АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення вищої нервової діяльності дітей шкільного віку та їх профілактика

Найпоширенішим порушенням діяльності вищої нервової системи є неврози. У наш час в різних країнах, у тому числі й в Україні, серед дитячого і дорослого населення відмічається досить високий рівень захворюваності на неврози. Це пов'язано з впливом різних чинників, зокрема невідповідністю сучасного рівня науково-технічного прогресу ступеню розвитку психофізичної адаптації організму людей, особливо дітей і підлітків.

Великий обсяг інформації, передбачений новими шкільними програмами, необхідність постійного її осмислення, засвоєння і запам'ятовування, вимога володіння сучасними технічними засобами, викликана комп'ютеризацією навчальних курсів тощо — це реалії сучасного буття учня середнього загальноосвітнього навчального закладу. Сучасний темп навчання і життєдіяльності дітей і підлітків потребує від них значних нервово-психічних затрат, які на фоні зменшення фізичних навантажень, поганого харчування і екологічних катаклізмів стають факторами виникнення у них невротичних розладів.

Проблему неврозів досліджував відомий фізіолог І.П.Павлов. Встановлені ним три основні причини виникнення функціональних неврозів у тварин (перенапруження процесів збудження, гальмування або їхньої рухливості) викликають неврози в людей.

Невроз — психогенний (як правило, конфліктогенний) нервово-психічний розлад, який виникає в результаті ускладнення особливо важливих для людини життєвих ситуацій.Він виявляється у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.

Для неврозу характерні такі ознаки:

1) наявність психогенної причини захворювання, яка пов'язана з особливостями міжособистісних стосунків в соціальному оточенні (класі, сім'ї тощо);

2) домінування емоційних і соматовегетативних порушень в клінічній картині неврозу як специфічних виявів цього захворювання;

3) зворотність клінічних розладів після тривалого відпочинку, соціо- і психотерапії, загальнозміцнюючого і транквілізуючого (заспокійливого) лікування.

Таким чином, очевидно, що при неврозах не змінюється анатомічна цілісність ЦНС, а спостерігаються лише функціональні розлади. Це відрізняє їх від органічних захворювань нервової системи, при яких порушення її діяльності обумовлюється пошкодженням нервової тканини.

Характерною особливістю неврозу є усвідомлення хворим своїх порушень, здатність керувати своєю поведінкою та адекватно оцінювати дійсність.

Виникнення неврозів прискорюють специфічні особистісні якості, індивідуально-типологічні особливості ВНД, а також психофізична ослабленість в результаті захворювань, виснаження, інтоксикації тощо. Отже, причина виникнення неврозу зумовлюється взаємодією психотравмуючої ситуації з вихідними характеристиками особистості.

Сучасна класифікація неврозів базується на особливостях клінічних проявів хвороби. Виділяють неврастенію, невроз нав'язливих станів та істеричний невроз.

Неврастенія є однією з найбільш поширених форм неврозів. Для неї є характерне поєднання підвищеної збудливості та дратівливості зі втомою та виснаженням, що швидко розвиваються. Найчастіше причинами неврастенії у дітей та підлітків є надмірні емоційні реакції, що є результатом несприятливої сімейної атмосфери, тривалого хвилювання, фізичного та розумового перенапружень. Захворювання може тривати декілька місяців, а за наявності причин, які виснажують організм, набирає ознак хронічного і протікає протягом багатьох років. Сприяють одужанню усунення дії негативних факторів, відпочинок та лікування.

Невроз нав'язливих станів характеризується появою в процесі мислення ідей, уявлень, потягів, сумнівів, спогадів супротив бажанню людини. Незважаючи на критичне ставлення до нав'язливих явищ, людина не може їх позбутися зусиллям волі. Частими проявами цієї форми неврозу є фобічні розлади, наприклад, страх захворіти невиліковною хворобою, страх смерті тощо. Зустрічаються нав'язливий страх висоти, сходів, тісних приміщень. Такі переживання є причиною розвитку стану безнадійності, нерішучості, розгубленості. Ще одним яскравим прикладом нав'язливих станів є віра в забобони. У здорової людини також інколи виникають нав'язливі сумніви чи побоювання, але вони є короткочасними, легко долаються і не підпорядковують собі її поведінку. Невроз нав'язливих станів найчастіше виявляється в дорослих людей, проте формується у дитячому і підлітковому віці.

