 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Курсова роботаЗ організації та економіки ветеринарної справи на тему:
«Планування, організація та визначення економічної ефективності заходів з профілактики та лікування новонароджених телят хворих на диспепсію в СВК ім. Ватутіна Волинської області».
Виконав студент 6 курсу 1 групи Левчук Олександр Анатолійович
Київ-2011 Зміст
Вступ………………………………………………………………….3 1.Огляд літератури…………………………………………………...4 1.1 Диспепсія…………………………….…………………………4 1.2 Етіологія………………………………………………………...5 1.3 Патогенез……………………………………………………….6 1.4 Симптоми……………………………………………………...10 1.5 Патолого – анатомічні міни…………………………………..11 1.6 Діагноз…………...…………………………………………….12 1.7 Лікування…….………………………………………………..13 1.8 Профілактика…….……………………………………………18 2.Характеристика господарства……………………………………21 3.Власні дослідження……………………………………………….23 3.1 Матеріали і методи дослідження…………………………….23 3.2 Результати власних досліджень……………………………...25 3.3 Розрахунок економічної ефективності………………………26 Висновки і пропозиції виробництву………………………………31 Список використаної літератури…………………………………..33
Вступ Одним із реальних шляхів збільшення виробництва продуктів тваринництва є підвищення збереження молодняку, особливо новонародженого, падіж якого залишається досить високим.
1.Огляд літератури Диспепсія телят - це захворювання новонародженого молодняку, яке характеризується порушенням секреторної, моторної, всмоктувальної і екскреторної функцій травного каналу, розладом обміну речовин, зневодненням, дисбактеріозом та інтоксикацією організму. Виникає у новонародженого молодняку всіх видів, частіше — у телят і поросят. Телята хворіють у 2—7-денному віці, поросята — в перші дні життя, а потім у 3-тижневому віці. Розрізняють аліментарну і токсичну диспепсії. Молодняк хворіє в різні пори року, але найбільш часто і тяжко хвороба перебігає у телят наприкінці зими і навесні, коли вона охоплює все поголів´я. В.П. Уран вважає, що диспепсія об´єднує комплекс хвороб різної етіології, що перебігають з подібними симптомами. Залежно від причин, розрізняють аліментарну, аутоімунну і токсичну диспепсії. Захворювання молодняку на гіпотрофію часто описують як ферментодефіцитну диспепсію, а токсичну деякі вчені називають імунодефіцитною диспепсією. 1.2 Етіологія Аліментарна диспепсія зумовлена порушенням нормального розвитку ембріона і плода; несприятливим впливом навколишнього середовища на новонароджених. Неповноцінна годівля матерів негативно впливає на структуру й функції різних органів новонароджених, склад і властивості молозива (знижуються кислотність, вміст білка, імуноглобулінів, кальцію та вітаміну А і його здатність до зсідання під впливом сичужних ферментів). Причиною аліментарної диспепсії може бути згодовування молозива корів, хворих на субклінічний мастит, несвоєчасна годівля новонароджених, заселення кишечнику патогенними мікроорганізмами, заковтування телятами сторонніх тіл. Токсична диспепсія зумовлена асоціаціями вірусів з умовнопатогенними мікроорганізмами. Рота-, корона- та інші віруси руйнують епітелій слизової оболонки кишечнику, чим створюють оптимальні умови для розмноження й росту умовнопатогенних і патогенних бактерій, проникнення їх через дефекти слизової оболонки у кров'яне русло та внутрішні органи. Найчастіше причиною хвороби є ешерихії з адгезивними К-антигенами, а також представники родів, деякі види шигел. Виникненню і розвитку токсичної диспепсії сприяють імунодефіцитний стан; безперервна експлуатація родильних приміщень і профілакторіїв, що спричиняє значну мікробну забрудненість; безсистемне використання антибіотиків для лікування; порушення системи дезінфекції приміщень, обладнання, посуду. 1.3 Патогенез Патогенез диспепсії включає чотири основні групи взаємопов'язаних механізмів: а) порушення моторної і секреторно-абсорбційної функцій травного каналу; б) порушення водно-електролітного обміну, що спричинює дегідратацію, токсикоз, декомпенсований ацидоз, гемоконденсацію, утруднення функцій серця і його блокаду через надлишок іонів калію і нестачу іонів натрію; в) порушення, пов'язані з нестачею поживних речовин в організмі і високим рівнем процесів катаболізму; г) ендогенний дисбактеріоз і можливість ендогенної інтоксикації при наявності асоціацій високовірулентних мікроорганізмів. Морфологічна і функціональна незрілість органів травлення, особливо у гіпотрофіків, порушення режиму і норм годівлі, неякісне, охолоджене молозиво, блокада ферментів шлунка і кишечнику аутоантитілами і антиферментами спричиняють порушення перетравлення поживних речовин молозива і молока. Внаслідок цього змінюються фізичні властивості і склад хімусу. Консистенція його густа, тягуча, колір сірий або бурий (у здорових тварин хімус нагадує рідку манну кашу жовтого кольору), запах кислий або гнильний. Крупинки неперетравленого казеїну збуджують механорецептори кишечнику, а змінений рН хімусу, продукти неповного розщеплення молозива, гниття, мікробні токсини - хеморецептори. Травмування слизової оболонки шлунка і кишечнику згустками казеїну сприяє виділенню гістаміну, який у свою чергу посилює їх перистальтику, а у великих концентраціях викликає спазм кишечнику. Інтерорецепторний вплив з уражених ділянок ще більше порушує функцію органів травлення - основу розвитку диспепсії, і як наслідок, патологічний процес охоплює функції всіх органів і систем організму, змінює всі види обміну речовин - водно-електролітний, вітамінний, вуглеводно-ліпідний, білковий, енергетичний. Засвоєння протеїну та жиру знижується з 98 до 40 %, що викликає негативний баланс речовин і зниження маси тіла. Активність ліпази підшлункової залози знижується майже у 3 рази, амілази на 25 %, порівняно зі здоровими тваринами. Знижується на 60 % активність хімозину, пепсину, сичужних ліпаз. У хворих телят настає лізис мікроворсинок ентероцитів, які є структурною основою мембранного травлення, знижується синтез ферментів, за допомогою яких здійснюються заключні етапи гідролізу білків, вуглеводів, ліпідів, порушується вихід їх на поверхню клітин кишкового епітелію. Так, лактазна активність на поверхні слизової тонкої кишки знижується при аліментарній диспепсії у 3 рази, токсичній - у 7 разів, лужно-фосфатазна активність - у 4 рази, синтез дипептидази зменшується у 30 разів, вихід її на поверхню ентероцитів - у 4 рази (Щербаков Г.