АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

При ураженні електричним струмом

Причини – внаслідок протікання електричного струму через тіло людини. При уражені організму людини струмом визначальне значення мають не фізіологічні чинники організму людини, а фізичні параметри електричного струму (напруга, рід і частота струму).

Тяжкість ураження організму людини електричним струмом визначається також тривалістю дії струму та шляхами його протікання через тіло людини. За статистичними даними, кількість електротравм від загального числа нещасних випадків із смертельними наслідками становить 11-17%.

Ознаки – залежно від умов і шляхів проходження електричного струму через тіло людини електричні травми поділяються на:

— місцеві (викликають місцеве ушкодження окремих поверхневих ділянок шкіри, іноді м’яких тканин, а також зв’язок і кісток). Характерними ознаками місцевих електричних травм є електричні опіки, металізація шкіри, механічні ушкодження, електроофтальмія.

— загальні (або електричні удари)- уражається центральна нервова система та існує загроза ураження всього організму людини внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем людини (серце, легені, головний мозок). Це найнебезпечний вид ураження організму електричним струмом.

Характерні й найпоширеніші шляхи (петлі) проходження електричного струму через тіло людини зображені на рис.1.

Рис. 1. Характерні шляхи (петлі) проходження електричного струму через тіло людини

Найнебезпечніші є шляхи:

а – голова-руки-ноги;

б – голова-руки;

в – голова-ноги,

так як у цих випадках електричний струм проходить через всі життєво важливі органи: серце, головний та спинний мозок, бронхолегеневу систему.

г – рука-рука

д – ліва рука-ноги

е – права рука-ноги

ж – нога-нога

Характер і наслідки електротравм суттєво залежать від частоти струму. Залежно від сили струму і шляхів його проходження через організм людини наслідки ураження - загальні електротравми (електричні удари) умовно поділяються на чотири ступені:

І – судомне скорочення м’язів, що супроводжується болями без втрати свідомості;

ІІ – судомне скорочення м’язів з втратою свідомості та зупинкою дихання;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності.

ІV – клінічна смерть.

Клінічна смерть є перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення серцевої діяльності та дихального процесу. У людини, яка перебуває в стані клінічної смерті, відсутні всі ознаки життя:

— вона не дихає;

— відсутнє серцебиття;

— відсутність реакції на больові подразники;

— зіниці очей різко розширені і не реагують на світло.

Загальна електрична травма (електричний удар) може викликати чи загострити серцевосудинні захворювання (підвищення або пониження артеріального тиску, стенокардію, аретмію серця), нервові захворювання, ендокринні порушення, а також послаблення пам’яті та уваги.

Допомога:

Необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного стуму. При цьому особлива увага людини, яка надає допомогу потерпілому, повинна бути направлена на дотримання правил електричної безпеки, щоб самій не потрапити під вплив електричного струму. Необхідно обов’язково в своїх діях, враховувати величину напруги, під яку потрапив потерпілий.

Вивільнити потерпілого з під дії електричного струму можна наступними діями:

— виключенням системи живлення, або електрообладнання;

— можливим закорочуванням фаз за допомогою перекидання (замикання) на струмопровідні проводи металевої перемички;

— механічним відтягуванням потерпілого і відривом його від місця ураження.

При напрузі до 1000В для звільнення потерпілого провід можна відкинути (вирвати з рук потерпілого) за допомогою сухої палиці, дошки. Провід можна також перерубати сокирою.

Вивільнити потерпілого від джерела струму можна і руками, попередньо надягнувши діелектричні рукавиці, або ж в крайньому випадку, накинувши на них сухий одяг. При цьому необхідно стати на неструмопровідну (діелектричну) підстилку (дошку, резиновий коврик і т.д.)

При напрузі понад 1000В для звільнення потерпілого необхідно використовувати лише ізолюючу штангу, ізолюючі кліщі, одягнувши при цьому діелектричні рукавиці і взути діелектричні боти. Якщо потерпілий перебуває на висоті, необхідно вжити попереджувальні заходи, щоб під час знеструмлення потерпілий не впав та не отримав механічного пошкодження.

