЛОГIЯ ХВОРОГО ПРИ СОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ.

ТРИВАЛIСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 академiчнi години.

НАВЧАЛЬНА МЕТА: вивчити основнi положення про вплив соматичного захворювання на психiчнi процеси, особливостi психiки при деяких соматичних захворюваннях, загальнi реакцiї особи на хворобу. Навчитися визначати характер реакцiї на хворобу, психотерапевтично поводити себе з соматично хворими. Вивчити принципи виникнення і профiлактики патологiчних реакцiй на соматичне захворювання.

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: навчальна кiмната, соматичний стацiонар.

ОБЛАДНАННЯ ЗАНЯТТЯ: тестовi методики (особистiснi тести, методика ТВХ), тематичнi хворi.

Уся iсторiя медицини свiдчить про тiсний взаємозв’язок самопочуття не лише з соматичним, але й психiчним станом. Кожний момент психiчних процесiв вiдтворюється у соматичних вiдчуттях i процесах як у здорової, так i у хворої людини. Наприклад, страх - вiдчуття певної небезпеки, зла, яке «загрожує знищити моє почуття самого себе» (Гегель), не випадково завжди асоцiюється з вiдповiдним досить обтяжливим фiзическим станом. Страх - це не лише журливе тремтiння душi, але й гаряче чоло з краплинами поту, вологi, липкi, зазвичай руки i неприємне вiдчуття задухи. Арабськi лiкарi розпiзнавали недомагання закоханого за змiною пульсу, перераховуючи вголос спочатку назви усiх кварталiв в мiстi, потiм вулиць у кварталi, будинкiв на певнiй вулицi i, кiнец кiнцем, мешканцiв певного будинку.

Серце здавна розглядають як специфiчний орган для вираження емоцiй (наприклад, стану тривоги, страху). Встановлено, що вегетативна нервова система виступає в ролi посередника мiж ЦНС i внутрiшнiми органами, регулятора усiх життєвих процесiв у органiзмi.

Надто вираженi i тривалi емоцiї змiнюють функцiонування як органiзму в цiлому, так i його окремих органiв. Емоцiйне напруження часто призводить до загострення соматичного захворювання. Наприклад, виразкова хвороба загострюється завдяки хвилюванням, переживанням, тривозi, заклопотаності, страхам. Окремi симптоми захворювань можуть закрiплюватися подiбно до умовних рефлексiв i пiд впливом емоцiй активiзуватися. Наприклад, педiатри не раз спостерiгали таке закрiплення кашлю пiсля коклюшу.

У соматичних симптомах iнодi має місце символiчний прояв не лише проблеми, викликаної життєвими обставинами, не лише рiзнi внутрiшнi проблеми особистостi, але й патологiчнi фантазiї. Це має назву конверсійних розладів. Прикладом цього може бути хвора людина, яка протягом багатьох рокiв страждала вiд жорстокості чоловiка-алкоголика, i у якої виникли скарги на болi при ковтаннi. За цим явищем приховане пiдсвiдоме бажання того, щоб i чоловiк не пив, i щоб і в нього виникли затруднення при ковтаннi. При багатьох захворюваннях, наприклад, коронарних судин серця, спостерiгається складне поєднання патологiчних процесiв: поряд з соматичними чинниками (гiподiнамiя, вживання нiкотину, надмiрне вживання їжi i т. iн.), мають значення особливостi особистостi, умови життя, деякi види занять.

Хвороба змiнює сприйняття i ставлення хворого до навколишнiх подiй i до самого себе. Змiнюються настрiй, свiтосприйняття, поведiнка людини, її плани. Порушується звичний ритм життя, працi, вiдпочинку, сну i стану безсоння. Велика кiлькiсть iнтероцептивних сигналiв заповнює всi iнтереси хворого i набуває чималої значущостi. Внаслідок хвороби у людини створюється особливе положення серед близьких, iнший стан у суспiльствi.