Г., 1987). Порушується також евакуаційна функція органів травлення. Евакуація рідкого вмісту із сичуга у тонкий кишечник у здорових телят відбувається через 3-4 год після прийому молозива чи молока, а у хворих на диспепсію - через 9-10 год. Зміна складу хімусу, розвиток гнильних і бродильних процесів спричиняють дисбактеріоз, заселення тонкого кишечнику різними мікроорганізмами, призводить до розвитку змішаної інфекції. У телят у перший тиждень життя при змішаній мікрофлорі (токсичній диспепсії) основна етіологічна роль відводиться ентеротоксигенній кишковій паличці, рота- і коронавірусам, протею, кампілобактеріям і криптоспоридіям, дещо менше значення мають парво-, адено-, астро- і каліцивіруси, сальмонели, клебсієли, ентеробактерії, паличка синього гною та ін. Віруси руйнують зрілі епітеліальні клітини ворсинок тонкого і товстого кишечнику, що порушує пристінкове травлення і всмоктування поживних речовин. У кишечнику нагромаджуються моно- і нерозщеплені дисахариди, які підвищують осмотичний тиск, чим порушують всмоктування води, сприяють відпливу її з тканин, зумовлюючи дегідратацію. Ентеротоксигенна кишкова паличка має властивість за допомогою адгезивних фімбрій прилипати до спеціальних рецепторів епітеліальних клітин тонкого кишечнику, і вже через 16 год після зараження слизова оболонка колонізується на 60 %. Збудник швидко розмножується, утворюючи на слизовій декілька товстих шарів бактерій. На одному ентероциті може бути 20-30 бактерій, а в 1 г зскрібка слизової клубової кишки - більше 108. Кишковий дисбактеріоз навіть при аліментарній диспепсії характеризується збільшенням кількості Е.соlі приблизно в 10 разів і зменшенням кількості лактобактерій у 10 - 100 разів. При токсичній диспепсії в 1 мл вмісту сичуга і тонкого кишечнику телят знаходять 1 - 1,5 млрд гнильних бактерій, 46х10¹¹ ешерихій (у здорових 8x102). Ентеротоксини кишкової палички через проміжні продукти підвищують секрецію води і знижують абсорбційну функцію кишкового епітелію, що посилює діарею. Об'єм виділених за добу фекалій збільшується у 22-40 разів, а вміст у них води - у 6,0 - 30 разів. Хворі телята втрачають з фекаліями за добу від 1 до 4 л рідини (72 - 100 мл/кг маси). Розвивається дегідратація - зневоднення організму. В першу чергу втрачаються позаклітинна вода і натрій, а при тяжкому перебігу хвороби приєднуються втрати внутрішньоклітинної води і калію, розвиваються гемоконденсація (ангідремія) і гіповолемія, підвищується в'язкість крові, зменшується швидкість кровотоку. Стаз крові спричинює кисневе голодування клітин і тканин, порушується транспортування поживних речовин до клітин, а токсичних продуктів обміну речовин – до органів виділення. Відбувається нагромадження азотистих продуктів - кількість сечовинного азоту в крові збільшується у 2-3 рази (Вовкотруб Н.В., 1999). У хворих тварин прогресивно зменшується кількість глікогену, знижується синтез високоенергетичних фосфорних сполук, у зв'язку з чим нервова система втрачає здатність забезпечувати захисні функції організму. Токсичні продукти, які утворюються у кишечнику (аміни, фенол, індол, скатол, бактеріальні токсини), подразнюють стінку кишечнику, всмоктуються у кров'яне русло, викликають дистрофічні зміни в гепатоцитах: порушується білково-синтетична, захисна, секреторна і екскреторна функції печінки. Токсини спричиняють функціональні і структурні зміни центральної нервової системи, що проявляється атаксією, залежуванням, глибоким пригніченням загального стану, яке інколи змінюється тремором м'язів, нападами судом.
1.4 Симптоми Аліментарна диспепсія виникає на 2—5-му дні життя і характеризується розладом травлення без значних змін загального стану тварин. Апетит погіршений, перистальтика кишечнику посилена, дефекація часта, кал розріджений. Температура тіла в межах норми. При токсичній диспепсії швидко настають пригнічення, залежування, виснаження. Хворі телята лежать, слабо реагують на зовнішні подразники, нерідко скрегочуть зубами, періодично з'являється тремор м'язів. Шкіра зниженої еластичності. Температура тіла здебільшого в нормі, а з наростанням ознак захворювання поступово знижується. Апетит погіршений або відсутній. Дефекація часта. Кал рідкий, жовто-сірий, інколи із зеленкуватим відтінком. Виділення сечі зменшується в 2—2,5 раза. У телят швидко розвивається дегідратація. Легкий ступінь характеризується втратою води до 5% від маси тіла, складка шкіри в ділянці шиї розправляється за 2—4 с, западання очних яблук маловиражене, фекалії кашкоподібні. Середній ступінь дегідратації відповідає дефіциту 6—8% води і гематокритному числу 42—50%, апетит знижений, очні яблука западають в орбіти, складка шкіри розправляється протягом 5 с, фекалії рідкі, виступають маклаки, лопатка, плечові суглоби, сідничні горби, розвиваються ацидоз, тахікардія, олігурія. При тяжкому перебігу хвороби втрата маси тіла становить 8—12%, гематокритне число збільшується до 55—60%, очні яблука глибоко западають в орбіти, складка шкіри розправляється за 6—20 с, температура тіла знижується, фекалії водянисті, спостерігаються анорексія, адинамія, сухість видимих слизових оболонок. 1.5 Патолого - анатомічні зміни При аліментарній диспепсії виявляють дегідратацію тканин, енофтальм, сухість шкіри, підшкірної клітковини, брудно-сіру рідину й згустки казеїну в сичузі, локальну гіперемію та набряк слизових оболонок шлунка і тонкого відділу кишечнику, дистрофію міокарда, печінки. Селезінка зменшена (гострі краї, капсула зібрана в складки), інколи без змін. Трупи телят, що загинули від токсичної диспепсії, виснажені, з вираженими ознаками зневоднення. Слизова оболонка сичуга набрякла, гіперемійована, покрита значною кількістю слизу і часто може бутітпронизана крапчастими крововиливами. Тонкий кишечник майже на всьому протязі перебуває в стані слизового, слизово-геморагічного катару. Слизова оболонка прямої кишки інтенсивно гіперемійована. Селезінка зменшена, капсула її зморшкувата. 1.6 Діагноз Діагноз ставлять на основі анамнезу, аналізу годівлі та умов утримання корів і новонародженого молодняку, симптомів хвороби, результатів патолого-анатомічного розтину, лабораторних досліджень. При диференціальній діагностиці звертають увагу на епізоотичну ситуацію в господарстві, враховують симптоми хвороби, результати патолого-анатомічного розтину, бактеріологічного, вірусологічного та серологічного досліджень.