Істеричний невроз характеризується надзвичайно високою чутливістю до дії зовнішніх подразників, бурхливими проявами експресивності, емоційних та рухових реакцій. Настрій у істериків нестійкий, характерними є швидкий перехід від сліз до сміху і навпаки, а також схильність до фантазування. У них можуть виникати різні емоційні розлади, що виявляються в театральних позах, голосних зітханнях, стогонах, заламуванні рук, вириванні волосся. Вегетативні розлади виявляються у вигляді порушень діяльності шлунково-кишкового тракту (гикавка, блювання тощо). До сенсомоторних розладів насамперед належать гіперкінези (тремтіння рук, ніг, усього тіла), парези, тимчасові розлади мовлення. Ці розлади не пов'язані з органічними враженнями центральної нервової системи і мають функціональний характер.

Слід зазначити, що в дітей та підлітків зустрічаються також так звані системні неврози. Вони доповнюють симптоматику якогось певного неврозу ще й такими виявами, як розлади мовлення, нетримання сечі тощо.

У 60-ті роки ХХ ст. у медичній, психологічній, педагогічній літературі з'явився новий термін "шкільний невроз". Він характеризується багатьма симптомами (плаксивістю, втратою апетиту, надмірною пітливістю, розладами сну, порушенням мовлення тощо), серед яких домінують стійкий страх перед школою і небажання її відвідувати. Характерно, що симптоми посилюються не лише в тій ситуації, коли потрібно йти до школи, але й при звичайному згадуванні про неї. Прояви клінічної картини цього неврозу можуть зустрічатися і в цілком здорових дітей, проте специфічне поєднання симптомів "шкільного неврозу" відрізняється від звичайної вередливості чи впертості. Для запобігання виникненню і розвитку "шкільного неврозу" потрібно в дошкільний період інтелектуально, морально і фізично готувати дітей до школи: залучати до відвідування підготовчої групи дитячого садка, привчаючи їх до життя в колективі, вдома гратися з дітьми "у школу", вчити їх читати, писати тощо.

1983 року М.М.Ханашвілі, досліджуючи проблему неврозів, ввів поняття " інформаційний невроз ". Причиною його він визначив одночасну дію тріади таких чинників, як надлишок інформації, нестача часу для її сприймання та обробки і висока мотивація, тобто бажання її засвоєння. Інформаційні неврози виникають у школярів у період семестрових заліків, випускних іспитів, у обдарованих дітей — під час підготовки до конкурсів, олімпіад тощо.

Особливої актуальності серед науковців, педагогічної громадськості та батьків набуло питання про попередження дидактогенних нервово-психічних станів. Вони виникають тоді, коли педагог погано поінформований про психофізіологічні особливості учнів і про дію слова як фізіологічного подразника. Спілкуючись з учнями, педагог постійно (свідомо чи несвідомо) впливає на психічний стан своїх вихованців, здатен одним словом, жестом чи вчинком викликати позитивний або негативний відгук з боку окремого учня чи всього класу. Таким чином, дидактогенні неврози, або дидактогенії, — це психогенні порушення працездатності або здоров'я дитини чи підлітка, викликані непрофесійними діями вчителя (чи педагогічного колективу) у процесі організації навчання чи виховання. До таких дій, крім негативних комунікативних впливів, слід віднести такі фактори, як обсяг навчального навантаження, характер розкладу, особливості організації навчання (на уроці, під час четвертних чи семестрових заліків, іспитів) та відпочинку (під час перерви, вихідних, канікул).

