АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

А

Авітаміноз (а - заперечна частка, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за нестачі якогось вітаміну чи вітамінів.

Автотрофи (від грец. аutos – сам, trophe – живлення) – організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автономна нервова система (від грец. аutos – сам) - частина периферичної нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м‘язи шкіри, серце та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.

Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – пристосування організму або його окремих органів до певних умов середовища.

Адреналін -гормон мозкової тканини надниркових залоз, що стимулює симпатичну нервову систему.

Аероби (від грец. аеr – повітря, bios – життя) – організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень.

Акомодація (від лат. accomodatio – пристосування) – пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього.

Аксон (від грец. axon - вісь) - видовжений відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Акромегалія - хвороба, при якій збільшуються розміри не всього тіла, а тільки окремих його частин - носа, підборіддя, язика, рук та ніг, вигляд людини спотворюється.

Актин -скоротливий білок, який функціонує у скелетних м’язах.

Акселерація (від лат. accelerare - прискорення) - прискорення темпів росту і розвитку дітей та підлітків кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Термін запропоновано Е.Кохом.

Алергія (від грец. allos - інший, ergon - дія) - стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.

Алкоголізм -захворювання, спричинене систематичним вживанням алкогольних напоїв; характеризується патологічним потягом до них.

Альвеоли (від лат. alveolus - міхурець) - мікроскопічні міхурці легенів, де відбувається газообмін між кров’ю та вдихуваним повітрям.

Анаболізм (від грец. anabole - підйом), або асиміляція - сукупність хімічних процесів у живому організмі, у результаті яких синтезуються складні органічні речовини з простих з накопиченням енергії.

Анаероби (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря, bios – життя) – організми, життєдіяльність яких відбувається за відсутності вільного кисню.

Аналізатор, або сенсорна система (від лат. sensus - відчуття, сприйняття) -це система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія людини (від грец. anatome - розтин, розчленування) - наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв‘язку з їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу.

Анемія (від грец. префікса а - заперечення, haima - кров) - недокрів’я,хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.

Антигени (від грец. аnti - проти, genes - походження) - високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні клітини та забезпечувати імунну відповідь.

Антитіла (від грец. аnti - проти, тіло) - глобуліни сироватки крові людини чи тварини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів.

Аорта -найбільша артерія тіла людини, що виходить з лівого шлуночка.

Апетит (від лат. apetitio - пристрасть, бажання) - потяг до певного виду їжі.

Аритмія (від грец. префікса а - заперечення, ритм) - порушення серцевого ритму.

Артеріальна кров – кров, збагачена киснем.

Артерії (від грец. аrteria – судинa) - кровоносні судини, що несуть кров від серця до органів та тканин організму.

Б

Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

Біологія (від грец. bios - життя, logos - наука,учення) - це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності, взаємозв’язки між собою та умовами навколишнього середовища, закономірності розповсюдження по земній кулі, походження, історичний розвиток, різноманітність тощо.

Бронхіт (від грец. bronchos - дихальне горло, it - запалення) - запалення бронхів.

В

Вакцина (від лат. vakka - корова, яку використовував у своїх дослідах Дженнер) - препарат, виготовлений з ослаблених чи вбитих бактерій, вірусів або їхніх токсинів; застосовують для створення активного штучного імунітету та лікування інфекційних хвороб.

Вакцинація (від лат. vakka - корова) - профілактичне щеплення.

Валеологія (від грец. valeo - бути здоровим, logos - учення) - наука про формування, зміцнення та збереження здоров’я.

Вегетативна нервова система -частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м’язів, обмін речовин.

Вени - кровоносні судини, що несуть кров від органів та тканин до серця.

Венозна кров – кров без кисню, збагачена вуглекислим газом.

Відчуття - це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об‘єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.

Вітаміни (від лат. vita - життя) — група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціонування організму.

Виділення - процес виведення з організму непотрібних і шкідливих продуктів обміну речовин (вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота).

Г

Ганглій (від грец. ganglion – вузол) – нервовий вузол, скупчення нервових клітин, що переробляють одержані ними сигнали.

Гельмінтологія (від грец. helminthos – черв'як, життя, logos - учення) – розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів та захворювання, що ними викликаються.

Гемоглобін (від грец. haima - кров, від лат. globus - куля) - залізовмісний пігмент еритроцитів, який зв’язує та переносить кисень від органів дихання до тканин.

Гемоліз (від грец. haima - кров, lysis - розчинення) - руйнування еритроцитів крові (наприклад, у гіпотонічному розчині).