1.7 Лікування Для лікування телят із симптомом діареї неінфекційної чи інфекційної етіології застосовують дієтичний режим і терапію, спрямовану на боротьбу зі зневодненням, умовно-патогенними і патогенними мікроорганізмами, інтоксикацією, на відновлення функцій органів травлення, сечовиділення, серцево-судинної системи, підвищення резистентності організму. При інфекційних хворобах додатково використовують специфічні засоби: гіперімунні сироватки, специфічні імуноглобуліни, анатоксини, фаги. У дієтичний режим входять: відміна одного (для телят до 3-денного віку) або двох (для старших) чергових напувань молозивом і використання замість нього теплих сольових розчинів з глюкозою, настоїв та відварів лікарських трав; поступовий перехід на випоювання молозивом, починаючи з 0,5—0,75л з додаванням до нього необхідної кількості глюкозо-сольового розчину (наприклад, 0,5 л молозива і 1,0 л розчину). Тваринам вводять всередину або парентерально глюкозу (2—5 г на 1 кг маси щодоби). Забороняється використовувати розчини цукру, крохмаль, курячі яйця. У період голодної дієти та після неї необхідно застосовувати настої і відвари лікарських трав, рідше — настойки. Важливе значення, а при діареях вірусної етіології — вирішальне, має застосування засобів для ліквідації зневоднення (регідратаційна терапія). Принципи використання цих розчинів зводяться до наступного: а) вводити з перших годин захворювання, не чекаючи дегідратації; б) на початку хвороби при збереженому апетиті розчини електролітів дають всередину, при анорексії і виражених ознаках дегідратації їх вводять парентерально; в) орально дають гіпотонічні та ізотонічні розчини, підшкірно та інтраперитонально застосовують лише ізотонічні. Внутрішньовенно можна вводити гіпертонічні розчини, наприклад, 5%-й розчин натрію хлориду (0,3—0,45 г на 1 кг маси) разом з 40—60 мл 40%-го розчину глюкози на одну ін'єкцію. Через 10—15 хв після введення зазначеного розчину у хворих телят з'являється спрага і їм необхідно обов'язково давати воду. За необхідності гіпертонічний розчин застосовують повторно через 24 або 48 год; г) кількість розчинів, що вводяться телятам, залежить від ступеня дегідратації: при легкому зневодненні за добу вводять 2—2,5 л розчинів, а при тяжкій стадії — 4—4,5л. За можливості, розчини електролітів краще застосовувати у вену краплинно. Для регідратаційної терапії застосовують наступні розчини: ізотонічний натрію хлориду; глюкозо-сольовий (4,5 г натрію хлориду і 25 г глюкози на 1 л води); Рінгера — Локка; натрію хлориду і натрію гідрокарбонату — по 5 г, глюкози — 20 г, води — 1л; урсоліт (5 г натрію хлориду, 5,6 натрію гідрокарбонату, 24,4 г глюкози на 1 л води); калінат (при оральному застосуванні — калію хлориду 0,25 г, натрію хлориду — 5, глюкози — 19,75 г на 1 л води; при парентеральному — кількість натрію хлориду збільшують до 8,5 г); натрію хлориду — 2,6 г, калію хлориду — 1,5, натрію гідрокарбонату — 3,8; глюкози — 25 г на 1 л води; розчин ВООЗ (натрію хлориду — 3,5 г, калію хлориду — 1,5, натрію цитрату—2,9, глюкози—20 г на 1 л; вводиться розчин перорально; гліксан, ветглюкосолан тощо. Етіотропна терапія спрямована на знищення збудників хвороби чи пригнічення їх росту застосуванням специфічних засобів терапії та антимікробних препаратів. Специфічна терапія передбачає використання специфічних сироваток та імуноглобулінів, сироватки з молозива (лактоглобулін) корів, щеплених проти колібактеріозу, яку застосовують всередину (200—500 мл) або вводять підшкірно по 50—100 мл один раз на добу. Антимікробні засоби використовують у таких разових дозах (на 1 кг маси тіла, кратність прийомів на добу): етазол — 20—25 мг, 3—4 рази на добу; фталазол, сульгін — 20—30 мг, 2 рази; фтазин — 15—20 мг, 2 рази; сульфацил і метилсульфазин — 20—40 мг, 3 рази; хлортетрацикліну і окситетрацикліну гідрохлорид, левоміцетин — 20—25 мг, 3 рази; тетрахлорид — 15—20 мг усередину, 5—7 мг — внутрішньом'язово, 2 рази; ветакан — 0,5 г, 1—2 рази на добу; неоміцину сульфат — 10—20 мг, 3 рази; мономіцин — 5—7 мг, 3 рази; ампіокс — 15 мг, 3 рази, можна — внутрішньом'язово; фтацин — 0,2—0,3 г, 1—2 рази; етокан — 0,5 г, 1—2 рази; канаміцину моносульфат — 8—10 мг, 2 рази; поліміксину-М сульфат — 30—40 тис. ОД, 2—3 рази; стрептоміцину сульфат — 10—20 тис. ОД, внутрішньом'язово, 3 рази; гентаміцину сульфат — 1,5 мг 3 рази внутрішньом'язово при колісепсисі або 3 мг всередину при ентеротоксичній формі колібактеріозу, 3 рази; олететрин (тетраолеан) — 10 мг, 2—3 