Звільнивши потерпілого від джерела струму необхідно якнайшвидше визначити вид і ступінь отриманої електротравми і в залежності від цього надавати першу долікарську допомогу і негайно викликати швидку медичну допомогу, або доставити потерпілого до найближчого медичного закладу. Необхідно пам’ятати, що потерпілого із електричною травмою не можна залишати без догляду, доки його не огляне лікар, так як у потерпілого не виключається розвиток негативних процесів, які можуть привести навіть до зупинки серця та дихання.

Якщо потерпілий у свідомості, його необхідно покласти на суху підстилку, накрити ковдрою, забезпечити йому повний спокій і до прибуття лікаря постійно спостерігати за його диханням і пульсом. Навіть при умові, що потерпілий почуває себе добре, не дозволяйте йому рухатися.

Навіть коли у потерпілого відсутнє дихання, серцебиття і пульс, больові подразники не викликають жодних реакцій, зіниці розширені і не реагують на світло, потрібно негайно проводити штучне дихання і закритий масаж серця.

Для проведення штучного дихання насамперед перевіряють порожнину роту, щоб відновити прохідність верхніх дихальних шляхів. Для цього вказівним пальцем (обмотати бинтом чи носовою хустинкою), звільняють рот від всього стороннього (згустки крові, слиз, блювотна маса і т.д.). Якщо запав язик, голову потерпілого слід повернути набік підтримати щелепу і негайно розпочати штучне дихання.

Потерпілого кладуть спиною на жорстку поверхню (підлогу, на дорогу, на дошки і т.д.), підклавши під лопатки зроблений з одягу валик. Розгинають потерпілого, закидають його голову назад так, щоб максимально відвести підборіддя від грудної клітки, розстібують пояс і комір, щоб полегшити процес дихання.

Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в рот або ніс потерпілого. У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губу, нижня чи верхня щелепа.

Штучне дихання “із рота в рот” роблять так: особа, яка надає допомогу, пальцями затискає ніс потерпілого, робить глибокий вдих, притискує свої губи до губ потерпілого швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад.

Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятівник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає відбувається пасивний видих. При цьому рот потерпілого має бути відкритий. З гігієничною метою необхідно рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, косинка, бинт, поділ сорочки і т.д.) Вдування повітря потерпілому слід проводити ритмічно з однаковою частотою 15-20 разів на хвилину.

Процес штучного дихання способом “із рота в рот” показаний на рис.2

а б

Рис. 2. Процес штучного дихання способом “із рота в рот”

а – видих; б – вдих.

Необхідно знати, що робити штучне дихання дуже складно. Той, хто надає допомогу, особливо при надто енергійному вдиханні повітря, може сам відчути запаморочення, слабкість і навіть знепритомніти. Тому необхідно, щоб приблизно через кожні 60-120 с, особи, які виконують штучне дихання, замінювали одна одну. Це значно підвищить ефективність допомоги потерпілому. У разі потреби штучне дихання поєднують з непрямим масажем серця. Потерпілого кладуть також на тверду поверхню (рис. 3)

Рис. 3. Зовнішній (непрямий) масаж серця

а – положення серця під час піднімання рук;

б – положення серця під час натискання рук.

Особа, що надає допомогу стає на коліна з лівого боку потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва (прощупати м’який кінець груднини і приблизно на 2 пальці вище цього місця) і почати негайно енергійно робити масаж – ритмічне стискання серця між грудниною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину.

Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалася в глибину на 4-5см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають.

При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниць, рожевіє шкіра обличчя і губ, з’являються самостійні вдихи. Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності й дихання.

Не можна ніколи відмовлятися від надання допомоги потерпілому вважаючи його мертвим. Досвід свідчить, що своєчасно надана невідкладна долікарська допомога потерпілому в стані клінічної смерті, як правило, дає позитивні наслідки та сприяє повному одужанню і поверненню до звичайної роботи.

Відомо багато випадків оживлення людей, уражених струмом після 3-4, а в окремих випадках після 10-12 год, протягом яких безперервно робили штучне дихання та закритий масаж серця. В інших випадках констатувати смерть має право тільки лікар.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1037 | Нарушение авторских прав