Гемофілія (від грец. haima - кров, phileo - любити, нахил) - спадкова хвороба, що виникає, коли порушена функція згортання крові.

Геронтологія (від грец. heron - старий, logos - наука, учення) - наука, яка займається проблемами старіння людини, з‘ясовує основні його закономірності - від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму.

Гетеротрофи (від грец. heteros – інший, trophe – живлення) – організми, які живляться готовими органічними речовинами.

Гігієна (від грец. hygіenоs - здоровий) - наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров‘я людини.

Гіпервітаміноз (від грец. hyper - над, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за надмірного надходження певного вітаміну до організму.

Гіпертонія (від грец. hyper - над, підвищення, від лат. tonus - напруження) - стан підвищеного кров’яного тиску.

Гіповітаміноз (від грец. hypо - під, пониження, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за недостатнього надходження певного вітаміну до організму.

Гіпотонія (від грец. hypо - під, пониження, від лат. tonus - напруження)- стан пониженого кров’яного тиску.

Гломерулонефрит - запальний інфекційно-алергічний процес, що перебігає в обох нирках із переважним ураженням клубочкового апарату.

Гомеостаз (від грец. hоmоios - однаковий, stasis - стан) - стан відносної сталості внутрішнього середовища організму за певних умов довкілля та змін в організмі.

Гормони (від грец. hormao - збуджую) - біологічно активні речовини, які виробляють залози внутрішньої секреції.

Д

Дендрит (від грец. dendron - дерево) - короткий, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.

Діурез (від грец. diureo - виділяю сечу ) -процес утворення і виділення сечі з організму.

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в строго визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.

Дистонія -порушення тонусу судин, у результаті чого порушується кровообіг і кровопостачання органів.

Домінанта (від лат. dominans - пануючий) - це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.

Е

Екстерорецептори (від лат. exter – зовнішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля.

Ектодерма (від грец. ektos – зовні, derma – шкіра) – зовнішній зародковий листок.

Емоції -це суб‘єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі переживань.

Ендокринологія (від грец. endon - внутрішній, сrino - виділяю, logos - учення)- наука про залози внутрішньої секреції та їх гормони.

Ендоплазматична сітка (від грец. endon - внутрішній, плазма - оформлене) - система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендокард (від грец. endon - внутрішній, cardia - серце) - внутрішня сполучнотканинна оболонка серця.

Енергетичний обмін -сукупність реакцій розщеплення складних сполук, які супроводжуються виділенням енергії.

Ентодерма (від грец. entos – усередині, derma – шкіра) – внутрішній зародковий листок.

Епідерміс (від грец. еpi - над, derma - шкіра) - зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною.

Епікард (від грец. еpi - над, cardia - серце) - зовнішня сполучнотканинна оболонка серця.

Епітеліальна тканина, або епітелій (від грец. еpi - над, thele - сосочок ) - тканина, що складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної і вкривають тіло ззовні, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, а також утворюють більшість залоз.

Еритроцити (від грец. erythros - червоний, kytos - клітина) - клітини крові, які здійснюють транспорт газів.

І

Імунітет (від лат. immunitas - звільнення від будь-чого) - сукупність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників - бактерій, вірусів, отрут.

Інтерорецептори (від лат. interior – внутрішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.

К

Капіляри (від лат. capillaris – волосяний) – найдрібніші кровоносні судини, що пронизують органи й тканини організмів із замкненою кровоносною системою.

Карієс (від лат. caries - гниття)- процес руйнування зуба.

Каріоплазма (від грец. karyon - ядро, plasma - оформлене) - вміст клітинного ядра, оточений ядерною оболонкою.

Каріотип (від грец. karyon - ядро, typos - форма) - сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).

Катаболізм (від грец. katabole - руйнування), або дисиміляція, - сукупність ферментативних реакцій в живому організмі, у результаті яких відбувається розпад органічних речовин на простіші сполуки із вивільненням значної кількості енергії, потрібної для життя організму.

Клітина (від грец. kytos – клітина)- основна структурна і функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.

Комплекс Гольджі - складається із системи плоских замкнених мішечків-цистерн, великих вакуоль і дрібних міхурців, обмежених мембранами, і забезпечує зберігання, пакування і транспорт речовин, синтезованих на мембранах ендоплазматичної сітки або ним самим.

Концентрація, або зосередженість, уваги означає, що всі думки і дії людини зосереджені на чомусь одному, що на даний момент найбільше її цікавить.