рази; ампіцилін — 15—25 мг, 4—5 разів; рифавет—0,2 мл, 2 рази; оксикан — 0,1 г, 2 рази; тримеразин, трибрисен — 0,25 г, 2 рази; триметосул — 0,125 г, 2 рази; діарекс — 0,2 г, 2 рази; фуроксин — 0,25 г, 2—3 рази; фуразонал — 3—5 мг, 3 рази; антиколімікс — 0,2—0,4 г, 3 рази; ветасептол — 10 мг, 1—2 рази на добу; бровасептол — 0,05—0,06 г, 2 рази; ентеросептол — 30—40 мг, 2 рази; мексаформ — 30—40 мг, 2 рази; коліприм — 15—20 мг всередину; ветдипасфен — 0,01 г, внутрішньом'язово, 2 рази; егоцин — 0,1 мл, внутрішньом'язово, повторно через 4 дні; кламоксил ЛА — 0,1 мл, внутрішньом'язово або підшкірно, одна ін'єкція; апралан-200 (ін'єкційний) — 0,1 мл, внутрішньом'язово один раз на добу, три дні підряд; апралан розчинний — 20—40 мг один раз протягом 5 діб з водою або ізотонічним розчином натрію хлориду; енроксил (Словенія) або енробіофлокс (Польща), або енрофлокс (Іспанія) — всередину, 2,5—5 мг речовини, енрофлоксацин — 2,5—5 мг, підшкірно, один раз на добу. 3—10 днів; байтрил 2,5%-й, 1 мл якого містить 25 мг діючої речовини — енрофлоксацину, вводять у дозі 1 мл на 10 кг маси телят 3—5 днів підряд; препарат не можна застосовувати разом з хлорамфеніколом, макролідами (тилозином, олеандоміцином, еритроміцином) або тетрацикліном; байтрил 5%-й розчин для ін'єкцій — 1 мл на 20 кг маси тіла, телятам — підшкірно, свиням—внутрішньом'язово, 3—5 днів підряд, протипоказання — аналогічні байтрилу 2,5%-му; байтрил 10%-й розчин для ін'єкцій — 1 мл на 40 кг маси тіла, 3—5 днів підряд, в одне місце вводять не більше 5 мл, цельбар 4,5%-а суспензія — для телят масою від 16 до 20 кг — по 5 мл один раз на день, 20—35 кг — 6,5 мл, 35—40 кг — 13 мл, додають до розчинів електролітів або до 250 мл води. Після закінчення курсу етіотропної терапії застосовують пробіотики — АБК, ПАБК, лактобактерин, пропіацид, пропіовіт, ентеробіфідин, БПС-44, бактерин, споролакт та ін. Антитоксична терапія грунтується на застосуванні сорбентів (всередину, разова доза): активоване вугілля — 50—80 г, 2—3 рази на добу; ентеросорбент—0,1 г/кг, 3 рази на день за 0,5—1 год до прийому молока; фітосорбент ФСЗ — іммобілізований на сорбенті препарат звіробою і фітосорбент ФСЕ, до складу якого входить фітопрепарат ехінацеї, перший раз дають у дозі 0,15 г/кг, а в подальшому — по 0,1 г/кг у суміші з 0,5 л ізотонічного (0,85%) розчину натрію хлориду; ентерос-гель — 45 г на 1 л води, доза 250—500 мл, 2—3 рази на день до одужання; сорбекс — 3 г на теля з 0,5 л води, 2—4 рази через 12 год; неосорбеліт—5 мл/кг маси, 2—3 рази на добу; плантосил—2,5—3,0 мл на 1 кг маси 2 рази на добу до годівлі; енвет-1 — 2—4 г препарату змішують зі л води, доза 200—400 мл 2—3 рази на добу. Крім сорбентів, для дезінтоксикації можна застосовувати інші засоби: глюкозу — внутрішньовенно 10%-й розчин 80—120 мл із 0,2 г аскорбінової кислоти; гексаметилентетрамін — 2—4 мл 40%-го розчину з 100 мл 0,85%-го розчину натрію хлориду внутрішньовенно; натрію тіосульфат — 5—10 мл 30%-го розчину внутрішньовенно; гемодез — 50—100 мл 6%-го розчину, внутрішньовенно, краплинно. Відновлення порушених функцій органів травлення досягається застосуванням засобів патогенетичної терапії: новокаїнових блокад та ферментних препаратів. Застосовують дві блокади: а) епіплевральну (за Мосіним В.В.) — 0,5%-й розчин новокаїну, вводять у дозі 0,5 мл/кг маси тіла, з обох боків, повторно ін'єкцію виконують через 4 дні; б) вісцеральну (за Геровим К.) — 1%-й розчин новокаїну у дозі 1 мл на 1 кг маси тіла у черевну порожнину. З метою відновлення процесів травлення рекомендується застосовувати такі ферментні препарати: натуральний шлунковий сік — 30— 50 мл, 3 рази на добу за 15—20 хв до годівлі, починаючи з третьої доби життя; штучний шлунковий сік — 50—100 мл (вимоги аналогічні); екстракт дванадцятипалої кишки — 2—4 мл/кг 3 рази на добу; пепсиген і хімозиноген — по 50 мл за 15—20 хв до годівлі та після неї, розведені у чотирикратному об'ємі води, 3 рази на добу; абомін — 20—40 мг/кг маси 3 рази на добу; панкреатин — 10—30 мг/кг; трипсин — 0,1—0,3 мг/кг; перед їх введенням телятам дають 2%-й розчин натрію гідрокарбонату в дозі 150—300 мл, потім вводять ферментні препарати, а через 1—1,5 год випоюють молозиво чи молоко; ентерофар — 0,1—0,15 г/кг маси, розводять теплою перевареною водою, дають три рази на добу перед напуванням молозивом (молоком); лізоцим — 960 мг/л молозива першого надою, 640 мг/л — другого і третього, 320 мг/л — з молоком; ренін — 800 мг/л, з кожним випоюванням молозива, 5—6 днів.