Учителю слід пам‘ятати, що в дітей нервова система більш збудлива, ніж у дорослих, унаслідок чого вона швидше виснажується. Цю особливість центральної нервової системи дітей потрібно враховувати при організації навчально-виховної роботи у школі. Так, якщо на уроці довгий час займаються одноманітною розумовою працею, при якій збуджуються одні й ті самі ділянки ЦНС, то остання швидко стомлюється і діяльність її дуже утруднюється. В результаті в дітей знижується інтерес, увага і взагалі їх працездатність. Тому на уроках учитель мусить застосовувати різні методи і прийоми роботи, тривалість кожного з яких повинна бути по можливості невеликою. При зміні методів і видів роботи навантаження з одних ділянок ЦНС переноситься на інші, і тому значно віддаляється час настання її стомлення. З цією ж метою після тривалої розумової праці слід влаштовувати перерви, проводити фізкультхвилинки, протягом яких нервові центри, що посилено працювали, могли б відпочити.

Загальна атмосфера в шкільному закладі повинна визначатися доброзичливим ставленням учасників навчального процесу один до одного, базуватися на повазі як до вчителя, так і до учня, послідовності й розумності вимог, громадянській порядності й чесності.

Важливою умовою запобігання порушенням нервової системи у дітей і підлітків є гігієнічна організація сну. Сон — це найбільш повноцінний відпочинок для організму. Позитивні зміни у функціональному стані організму відбуваються лише за умови достатньої тривалості сну, дотриманні режиму засинання і прокидання (табл.18).

Таблиця 18.

Кількість годин сну, яка необхідна школяру залежно від віку

Повноцінність відпочинку під час сну залежить від виду діяльності дитини перед сном, гігієнічного стану приміщення, години останнього прийому їжі. Дуже корисна перед сном спокійна прогулянка на свіжому повітрі (20-30 хв.), яку можна використати для спілкування з дитиною.

Неприпустимо, щоб незадовго до сну діти разом з дорослими дивилися телепередачі, читали художню літературу, яка надто збуджує їхню нервову систему. Це може стати причиною утруднення засинання і неспокійного сну. Проміжок часу між вечерею і сном має становити не менш як 2 години.

Дитина повинна спати в добре провітреному приміщенні. Постіль має бути обов'язково окремою, широкою і досить жорсткою аби запобігти вадам постави. Недосипання, якщо воно навіть незначне, але часто повторюється, негативно позначається на функціональному стані нервової системи, знижує опірність організму до втоми, погіршує успішність у навчанні. Кумульоване недосипання є частою причиною неврозів.

Лікувати неврози у дітей має лікар. Завдання тих, хто оточує, виховує і навчає дітей — здійснювати профілактику подібних порушень і створювати обстановку, що сприяє усуненню або пом'якшенню дії травмуючих чинників, не допускати непрофесіоналізму у ставленні до дітей, оцінюванні результатів їх навчальних досягнень. Саме ці проблеми досліджує така наука, як психогігієна.

Психогігієна школярів вивчає різні аспекти прояву процесу навчання на психіку дітей і пов'язана з проблемами виховання.

При роботі з дітьми різних вікових груп необхідно враховувати їх індивідуально-типологічні особливості та закономірності розвитку на різних етапах онтогенезу.

У молодшому шкільному віці дуже важливо сформувати у дітей позитивні мотивації до навчання, спілкування з педагогами та однолітками. Необхідно, щоб учні отримували задоволення від розумової праці, відчували радість пізнання нового. Великого значення набувають спільні зусилля батьків та вчителів, спокійна і доброзичлива атмосфера в сім'ї, формування навичок раціональної організації режиму дня.

У період статевого дозрівання в організмі підлітків відбуваються функціональні зміни більшості систем та органів. Значні зміни відбуваються й у їх ВНД. Типовими проявами поведінки у цьому віці є неврівноваженість (у мисленні, почуттях, вчинках), швидка втомлюваність і надмірна дратівливість, поява сексуальних потягів.