Косметика (від грец. kosmetic - мистецтво прикрашання) - комплекс заходів та індивідуальних засобів, спрямованих на поліпшення зовнішності людини.

Л

Лейкопенія -зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми.

Лейкоцити (від грец. leukos - білий, kytos - клітина) - безбарвні ядерні клітини крові, які виконують захисні функції, забезпечуючи імунні реакції організму.

Лізосоми (від грец. lysis - розчинення, soma - тіло) - одномембранні органели клітини з високим вмістом ферментів, здатних розщеплювати органічні речовини, бактерії, відпрацьовані елементи клітинних структур.

Лімфа (від лат. lympha - чиста вода, волога)- це рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі.

Лімфоцити (від лат. lympha - чиста вода, волога, від грец. kytos - клітина) - лейкоцити, які утворюються у лімфовузлах і селезінці.

М

Медіатор (від лат. mediator - посередник) - фізіологічно активні речовини, завдяки яким в нервовій системі відбуваються контактні міжклітинні взаємодії; виробляються нервовими і рецепторними клітинами.

Медицина - наука, що вивчає причини і механізми розвитку хвороби, різні її прояви, методи лікування.

Мейоз (від грец. meiosis – зменшення) - поділ клітини, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.

Меланін (від грец. melanos -чорний ) -пігмент шкіри, волосся, сітківки ока.

Мембрана плазматична - обмежує внутрішнє середовище клітини і виконує різноманітні функції: бар’єрну, обмін речовин, сприймає подразнення, бере участь у формуванні захисних реакцій (імунітету), забезпечує контакти між клітинами багатоклітинних організмів.

Метаболізм (від грец. metabole -перетворення ), або обмін речовин,- це сукупність основних функцій організму, яка складається з надходження в організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, їх змін у клітинах організму та виділення з клітин організму продуктів обміну.

Міокард (від грец. myos - м’яз, cardia - серце) - м’яз серця.

Міозин -скоротливий білок, який функціонує у скелетних м’язах.

Міофібрили (від грец. myos - м’яз, новолат. fibrilla - волоконце, нитка) - скоротливі нитки в саркоплазмі посмугованих м’язових волокон, які забезпечують м’язове скорочення.

Мітоз (від грец. mitos - нитка) - непрямий поділ клітини, при якому з однієї материнської диплоїдної клітини утворюються дві ідентичні дочірні диплоїдні клітини.

Мітохондрії (від грец. mitos - нитка, chondrion - зернятко) - органели клітин рослинних і тваринних організмів у вигляді округлих тілець, паличок, ниток, що забезпечують вироблення, нагромадження і розподіл енергії в клітині.

Н

Недокрів’я -хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.

Нейрон (від грец. neuron - нерв) - нервова клітина.

Нефрит (від грец. nephros - нирка, it - запалення) - запалення нирки.

Нефрон (від грец. nephros - нирка) - основна структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з ниркового клубочка, капсули, звивистих і прямих канальців, збиральних трубочок.

Нуклеоплазма (від лат. nucleus - ядро, від грец. plasma - оформлене) - те саме, що й каріоплазма.

О

Обмін речовин, або метаболізм (від грец. metabole -перетворення ),- це складний біологічний процес, пов‘язаний з надходженням у організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, перетворенням їх у клітинах організму, засвоєнням та виділенням з клітин організму кінцевих продуктів розпаду.

Обсяг уваги - це кількість предметів або явищ, які одночасно можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час.

Овогенез (від грец. ооn - яйце, genesis - розвиток) – процес утворення жіночих статевих клітин.

Окістя -тонка сполучнотканинна оболонка кістки.

Онтогенез (від грец. ontos – існуючий, genesis – розвиток, походження)– індивідуальний розвиток живого організму з моменту зародження до природної смерті. Термін запропонував німецький вчений Е. Геккель (1866 р.).

Орган (від грец. organon - орган, знаряддя, інструмент) - частина тіла,що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій.

Органели (від грец. organon - орган, знаряддя, інструмент) - постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції.

Організм (від лат. organizo - влаштовую) - це цілісна біологічна система, яка забезпечує всі основні життєві процеси.

Органічні речовини -це такі речовини, які мають скелети з ковалентно зв’язаних атомів вуглецю.

Основний обмін - найменша кількість енергії, яка витрачається організмом для підтримання життя в стані повного м‘язового спокою натщесерце і при температурі довкілля близько 20 – 22ºС.

Остеон (від грец. osteon - кістка) - структурна одиниця компактної речовини кістки.