До найбiльш загальних змiн психiки у соматичних хворих вiдносять обмеження iнтересiв i відокремлення їх вiд зовнiшнього свiту до власних вiдчуттiв, до функцiй власного тiла. При цьому вiдбуваються різноманiтнi змiни усiх сторiн особистостi: змiнюються афективний настрій, моторика, мова, сприйняття часу у виглядi його прискорення чи сповiльнення при вiдчуттi серйозної загрози життю i благополуччю; виникають напливи спогадiв, вираженiсть i деяка нав’язливiсть яких може бути пов’язана з iнтоксикацiєю. Найтиповiши змiни психологiчного стану людини: астенiя, страх, тривога, подавленiсть, роздратованiсть.

Велике значення має уявлення про власну хворобу, що конструюється з найрiзноманiтнiших вiдомостей.

Видiляють 4 рiвні вiдображення захворювання у психiцi людини, а саме:

1) Рiвень вiдчуття i сприйняття;

2) Емоцiйний рiвень - вiдображає рiзнi типи емоцiйних реакцiй на окремi симптоми, а також хворобу взагалi i її наслiдки;

3) Iнтелектуальний рiвень - вiдображає знання людини про свою хворобу, уяву, розмiрковування про причини i можливi їх наслiдки;

4) Мотивацiйний рiвень - вiдображає певне ставлення людини до хвороби; пов’язане зi змiнами поведiнки i способу життя, активiзацiєю дiяльностi спрямованої на повернення здоров’я.

Вираженiсть, тривалiсть i якiсть змiн психiки при соматичних захворюваннях залежать вiд ряду факторiв, що визначають реакцiю особистостi на хворобу. Сюди вiдносять:

1. Особливостi захворювання:

- етiологiя;

- динамiка (вираженiсть проявiв, темп розвитку i етап захворювання);

- прямий чи опосередкований вплив на дiяльнiсть мозку;

- стан психічного i фiзичного здоров’я хворого у преморбiдний перi-од;

- реактивнiсть організму.

2. Особливостi особистостi:

- вiк хворого;

- звички;

- стереотипи реагування на навколишнi подiї;

- освiта, загальна культура, вихованiсть, моральнiсть;

- елементарна медична грамотнiсть;

- психiчне здоров’я;

- уявлення про дану хворобу, що наявні у самого хворого напере-доднi захворювання;

- особливостi вищої нервової дiяльностi (темпераменту, спiввiдно-шення процесiв збудження i гальмування);

- вольовi якостi.

3. Оточуючi умови i умови, у яких вiдбувається лiкування:

- ставлення до хвороби рiдних, знайомих, колег («суспiльний резо-нанс»);

- характер дiагнозу, що повiдомляється;

- змiна фiзичної повноцiнностi i зовнiшностi;

- змiна сiмейного i суспiльного стану;

- життєвi обмеження i позбавлення, пов’язанi з хворобою, не обхід-нiсть лiкування (амбулаторне, стацiонарне, санаторне), операцiї, i т.iн.

При виникненнi захворювання у людини з’являється нова для нього життєва ситуацiя, при якiй вiн проявляє особливе, змінене ставлення до нових обставин життя i до себе у цих умовах. Це називається внутрішньою картиною хвороби або ж типом ставлення до хвороби.

Анозогнозія - це невизнання хвороби, частіше зустрiчається при тяжких соматичних захворюваннях (пухлина, туберкульоз). Здiйснюється за допомогою підсвiдомих психологiчних механiзмiв захисту особистостi: витiснення, замiщення, гiперкомпенсацiї i т. iн. Хворi або iгнорують захворювання, або ж надають значення менш важким симптомам; пояснюють свiй стан i лiкуються вiд тiєї хвороби, якiй вони надають такого значення. Причиною анозогнозiї є неможливiсть погодитися з дiйсним станом справ, неможливiсть повiрити у тяжку небезпечну хворобу, наприклад, психiчне захворювання.

Бiльшiсть хворих правильно оцiнюють захворювання, виконують призначення лiкаря i дотримуються режиму. Сильнi, врiвноваженi, психiчно зрiлi особистостi правильно реагують i адекватно оцiнюють захворювання, прагнуть знайти вихiд iз ситуацiї, створеної хворобою, здолати її чи пристосуватися до неї.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 930 | Нарушение авторских прав