1.8 Профілактика Перед запуском усіх корів обов'язково перевіряють на наявність маститу, що перебігає у субклінічній формі. У цех сухостою корів переводять за 2, а нетелей — за 3 міс до отелення. Кількість скотомісць у цеху сухостою має становити 18% наявного поголів'я корів і нетелей. Утримання корів у цеху сухостою безприв'язне, групами по 25—50, або прив'язне. Рекомендується наступна груктура раціону: сіно — 30—35%, сінаж або силос доброї якості — 5—30, коренеплоди — 5—6, концентровані корми — 25—30%. На к.од. повинно припадати перетравного протеїну — ПО г, цукру — 100, кальцію — 9, фосфору — 6—7, кухонної солі — 8—10 г, ротину — 45—50 мг, вітаміну мг — 1,1—1,3 тис. МО, токоферолу — 0 мг. Усі корми для тварин мають бути якісними. Специфічну профілактику бактеріальних і вірусних інфекцій новонародженого молодняку здійснюють шляхом активної імунізації глизкотільних корів і поросних свиноматок. Неодмінною умовою ефективності вакцинації є своєчасне випоювання молозива (не пізніше 1—1,5 год після народження). Отелення корів проводять у родильному відділенні, яке будують розрахунку 12% наявного поголів'я, а на великих фермах (більше 600 отелень на рік) обладнують два ізольовані родильні відділення, розраховані на 16% поголів'я. У кожному родильному відділенні необхідно мати передродову (20—25% усіх головомісць), родову з денниками для проведення отелень (35—40%) і післяродову (40%) секції. У передродову секцію корів і нетелей переводять за 5—7 днів до передбачуваного отелення. Родовий сектор, за можливості, обладнують ізольованими денниками з розрахунку 1,5—2% поголів'я корів. Телят залишають у деннику біля корови на один день. Першу годівлю проводять не пізніше, ніж через 1—1,5 год після народження. Через один день телят переміщують у профілакторій або в індивідульні будиночки, що розташовані поза приміщенням, а денник ретельно очищають і дезінфікують. При ручній годівлі молозиво випоюють телятам з напувалки через соску з діаметром отвору 1,5 мм у кількості 1,2—1,5 л. Повторне напування здійснюють через 5—6 год. У перші 6 год життя теля має одержати 3 л молозива. Температура молозива — 37—39 °С. У родильному відділенні слід систематично проводити дезінфекцію. Через 1—1,5 міс. експлуатації однозальне родильне відділення звільняють від тварин, очищають і дезінфікують. Цех, що складається з двох відділень із профілакторіями, використовують у виробничому процесі почергово. Для створення оптимальних умов вирощування телят обладнують секційний профілакторій (4 секції на 14—18 місць). Кожну секцію профілакторію послідовно заповнюють телятами протягом 3—4 днів згідно з циклограмою і експлуатують за принципом "усе пусто — усе зайнято". Телят утримують у секції або в індивідуальних чи групових на трьох-чотирьох телят однакового віку клітках протягом 12—14 днів. Після кожного циклу секція залишається вільною не менше 4 днів. До 5—7-денного віку телятам випоюють материнське молозиво або молоко 3—4 рази на добу, а потім — збірне. З триденного віку телятам двічі на добу дають теплу переварену воду по 0,5 л через 1,5—2 год після випоювання їм молозива, а з 10-денного можна і непереварену. З 2-тижневого віку телят починають привчати до поїдання концентрованих і грубих кормів. Ветеринарні профілактичні заходи полягають у застосуванні пробіотиків, імунокоректорів, специфічних засобів. Пробіотики застосовують всередину перший раз як можна швидше після народження. Ефективні: бовітокс (40—50 мл одноразово); ентеробіфідин (3—4 мл/кг маси один раз на день з молозивом 5 днів підряд); лактобактерин; бактерин і споролакт (100 млрд мікр. тіл переносять у 250 мл перевареної води, дають всередину до першого напування молозивом, але не пізніше 1—2 год після народження; повторно випоюють через 24—48 год); бактонорм (по 15 млрд мікр. тіл через 1—1,5 год після народження). Для специфічної профілактики інфекційних захворювань новонароджених телят використовують: антиадгезивну антитоксичну сироватку проти ешерихіозу молодняку; полівалентну антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і сальмонельозу та полівалентну сироватку проти колібактеріозу — з першим молозивом по 3—4 мл/кг маси, в наступні дні — внутрішньом'язово (згідно з настановою); специфічний імуноглобулін, одержаний з сироватки крові корів або молодняку, вакцинованих проти ешерихіозу — у перший день життя з молозивом 1,5—2 мл на 1 кг маси тіла, в наступні — парентерально, 0,7—-0,8 мл/кг. Опорос свиноматок проводять у родильних станках, дещо піднятих над підлогою, під якими зроблені ванни, заповнені водою. Маточники використовують за принципом "усе пусто — усе зайнято". Новонароджених поросят оглядають, нежиттєздатних бракують, решту — обсушують під інфрачервоними лампами і після закінчення родів підпускають до матері одночасно весь приплід. Із 3-денного віку поросят забезпечують теплою водою із розрахунку 150—250 мл/кг маси. У профілактиці хвороб поросят важливе значення має мікроклімат. Оптимальна температура у гнізді на перший тиждень повинна бути 28— 30 °С при вологості повітря 65%, другий — 28—26, третій — 26—24, четвертий — 24—22 °С. З метою профілактики диспепсії застосовують: баліз-2 (2—2,5 мл/кг маси, всередину, один раз на добу); баліз В (2,5—3 мл/кг маси всередину, 1—2 рази на добу з першого дня життя); алогенну імунну сироватку свиней (в перший день життя внутрішньом'язово по 5—7 мл/кг маси); неспецифічний гамма-глобулін (1 мл/кг). Крім цього, використовують специфічні засоби: гіперімунну або антиадгезивну антитоксичну сироватку проти колібактеріозу, полівалентну імунну сироватку, яку одержують гіперімунізацією свиноматок збудником трансмісивного гастроентериту свиней, ротавірусом, ешерихіями і сальмонелами. Наведені раніше пробіотики та препарати для телят застосовують також і для поросят.