Остеоцити (від грец. osteon - кістка, kytos - клітина) - клітини кісткової тканини.

Охрястя -зовнішній сполучнотканинний шар хряща.

П

Пам‘ять - властивість живої матерії, завдяки якій живі організми здатні сприймати зовнішні дії, закріплювати, зберігати і відтворювати одержану інформацію.

Парасимпатична нервова система (від лат. префікса para - суміжність, sympathes - співчутливий, співдружний) - відділ вегетативної нервової системи, що забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну (уповільнює скорочення серця та зменшує їх силу, звужує зіниці, знижує кров’яний тиск).

Педикульоз - захворювання, що спричиняється головною або платяною вошею.

Переключність уваги - це активний процес, який полягає у здатності людини за потреби міняти фокус своєї зацікавленості з одного предмета чи явища на інші.

Перикард (від грец. peri - навколо, cardia - серце) - еластична навколосерцева сумка.

Перистальтика (від грец. peristaltikos - стискуючий) - ритмічні хвилеподібні скорочення шлунка та кишечнику, що здійснюють подрібнення, перемішування харчової кашки та просування її вздовж травного тракту.

Пієлонефрит - інфекційне захворювання нирок, пов’язане з інфекцією сечовивідних шляхів, тобто з висхідною інфекцією.

Пізнавальна діяльність - це процес відображення у психіці людини предметів та явищ навколишнього середовища, на ґрунті якого формуються знання, виникають цілі та мотиви діяльності.

Пластичний обмін -сукупність реакцій синтезу, що забезпечують ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу.

Плацента (від лат. placenta – пиріг) – орган, що забезпечує зв'язок між зародком та організмом матері в ході внутрішньоутробного розвитку.

Працездатнiсть — це здатнiсть людини розвинути максимум енергiї та, економiчно витрачаючи її, досягти поставленої мети, якiсно виконуючи розумову i фiзичну роботи.

Пропріорецептори (від лат. proprius – власний, особливий, receptor - той, що сприймає) -чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Пульс -це ритмічне коливання стінки артерії у такт скорочення серця.

Р

Реабсорбція (від лат. re - префікс, який означає протилежну дію, absorptio - поглинання) - зворотне всмоктування води і розчинених у ній речовин первинної сечі, що переміщується по канальцях.

Реанімація (від лат. reanimatio - повернення до життя) - це низка термінових заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму.

Регенерація (від лат. regeneratio – відновлення) – відновлення організмом утрачених чи пошкоджених органів або тканин.

Рецептор (від лат. receptor - той, що сприймає) - чутливе периферичне нервове закінчення, яке сприймає подразнення та перетворює його на нервові імпульси; перша ланка рефлекторної дуги.

Рефлекс (від лат. reflexus - відбиття) - реакція організму за участю нервової системи на подразнення.

Рефракція -це заломлювальна здатність ока при спокої акомодації, тобто коли кришталик максимально сплощений.

Ріст -збільшення розмірів організму людини або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Рибоза (С₅Н₁₀О₅) - моносахарид з групи пентоз. Рибоза входить до складу рибонуклеїнових кислот та інших важливих біологічних речовин.

Рибосоми (від рибоза і грец. сома - тіло) - немембранні органели клітин рослин і тварин, що містять РНК і здійснюють біосинтез білка.

Риніт (від лат. runos - ніс, it - запалення) - нежить, запальний процес у слизовій оболонці носової порожнини.

Розвиток -якісні зміни, що приводять до формування людського організму або його різних частин і органів.

Розмноження -притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.

С

Саморегуляція -здатність біологічних систем (клітини, організму, біоценозу тощо) автоматично підтримувати сталий стан організму.

Симпатична нервова система (від лат. sympathes - співчутливий) - це відділ автономної (вегетативної) нервової системи, що регулює діяльність кровоносних судин, внутрішніх органів (прискорює і підсилює скорочення серця, розширює зіниці, підвищує кров’яний тиск, підсилює обмін речовин тощо).

Синапси (від грец. synapsis - зв’язок) - спеціалізовані функціональні контакти між збудливими клітинами (нервовими, м’язовими, секреторними), які необхідні для передачі і перетворення нервових імпульсів.

Система органів -сукупність органів, що взаємопов‘язані анатомічно і функціонально.

Скелет (від грец. skeletos - засохлий) - сукупність твердих тканин в організмі, які слугують опорою тіла чи окремих його частин і захищають його від механічних пошкоджень.

Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку.

