АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції рухових областей кори головного мозку у руховій активності

З давніх давен відомо, що ураження однієї половини мозку супроводжується порушенням довільних рухів протилежної сторони тіла. В 18 ст. був відкритий пірамідний перехрест а дещо пізніше і кортикоспінальний тракт. У 19 ст. ці спостереження лягли в основу уявлень про систему пірамідного тракту як морфологічних каркас системи довільних рухів. цій концепції сповна відповідають спостереження за хворими після інсульту (апоплексії), який часто виникає у людей похилого віку внаслідок порушення мозкового кровообігу (ішемічний або геморагічний). Типовий симптом у таких хворих – параліч сторони тіла, протилежної до ураженої півкулі.

Пізніше анг. нейролог Х. Джексон розробив концепцію соматотопії – тобто томографічний зв’язків між корою та індивідуальними групами скелетних м’язів. Джексон першим виявив, що напади епілепсії починаються із скорочення окремих груп м’язів. Джексон пояснював це так – напад починається з вогнищевого збудження кори і судоми перш за все охоплюють, ті м’язів, які управляються цією областю кори, і в міру поширення патологічного збудження по корі – судоми генералізуються. Це припущення було клінічні перевірено і повністю підтверджено – у таких хворих виявили патологічні вогнища (наприклад пухлина мозку) в тій ділянці кори, яка відповідала за скорочення того м’язів, який зазнавав судомного скорочення в першу чергу.

Іншими вченими: Фрітцом, Гітцигом та Фер’є (1870-1873 рр.) було показано, що електрична стимуляція певних областей кори головного мозку ссавців може супроводжуватись рухами контр латеральних кінцівок. Так, після досліджень Джексона та Фрітцом, Гітцигом і Фер’є прецентральна область кори півкуль почали називати – “руховою”, завдяки виявленому топографічному зв’язку її ділянок з певними топографічними групами м’язів. В поняття рухова кора пізніше були введені інші анатомічні критерії: наприклад – цитоархітектоніка та зв’язки кори з руховими ядрами таламуса.

Дещо пізніше дослідженнями Пенфілда та співроб. були встановлені та підтверджені закономірності будови та функцій рухових областей:

1. соматотопічна організація рухової кори – тобто правильна просторова проекція периферії тіла в рузову кору;
2. явище мультичисельного представництва периферії, тобто проекції периферичних відділів в деяких рухових зонах.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 371 | Нарушение авторских прав