АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Закрита травма грудної клітки

До закритої травми грудної клітки відносять: забій, стиснення, струс, переломи ребер, грудини, ключиці.

Забій грудної клітки виникає внаслідок удару. Цей вид травми характеризується виникненням крововиливу в підшкірну основу і міжреберні м'язи, проявляється місцевим набряком і болем, який підсилюється при диханні і рухах. Біль триває впродовж одного тижня. При встановленні діагнозу забою необхідно виключити наявність інших тяжких пошкоджень (переломів ребер, травми легень, печінки, селезінки) і тільки тоді призначати лікування.

В перші години травми для зменшення крововиливів і болю застосовують холод, обприскування хлоретилом, анальгетики, а з третьої доби – теплові процедури, УВЧ.

Стиснення і струс грудної клітки виникає при дії двох зустрічних сил. Ці пошкодження спостерігаються при обвалах, автокатастрофах, у людей, які зчіплюють вагони. В момент стиснення грудної клітки виникає компресія повітря яке знаходиться в легені, що призводить до розриву легеневої тканини, судин і бронхів. Під час стискування підвищується тиск крові в венах шиї і голови, дрібні судини розриваються і з'являються крововиливи на слизовій глотки, гортані, кон’юнктиви, шкіри обличчя і верхньої частини тіла. Може виникнути асфіксія.

При ізольованому стисненні, або струсі грудної клітки у хворих може виникнути задишка, загальна слабкість, тахікардія, зниження артеріального тиску, синій колір шкіри шиї та обличчя з крововиливами. В тяжких випадках потерпілий викашлює серозне харкотиння.

Після звільнення грудної клітки від предметів що викликали стиснення, надають долікарську допомогу. Знерухомлюють потерпілого, вводять йому знеболювальні, при транспортуванні в машині швидкої допомоги проводять інгаляції кисню та закису азоту. Хворого госпіталізують, призначають знеболювальні, серцеві середники, оксигенотерапію.

Перелом ребер виникає при прямій травмі, або стисненні грудної клітки і найчастіше трапляється у людей літнього віку. Переломи часто проходять по паравертебральній, середній підпахвинній, або парастернальній лініях (рис. 52). Переломи можуть бути поодинокими або множинними; при переломах ребер в 2-3 місцях – подвійними або потрійними. При множинних переломах ребер утворюються ділянки грудної клітки, які здійснюють несинхронні (парадоксальні) дихальні рухи. Це призводить до порушення дихання, оскільки при вдиху такі ділянки западають, а при видиху - випинаються. Такі переломи ребер називаються флотуючими. У випадку двобічних флотуючи переломів виникає “реберний клапан”, який викликає тяжкі порушення дихальної і серцевої системи.

Рис. 52. Перелом ребер

Розрізняють ускладнені і неускладнені переломи ребер. Неускладнені переломи, на відміну від забою, клінічно проявляються різким больовим синдромом, особливо при вдиху, видиху та кашлі. Відмічається відставання половини грудної клітки в акті дихання. При множинних переломах дихання поверхневе, його частота більше 20 за хвилину. Хворий приймає вимушене положення, фіксуючи уражену половину грудної клітки. Диференціювати перелом від забою можна за посиленням болю в місці перелому при зустрічному навантаженні на непошкоджені відділи грудної клітки. Однак цю пробу потрібно виконувати дуже обережно і при задовільному стані потерпілого. Перша долікарська допомога при неускладнених переломах ребер спрямована на створення вигідного положення для потерпілого, яке б зменшувало больовий синдром. Можна виконати іммобілізацію смужками липкопластиру, який накладають черепицеподібно на видиху, захоплюючи при цьому двоє верхніх і двоє нижніх неушкоджених ребер (рис. 53). Циркулярні пов’язки (рис. 54) не рекомендують, оскільки вони зменшують екскурсію легень і викликають їхнє запалення.

Рис. 53. Іммобілізація при неускладненому переломі ребер за допомогою липкопластира	Рис. 54. Іммобілізація при неускладненому переломі ребер за допомогою циркулярної пов’язки

Із знеболювальною метою призначають анальгетики. В умовах травмпункту або травматологічного відділення проводять місцеве знеболення сумішшю з 3-5 мл 1 % розчину новокаїну та 1 мл спирту для алкоголізації міжреберних нервів.

Ускладнені переломи ребер спостерігаються при великих травмах, коли уламки ребер пошкоджують міжреберні судини, плевру чи легені. При цьому виникає кровотеча в плевральну порожнину – гемоторакс, або вихід повітря з пошкодженого бронха чи альвеол – пневмоторакс. Повітря може проникати з плевральної порожнини по клітковині в середостіння, в шию, в обличчя, в підшкірну основу грудної клітки або живота і викликати підшкірну емфізему (рис. 55).

Рис. 55. Підшкірна емфізема

Клінічна картина складається з загальних та місцевих ознак. До загальних ознак, в першу чергу відноситься вимушене положення хворого. Він намагається сидіти, зменшуючи таким чином екскурсію легень, скаржиться на нестачу повітря. Шкірні покриви бліді, слизові – синюваті, спостерігається акроціаноз, частота дихань зростає до 22-26 за хвилину. Дихання поверхневе. Інколи є кровохаркання. Тахікардія до 100-110 уд. за хвилину.

Емфізема проявляється симптомом “хрусту снігу” при пальпації грудної клітки, що, однак, свідчить і про наявність пневмотораксу. При переломах X-XI ребер можливі супутні розриви печінки, селезінки та інших органів. В умовах лікувального закладу діагноз перелому ребер підтверджується рентгенографічно – виявляють зміщення серцевої тіні, скопичення крові та повітря в плевральній порожнині.

Перша долікарська допомога полягає в звільненні хворого від предметів, що викликали перелом, забезпеченні прохідності дихальних шляхів, створенні вигідного (півсидячого положення) при транспортуванні, знеболення, фіксації переломів смужками липкопластиру, оксигенотерапії. Лікування в умовах стаціонару спрямоване на ліквідацію пнемо- та гемотораксу, профілактику запалення легень, інших ускладнень.

Перелом грудини виникає внаслідок прямого удару або стискування в передньо-задньому напрямку. Переломи локалізуються найчастіше у верхній і середній третині грудини. Основними ознаками є біль, який посилюється при вдиху і пальпації, деформація за рахунок передньо-заднього зміщення уламків, гематома.

Долікарська допомога полягає в транспортуванні хворого на твердих ношах або щиті, лежачи на спині, перед цим вводять знеболювальні препарати, під язик – валідол.

Перелом ключиці виникає внаслідок прямого удару або при падінні на витягнуту руку, лікоть, бічну поверхню плеча. Вони бувають поперечні, косі, скалкові. Кісткові уламки можуть пошкоджувати судинно-нервовий пучок, плевру, верхівку легені, шкіру. Клінічно перелом ключиці характеризується її деформацією, гематомою, набряком тканин, вкороченням надпліччя. Хворий підтримує верхню кінцівку на боці пошкодження.

Перша долікарська допомога полягає в наданні пошкодженій кінцівці фізіологічного положення, іммобілізації її хустинкою або пов’язкою Дезо, Вельпо, ватно-марлевими кільцями за методом Дельбе. Хворому потрібно ввести анальгетики і транспортувати в спеціалізований відділ.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1000 | Нарушение авторских прав