2. Характеристика господарства СВК ім. Ватутіна - багатогалузевий виробничий комплекс, який знаходиться у Волинській області м. Рожище. В господарстві утримується близько 1670 голів великої рогатої худоби (переважно чорно-рябої породи), 980 голів свиней, 20 коней та 40 голів овець. До того ж щороку чисельність поголів’я зростає. Тваринницькі приміщення збудовані по типових проектах (2-ох і 4-ьох рядні корівники). Дорослі тварини утримуються на прив’язному утриманні, молодняк на безприв’язному у клітках по 6-10 голів. Підлоги в місцях стояння тварин дерев’яні, вентиляція природна. Тварини забезпечені пасивним моціоном на вигульних майданчиках. Утримання тварин в зимово-стійловий період задовільне. Нема значних порушень температурного режиму, в приміщеннях майже нема протягів. Напування автоматизоване. Вода на господарства подається з водонапірних башт. Доїння корів здійснюється доїльними апаратами. Гній прибирають за допомогою транспортера і зберігають у гноєсховищах або відразу вивозиться на поле. Годівниці бетонні. Роздача кормів здійснюється за допомогою кормороздавача. В господарстві використовують прив’язний тип утримання великої рогатої худоби взимку і на пасовищах влітку. Теля у деннику з коровою знаходиться 48 годин, після цього його переводять в індивідуальну клітку на відкрите повітря. У індивідуальному профілакторії телята знаходяться на чистому повітрі, що сприяє нормальному газообміну і профілактиці легеневих захворювань. Підлога всередині клітки дерев’яна. Безпосередньо на тверде покриття насипають шар тирси 15 см. і зверху покривають соломою. У зимовий період індивідуальні клітки обкладають тюкованою соломою з усіх сторін. Знезаражування трупів проводять в біотермічній ямі. Регулярно в господарстві проводиться нагляд за станом годівлі і напування. Один раз на квартал спеціалісти ветеринарної медицини проводять відбір проб кормів і води для лабораторного дослідження. Проте слід відмітити що очистка приміщень від гною проводиться не завжди регулярно, в зв’язку з чим відмічається надмірна загазованість приміщень. Серед грубих порушень слід відмітити відсутність родильних відділень, відсутність дезбар’єрів у більшості приміщеннях, несвоєчасна очистка годівниць в результаті чого відбувається загнивання нижніх шарів кормів. Раціон дорослих корів в зимово-стійловий період складає: сіно різнотравне 1,5 кг, силос кукурудзяний 5 кг, комбікорм 1,5 кг. Телят годують молоком і мішанками із комбікорму. Перші сім днів телят годують материнським молозивом із соскової поїлки три рази на добу. У подальшому їм дають збірне молоко. Основою раціону дорослих корів в літній період є свіжескошена зелена маса. Середньодобовий надій на 1 корову складає 14 л/гол. Добовий приріст великої рогатої худоби 450-500 г. Вихід телят на 100 корів – 95 голів. СВК ім. Ватутіна являється благополучним господарством щодо інфекційних захворювань. Профілактичну дезінфекцію проводять планово навесні та восени. Серед незаразної патології в господарстві протягом року реєструються деякі хвороби дихальної, травної систем, хвороби обміну речовин, статевих органів та інші.
3. Власні дослідження 3.1 Матеріали і методи дослідження
Дослідження проводилось на території СВК імені Ватутіна (бригада №1). Об’єкт дослідження: телята чорно-рябої породи, віком до 10 днів, середньою вагою до 31 кг, по 5 голів від дослідної і контрольної груп, хворих на диспепсію. Під час дослідження проводили клінічний огляд телят. При цьому звертали увагу на загальний стан тварин, прийом корму, стан видимих слизових оболонок, вимірювали температуру, визначали частоту пульсу, кількість дихальних рухів за хвилину, консистенцію свіже виділених фекалій. Крім того, проводили морфологічні і біохімічні дослідження крові за загально прийнятними методиками. В крові визначали вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів, виводили лейкограми за загальноприйнятими методиками. Досліджували кал і сечу. Під час дослідження калу визначали його кількість, фізико-хімічні властивості, сторонні домішки, проводили мікроскопію, а також визначали фізичні і хімічні властивості сечі та мікроскопічні дослідження осаду. Телятам першої групи з лікувальною метою задавали препарат “ВЕТАСЕПТОЛ” – перорально з молозивом (молоком) в дозі 3 г на 10 кг маси тіла, двічі на добу від появи і до зникнення симптомів захворювання. Лікування телят другої групи проводили за прийнятою у господарстві схемою. На першу добу захворювання телятам призначали 12-годинну голодну дієту, молозиво заміняли 1 % розчином натрія хлориду. Впродовж трьох днів підряд два рази на добу перед випоюванням молозива хворим телятам давали 100 мл настою кінського щавлю. Разом з молозивом телятам давали сирі курячі яйця (1 яйце на випоювання). Внутрішньом’язево вводили антибіотики гентаміцин 0,001 г на кг та тетрациклін 0,015 г на 1 кг 3 рази на добу з інтервалом у 6 годин. Телятам, хворим на токсичну диспепсію, вводили внутрішньовенно 10% розчин глюкози у дозі 50 мл два рази на день і 10 % розчин кальція хлориду у дозі 15 мл один раз на день. Крім того, провели вітамінізацію обох груп телят тетравітом в дозі 2 мл внутрішньом’язево. Для проведення досліду обидві групи новонароджених телят утримували в індивідуальних клітках на дворі.
