 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІНеблагоприємнi умови соцiального характеру (неправильне виховання за типом безнадзорностi, «попелюшки» або «кумиру сiм’ї», «мiмозне виховання» i т. iн.), а також спадково-бiологiчнi особливостi можуть допомагати формуванню паталогiчного характеру, що базується на певному дефiцитi гальмiвного або збудливого процесiв. Такi люди важко, особливо у пiдлiтковому вiцi, адаптуються у колективi, їх поведiнка часто дезадаптивно наносить шкоду успiшнiй реалiзацiї людини. Психопатія (хвороба Ганнушкiна) - це дисгармонiйний стан особи, стiйка патологiя характеру, здебiльшого його емоцiйно-вольової складової, що заважає пристосуванню до повсякденного життя. Центральним i характерним фактором є схильнiсть до незвичної поведiнки, рiзкi змiни настрою без вiдповiдних до того причин, що призводить до порушення соцiальних контактiв i накладає вiдбиток на все життя психопата. Акцентуйована особистість - це межовий варiант норми, коли пригнiчення або помiтна надмiрна перевага окремих рис характеру призводить до вразливостi особистостi по вiдношенню до певних психотравмуючих ситуацiй при гарнiй витривалостi до iнших. Сформувавшись у пiдлiтковому перiодi, акцентуацiї характеру людини з часом стираються, компенсуються. На основi рiзноманiтних класифiкацiй (К. Леонгард, П.Б. Ганнушкiн, А.Б. Личко) видiляють наступнi типи акцентуацiй характеру: 1. Циклоїдний - змiна фаз з гарного на поганий настрiй, якi мають рiзний час тривалостi. 2. Гiпертимний - постiйно пiднесений настрiй, пiдвищена психiчна активнiсть з жадібністю дiяльностi i з тенденцiєю не доводити справу до кiнця. 3. Лабiльний - рiзка змiна настрою в залежностi вiд ситуацiї. 4. Астенiчний - швидке втомлення, роздратування, схильнiсть до депресiй i iпохондрiї. 5. Сенситивний - пiдвищена вразливiсть, боязнь, загострене відчуття особистої неповноцiнностi. 6. Психастенiчний - пiдвищена тривога, пiдозрiлiсть, нерiшучiсть, схильнiсть до самоаналiзу, до постiйних сумнiвiв i мiркувань, тенденцiя до нав’язливих, ритуальних дiй. 7. Шизоїдний - вiдгородженiсть, вiдчуження, iнтраверсiя, емоцiйна холоднiсть, вiдсутнiсть хвилювання про iнших, труднощi у встановленнi емоцiйних контактiв, вiдсутнiсть iнтуїцiї в процесi спiлкування. 8. Епiлептоїдний - схильнiсть до злiсно нудьгуючого настрою, що проявляється у виглядi лютi та гнiву (iнколи з елементами жорстокостi), конфлiктнiсть, скрупульозна педантичнiсть. 9. Застряваючий (параноїдальний) - пiдвищена пiдозрiлiсть i марна образливiсть, стiйкiсть негативних емоцiй, прагнення до домiнування, не рахуючись з поглядами iнших i, як наслiдок, пiдвищена конфлiктнiсть. 10. Демонстративний (iстероїдний) - виражена тенденцiя до витiснення неприємних суб’єктовi факторiв i подiй, до брехливостi, фантазування i перевтiлення, якi використовуються для привернення до себе уваги, авантюристичнiсть, марнославство, «утеча в хворобу» при незадоволенiй потребi в зiзнаннi. 11. Дiстимний - перевага зниженого настрою, схильнiсть до депресiї, зосередженiсть на похмурому та сумному боцi життя. 12. Нестiйкий - схильнiсть легко пiддаватися впливу оточуючих, постiйний пошук нових вражень, компанiй, вмiння легко встановлювати контакти, якi мають легковажний характер. 13. Конформний - надмiрна пiдпорядкованiсть i залежнiсть вiд думки iнших людей, вiдсутнiсть критичностi i iнiцiативностi, схильнiсть до консерватизму. Найчастiше зустрiчаються змiшанi форми акцентуацiї характеру нiж «чисті» типи (істеро-збудливий, нестiйко параноїдальний i т. iн.) - тобто промiжнi типи. МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТI Процес самопiзнання, самовивчення особистостi являє собою невiд’ємну частину самовдосконалення i особистого зростання. Це дуже складний процес, який лежить за межами свiдомостi. Слiд пам’ятати, що самопiзнання людини здiйснюється лише через об’єктивне пiзнання iншої людини. 1. Спостереження i бесiда: вивчення бiографiї, iндивiдуальна клiнiчна розмова, аналiз суб’єктивних i об’єктивних анамнестичних даних тощо. В процесi спостереження i бесiди аналiзуються особливостi бiографiї хворого, його ставлення до власного характеру: особливостi поведiнки хворого, його iнтонацiя найчастiше є бiльш об’єктивним критерiєм нiж слова. 