Соматична нервова система (від грец. soma - тіло) - частина периферичної нервової системи, яка іннервує мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів - язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха.

Сперматогенез (від грец. sperma - сім’я, genesis - розвиток) – процес утворення чоловічих статевих клітин.

Сперматозоїди (від грец. sperma - сім’я, zoon - тварина) – чоловічі гамети.

Сприймання - це відображення в корі головного мозку цілісних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуття.

Стійкість уваги -це той час, протягом якого людина може концентрувати увагу на предметі своєї зацікавленості або у зв‘язку з необхідністю.

Судження - це форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв‘язків або відношень між ними.

Т

Темперамент -це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.

Тканина (лат. textus) - система клітин та міжклітинної речовини, об’єднаних спільною функцією, будовою та походженням.

Травлення - сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин.

Травма -це порушення цілісності та функції тканин (органів) унаслідок зовнішнього впливу.

Травна система - це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.

Трахеїт (від трахея, іt - запалення) - запалення трахеї.

Тромб (від грец. thrombos - згусток) - щільний згусток крові, що закупорює кровоносну судину.

Тромбоз (від грец. thrombos - згусток) - процес закупорювання судин тромбом.

Тромбоцити (від грец. thrombos - згусток, kytos - клітина) - формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобігаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. У ссавців тромбоцити - це окремі частки велетенських клітин червоного кісткового мозку, позбавлені ядер.

Туберкульоз (від лат. tuberculum - горбик) - тяжке хронічне інфекційне захворювання, спричинене туберкульозною паличкою.

У

Увага – спрямованість психічної діяльності людини на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого.

Умовивід - одна з основних форм теоретичного мислення, в якій з одного або декількох суджень виводиться нове, з одного знання набувається інше.

Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуття.

Ф

Фагоцити (від грец. phagos - той, що пожирає, kytos - клітина) - загальна назва рухливих клітин багатоклітинного організму, що здатні захоплювати та перетравлювати мікроорганізми, зруйновані клітини та сторонні тіла.

Фагоцитоз (від грец. phagos - той, що пожирає, kytos - клітина) - процес поглинання та перетравлення мікроорганізмів, зруйнованих клітин та сторонніх часток одноклітинним організмом або особливими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.

Ферменти - певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції.

Фібрин -згортувальний білок крові.

Фібриноген -неактивний попередник фібрину.

Фізіологічні системи -це анатомічне або функціональне об’єднання органів, які в організмі виконують спільну функцію.

Фізіологія (від грец. physis - природа, logos - учення) - наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, що відбуваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному і організменому.

Філогенез (від грец. philon - рід, genesis - розвиток, походження) - історичний розвиток окремих видів, родів, родин та інших систематичних груп органічного світу. Термін запровадив німецький біолог-еволюціоніст Ернст Геккель (1866).

Функціональні системи -взаємоузгоджене об’єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосувального результату.

Х

Харчування - це сукупність механічних, фізичних та хімічних процесів, що сприяють засвоєнню організмом поживних речовин, потрібних для підтримання життя, здоров’я та працездатності людини.

Холецистит - запалення жовчного міхура.

Хондроцити (від грец. chondros - хрящ, kytos - клітина) - клітини хрящової тканини.

Хроматида (від грец. chroma – колір) – одна з двох поздовжніх структурних одиниць хромосоми.

Хромосоми (від грец. chroma – колір, soma – тіло) – найважливіші структури ядра клітини, що забезпечують передачу спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку в організмі. Вперше описав і запропонував цей термін німецький анатом і гістолог В.Вальдейєр (1888 р.).

Хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

Ц

Центромера (від лат. центрум – середина, грец. мерос – частина) – первинна перетяжка хромосоми, що ділить її на два плеча.

Цинга -захворювання, спричинене нестачею в організмі вітаміну С.

Цитокінез (від грец. kytos – клітина, kinesis – рух) - процес поділу материнської клітини на дві дочірні шляхом утворення клітинної перегородки.

Цитологія (від грец. китос - клітина, логос - учення) - наука про клітину.

Цитоплазма (від грец. kytos - клітина, plasma - оформлене) - це внутрішнє середовище клітини, яке являє собою неоднорідну колоїдну речовину з розміщеними в ній ядром і органелами.

Я

Ядро (від лат. nucleus - ядро, від грец. karion - ядро) - складова частина живої клітини, яка зберігає спадкову інформацію, передає її дочірнім клітинам під час поділу і керує життєвими процесами.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 846 | Нарушение авторских прав