3.2 Результати власних досліджень Диспепсія новонароджених телят в СВК ім. Ватутіна протягом багатьох років наносить економічні збитки господарству внаслідок масової захворюваності і загибелі новонароджених телят 1-10-денного віку. У зв’язку з цим вибір найбільш ефективних методів і засобів лікування диспепсії телят є одним з головних завдань. Починається захворювання телят, в основному, в лютому-березні, квітні-травні. Диспепсія набуває масового характеру, а потім поступово відсоток захворюваності знижується. З метою профілактики диспепсії телят провели корекцію раціону для двох груп корів. Крім цього кожні 10 днів проводили вітамінізацію корів тривітаміном. Разом з цим виявили порушення умов утримання та режимів годівлі новонароджених телят. Головними причинами виникнення диспепсії телят у СВК ім. Ватутіна є: незбалансований раціон сухостійних корів за поживними речовинами; порушення умов утримання тільних корів і нетелей; недотримання ветеринарно-зоотехнічних правил по підготовці і проведенню отелів; порушення строків випоювання молозива новонародженим телятам; поширення у господарстві гінекологічної патології; відсутність цілеспрямованої специфічної профілактики шлунково-кишкових хвороб. При клінічному дослідженні хворих телят були виявлені дві форми прояву диспепсії: проста (аліментарна) і токсична. На 5 добу лікування препаратом „Ветасептол” телята першої дослідної групи виглядали бадьорими, мали добрий апетит, виявляли активність під час випоювання молозива, у них були відсутні клінічні ознаки розладу травлення і дегідратації, порівняно з другою (контрольною) групою, одужання яких спостерігалось на 7 добу.
3.3 Розрахунок економічної ефективності Хвороби сільськогосподарських тварин завдають господарству не тільки прямі збитки, пов’язані із скороченням їх продуктивності, але й порушують організацію праці і тим самим знижують його виробничу здатність. Економічний збиток, спричинений господарству диспепсією телят, складається із збитків від загибелі, зниження продуктивності тварин, внаслідок їх захворювання і витрат на лікарські засоби. 1. Збиток від загибелі тварин: З1 = М х Ж х Ц – Вф, де М – кількість загиблих тварин, гол. Ж – середня жива маса однієї тварини, кг; Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.; Вф – виручка від реалізації трупної сировини, грн.
I група З1 = 0 грн. II група З1 = 1 х 27 х15 х – 0 = 405грн. 2. Збиток від зниження продуктивності тварин, внаслідок їх захворювання: З2 = М х (Вз – Вхв) х Т х Ц, де М – кількість захворілих тварин, гол. Вз і Вхв – середньодобова кількість продукції одержана відповідно від здорових та хворих тварин в розрахунку на 1 голову, кг; Т – тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин (під час перебігу хвороби), дні; Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн. I група З2 = 5 х (0,7 - 0,4) х 5 х15 = 112,5 грн. II група З2 = 5 х (0,7 - 0,4) х 7 х 15 = 157,5 грн. 3. Вартість приплоду при народженні встановлюють за вартістю основної продукції, одержаної за рахунок кормів, затрачених на утворення приплоду: Вт = 0,88 х Ц 0,88 – приріст живої маси м̕ясної худоби (ц), який можна одержати за рахунок кормів, витрачених на формування однієї голови приплоду. Ц – ціна одиниці продукції, грн. Вт = 0,88 х 15 = 13,2 грн. 4. Збиток від втрати племінної цінності тварин. З3 = Мв х (Цп – Цв), де Мв – кількість тварин, що втратили племінну цінність, гол; Цп і Цв – середня ціна реалізації, відповідно племінних та тих, що втратили племінну цінність тварин, грн; I група З3 = 5 х (15 – 10) = 25 грн. II група З3 = 4 х (15 – 10) = 20 грн. 5. Зальна сума економічного збитку, обумовленого захворюванням телят, визначається як сума всіх збитків. З = З1 + З2 + З3 I група З = 0 + 112,5 + 25 = 137,5 грн. II група З = 405 + 157,5 + 20 = 582,5 грн. 6. Питома величина економічного збитку (Кзб) - грошове вираження збитку на одну захворілу (загиблу, вимушено забиту, знищену, наявну) тварину. Вона визначається шляхом ділення загальної суми збитків на кількість захворілих тварин за формулою: Кзб = 3: Мз, де 3 - загальна сума економічного збитку, грн., Мз - кількість захворілих тварин. I група Кзб = 137,5: 5 = 27,5 грн. II група Кзб = 582,5: 5 = 116,5 грн.
7. Економічний збиток, попереджений у господарстві внаслідок проведення лікувальних заходів: Пз = Мл х Ж х Ц – З, де Мл – кількість тварин, яких лікували, гол. Ж – середня жива маса однієї тварини, кг; Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.; З – фактичний економічний збиток у господарстві, грн. I група Пз = 5 х 28 х 5 – 37,5 = 662,5 грн. II група Пз = 5 х 27 х 5 – 187,5 = 487,5 грн.
Витрати на ветеринарні заходи (Вв) поділяються на прямі і непрямі і складаються із трудових та матеріальних ресурсів у грошовому виразі, потрібних для здійснення відповідних протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних, зоогігієнічних, організаційно-господарських та інших заходів. Вартість препаратів, що використовували для лікування 1 (дослідної) групи склала 137,5 грн., оплата праці ветеринарних спеціалістів склала 20 грн. Загальна сума витрат на ветеринарні заходи для 1 групи дорівнює 157,5 грн. Для другої (контрольної) групи відповідно 582,5 + 42,50 = 625 грн. 5. Питома величина витрат на ветеринарні заходи (Кв) - грошові витрати на одну захворілу або оброблену тварину. Вона визначається шляхом ділення загальної суми витрат на кількість захворілих або оброблених тварин за формулою: Кв = Вв: Мз, де Вв - загальна сума витрат на ветеринарні заходи, грн.; Мз - кількість захворілих або оброблених тварин.