2. Експериментальнi методи: моделювання певних видiв дiяльностi, ситуацiй, деякi апаратурнi методики, якi вивчають i формують експерименти, психогенетичнi методи, що вивчають поведiнку особистостi в групах i колективах людей рiзного вiку i професiй. 3. Iндивiдуальнi опитувальники та iншi методи, що базуються на оцiнцi i самооцiнцi (ММРI, опитувальники Кеттелла, Айзенка, ПДО та iн.). Кожна з методик являє собою стандартизовану анкету, яка складається iз речень (питань), з якими дослiджуваний може погодитись чи не погодитись. Питання формулюють так, щоб вiдповiдаючи на них, дослiджуваний повiдомляв експерементаторовi про своє самопочуття, про типовi форми поведiнки у рiзних ситуацiях, оцiнював свою особистiсть з рiзних позицiй, висвiтлюючи особливостi своїх взаємостосунків з оточуючими i т. ін. Бiографiчнi опитувальники призначенi для виявлення анамнезу життя дослiджуваного (наприклад, схема опитування хворого або написання iсторiї хвороби), з’ясування рiвня i характеру формування, переваги професiйних iнтересiв. Тест Кеттелла грунтується на визначеннi обстежуваним своїх особливостей, виходячи з висунутих йому протилежних понять: хвальковитий - скромний, самовпевнений - невпевнений та iн. Тест ММРI (Мiннесотський багатоаспектний iндивiдуальний опитувальник) мiстить 562 питання, з яких дослiджуваний складає 2 групи: тi питання, якi мають i якi не мають вiдношення до особливостей його особи. Тест дає можливiсть виявити у дослiджуваного ледве помiтнi вiдхилення у структурi особистостi (профiлi) за шкалами iпохондрiї, iстерiї, депресiї, психопатiї, мужностi - жiночностi, та iн. Опитувальник Айзенка має за мету дiагностувати екстравертованiсть, iнтравертованiсть, нейтротизм i тип ВНД. 4. Проективнi методики: дослiджуваний свiдомо або несвiдомо проектує свої думки, почуття, домiнуючi потреби i стани на зовнiшнi об’єкти (тест Роршаха, тест завершення незакiнчених речень, ТАТ, психодрама, тест малювання людини, будинку, неiснуючої тварини, тест Люшера, фрустрацiйний тест Розенцвейга та iн.). Тест Роршаха має 10 стандартних таблиць iз парами плям вигаданих обрисiв. Дослiджуваний повинен описати, на що схожi цi плями. Враховується рiвень адекватностi, оригiнальностi вiдповiдi, її якiсть i змiст. Визначають ступiнь реалiстичностi сприйняття дiйсностi, емоцiйне ставлення до навколишнього свiту, тенденцiї до занепокоєння, тривожностi, ступiнь екстра- i iнтраверсiї, тощо у вiдповiдностi зi схемами аналiзу. ТАТ (тематичний аперцепцiйний тест) складається з 29 картин з певними зображеннями i однiєї бiлої карти, яку дають дослiджуваному, щоб вiн на нiй уявив будь-яку картину. Потрiбно скласти невеличку розповiдь за кожною картиною, де повинна бути пояснена не тiльки зображену сцену, а й що її зумовило, яке її закiнчення (наприклад, жiнка, яка плаче перед нещiльно закритими дверима; молодий чоловiк i лiтня жiнка, котрi, як видно iз виразiв облич та поз, щойно закiнчили неприємну розмову та iн.). У даному випадку дослiджуваний мимоволi буде зображати героїв розповiдi у вiдповiдностi зi своїми думками i почуттями. Тест Розенцвейга має 24 малюнки. На кожному з них зображено людину, яка перебуває у фрустрацiйнiй ситуацiї (фрустрацiя - зрив, переживання невдачi). Наприклад, один iз спiврозмовникiв заявляє: «Вiн – брехун». У кожному iз випадкiв дослiджуваний повинен написати вiдповiдь, яка першою фразою прийшла йому в голову у той момент, коли вiн перебував у стані фрустрацiї. На основi аналiзу вiдповiдей дослiджуваного роблять висновок про ступiнь його соцiального пристосування. 5. Аналiз документiв, узагальнення незалежних характеристик. Позитивною стороною експериментально-психологiчних i соцiально-психологiчних методик є можливiсть одержання унiфiкованих стандартизованих даних, якi доступнi кiлькiсному аналiзу i статистичнiй обробцi. Негативною стороною є деяке звуження опису особистостi, недооцiнювання якiсного аналiзу i iндивiдуальних рис. Оптимальним є поєднання всiх вищенаведених методiв дослiдження особистостi.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 513 | Нарушение авторских прав |