I група Кв = 157,5: 5 = 31,5 грн. II група Кв = 625: 5 = 125 грн. 6. Коефіцієнт захворюваності (Кз) - це відношення кількості захворілих тварин до загальної кількості сприйнятливого поголів'я певного виду і вікової групи неблагополучного господарства (регіону) за період, що вивчається. Кз =Мз: Мс, де Мз - кількість захворілих тварин; Мс - загальна кількість сприйнятливих тварин (певного віку і виду); Кз = 10: 10 = 1 7. Коефіцієнт летальності (смертності) (Кл) - відношення кількості загиблих тварин певного виду і віку за період, що вивчається до кількості захворілих: Кл = Мп: Мз, де Мп - кількість загиблих тварин; Мз - кількість захворілих тварин (певного віку і виду). Кл = 1: 10 =0,1 8. Попереджені економічні збитки в результаті профілактики і ліквідації хвороб тварин в окремому господарстві (Пзі), обчислюють за формулою Пзі =Мс х Кзі х Кзб - З, де Мс - загальне поголів'я сприйнятливих тварин, гол.; Кзі - коефіцієнт потенційного (можливого) захворювання; Кзб - питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.; З - фактичний економічний збиток в господарстві, грн. I група Пзі = 10 х 1 х 27,5 - 137,5 = 137,5 II група Пзі = 10 х 1 х 116,5– 582,5 = 582,5 9. Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення лікувальних заходів: Ее = Пзі – Вв, де Пзі – попереджений економічний збиток, грн.; Вв – витрати на ветеринарні заходи, грн. I група Ее = 137,5 – 157,5 = -20 грн. II група Ее = 582,5– 625 = -42,5 грн. 10. Економічний ефект від проведення лікувальних заходів на одну гривню витрат: Егрн. = Ее: Вв I група Егрн. = 20: 157,5 = 0,12 грн. II група Егрн. = 42,5: 625 = 0,07 грн. Таким чином, економічний ефект від проведених лікувальних заходів на одну гривню витрат для I групи склав 0,12 грн., а для I I групи 0,07 грн. Отже,доцільніше використовувати для лікування такий препарат,як «Профжектел – 1».
Висновки і пропозиції господарству 1. Головними причинами виникнення диспепсії у СВК ім. Ватутіна" є: - незбалансований раціон сухостійних корів за поживними речовинами; - порушення умов утримання тільних корів і нетелей; - недотримання ветеринарно-зоотехнічних правил по підготовці і проведенню отелів; - порушення строків випоювання молозива новонародженим телятам; - поширення у господарстві гінекологічної патології; - відсутність цілеспрямованої специфічної профілактики шлунково-кишкових хвороб. 2. При клінічному дослідженні хворих телят були виявлені дві форми прояву диспепсії: проста і токсична. Рекомендовані заходи профілактики при диспепсії телят СВК ім. Ватутіна: - застосування дієтичного режиму і дієтотерапії з урахуванням віку тварини; - звільнення травного каналу від не перетравних продуктів розпаду молозива та корму за допомогою зонду чи очищувальних клізм; - застосування регідратаційної терапії для ліквідації зневоднення; - нормалізація секреторних і мікробіологічних процесів у травному каналі; - для пригнічення розвитку в травному каналі патогенної і умовно патогенної мікрофлори призначають етіотропну терапію шляхом застосування специфічних засобів терапії та атимікробних препаратів; - застосування антитоксичної терапії; - активація захисних сил організму хворих тварин; - створення оптимальних гігієнічних умов утримання і годівлі хворих тварин. Економічний ефект від проведення лікувально-профілактичних заходів на 1 грн. витрат склав 5,9 грн. для 1 групи і 2,9 грн. для другої. Таким чином, більшого економічного ефекту було досягнуто при застосуванні „Ветасептол” для лікування телят 1 групи.
Список використаної літератури
1.Авраменко Н.В., Козій Н.В. Лікарські рослини у ветеринарній медицині // Тваринництво України. – 2003. - №6. – С.21. 2.Алиев А. А. Семенютин В. В. Новоев профилактике в лечении диспепсии телят // Ветеринарная патология. – 2004. - № 3. – С.104 – 105. 3.АнтоненкоП.П., Дембицька Л.В., Рибалко О.С. та ін. Профілактика шлунково-кишкових хвороб у телят із використанням фітоекстрактів // Наукові праці Полтавської ДАУ. – Т.2. Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. – С.262 – 264. 4.Бондар В.О., Павленко О.І., Погурський І.Г., Левищенко Т.І. Принципи профілактики неспецифічних захворювань органів травлення у новонароджених телят // 1 конференція проф. - викл. складу 1 аспірантів ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК: Тези доп. – К.: НАУ, 2002. – С.21-22. 5.Волков Г.К. Гигиена выращивания здорового молодняка // Ветеринария. – 2003. - №1. – С.3 - 6. 6.Грищенко В.А., Береза В.І., Якимчук О.М., Цвіліховський М.І. Біологічна ефективність мінерального препарату при шлунково-кишковій патології новонароджених телят // 1 конференція проф.– викл. складу 1 аспірантів ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК: Тези доп. – К.: НАУ, 2002. – С.30-31. 7.Грищенко В.А., Цвіліховський М.І., Щербань Л.В. Реабілітаційна терапія телят після перехворювання шлунково-кишковою патологією // 1 конференція проф.–викл. складу 1 аспірантів ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК: Тези доп. – К.: НАУ, 2002. – С.31 – 32. 8. Євтушенко А.Ф., Радіонов М.Т. Організація та економіка ветеринарної справи. – К.: Арістей, 2004. – 284с. 9.Злобин Г.В., Ефимова Г.Р., Резник В.И. и др. Эффективность анолита при диспепсии телят // Ветеринария. – 2003. - №1. – С.43-45. 10.Кондрахин И.П. Диспепсия новорожденных телят – успехи, проблемы // Ветеринария. – 2003. - №1. – С.39-43. 11.Кондрахін І., Кунська К. Вплив раціонів сухостійних корів на імунний статус новонароджених телят та їх стійкість до диспепсії // Ветеринарна медицина. – 2005. - № 5. – с. 14-15 12Левченко В.І. Регідратаційна терапія при діареях новонароджених телят // Здоровье животных и лекарства. – 2002. - №2. – С.6. 13.Манасян А.В., Петоян Г.Р., Шахбазян А.М. Активность ферментов пищеварительной системы у телят при диспепсии // Ветеринария. – 2003. - №7. – С.39-40. 14Мищенко В.А., Яременко Н.А., Павлов Д.К. Меры борьбы с диареями новорожденных телят // Ветеринария. – 2002. - №4. – С.16-19. 15.Проценко.О.О., Журавльов В.Д. Лікарські рослини в профілактиці та лікуваннні захворювань шлунково-кишкового тракту телят // Ветеринарна медицина України. – 2004. - № 6. – с. 33. 16.Внутрішні хвороби тварин / В.І. Шевченко, І.П. Кондрахін, В.В.Влізло та ін.; За ред. В.І. Шевченка. - Біла церква, 2001. – Ч.2. – 544с. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2650 | Нарушение авторских прав |