 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛАØ Вимірювання температури тіла в пахвинній ямці або в паховій складці 1. Предмети та обладнання: · термометр медичний максимальний · волога серветка · суха серветка або рушник · лист динамічного спостереження за хворим. 2. Послідовність дій: · протерти пахвинну ямку або пахову складку серветкою, змоченою теплою водою, а потім витерти насухо · провести вимірювання в положенні хворого сидячи або лежачи, в стані спокою · витерти термометр сухою серветкою від залишків спирту або хлораміну · проконтролювати рівень ртуті у термометрі · розмістити термометр так, щоб увесь ртутний резервуар з усіх боків щільно прилягав до тіла у глибині пахвинної ямки (пахової складки) · провести вимірювання на протязі 10 хвилин. · визначити показники термометра · внести результат до листа динамічного спостереження за хворим · продезінфикувати термометр в лоточці з повним зануренням його в 1% розчин хлораміну впродовж 30 хвилин · промити термометр проточною водою · витерти насухо · помістити в стакан, на дно якого покладено вату
Ø Вимірювання температури тіла в ротовій порожнині: · використати індивідуальний термометр · розмістити ртутний резервуар термометра під язиком хворого · провести вимірювання на протязі 5 хвилин Ø Вимірювання температури тіла в прямій кишці: · змастити термометр вазеліновою олією · надати хворому положення на лівому боці · вставити термометр у пряму кишку до середини його довжини · провести вимірювання на протязі 5 хвилин Примітка: ü проводити вимірювання температури тіла 2 рази за добу між 7 і 9 та 17 і 19 годинами, при окремих захворюваннях – кожні 2 години ü термометрія може бути виконана за допомогою електричного термометра або термочутливої полімерної плівки на рідких кристалах ü показники температури тіла при такому вимірюванні можуть бути зняті негайно з різних частин тіла та використовуються для порівняння. Ø Рєстрація температури тіла та визначення температурних кривих · внести значення температури з точністю до 0,1°С до листа динамічного спостереження за хворим · зафіксувати ранковий та вечірній результати вимірювання в окремих графах листа · сполучити точки на листі ламаною лінією · визначитись у типі лихоманки хворого: - постійна (continua) висока, різниця між ранковою і вечірньою температурою в межах 0,5-1,0°С (крупозна пневмонія, тиф черевний, ревматизм) - послаблююча (remittens) – висока, різниця між ранковою і вечірньою в межах 1-2°С; вранці температура знижується до 38°С (гноячкові захворювання, вогнищеве запалення) - переміжаюча (intermittens) – гіперпіретична, спостерігається періодично, через 1-3 доби (малярія) - гектична (hectica) – гіперпіретична, коливання на протязі доби 4-5°С, з падінням вранці до нормальних показників (сепсис) - зворотна (inversa) – субфебрильна, максимальний підйом вранці, ввечері нормальні показники (сепсис, туберкульоз) - поворотна (recurrens) – гіперпіретична, чергування гарячкових періодів з безгарячковими (поворотний тиф) - хвилеподібна (undulans) – висока, поступове підвищення температури з наступним літичним падінням (лімфогранульоматоз, бруцельоз) - неправильна (irregularis, atipica) – помірно висока, різноманітніші добові коливання, поєднання різних температурних кривих (ревматизм, бронхіт, холецистит) · визначитись у ступеню підвищення температури тіла за висотою: - субфебрильна (не вище 380С) - помірно висока (38 - 390С) - висока (39 - 400С) - надтовисока (40 - 410С) - гіперпіретична (вище 410 С) Ø Боротьба з гіпертермією 1. Послідовність дій: - забезпечення постільного режиму - повітряні ванни при відкритому вікні - обдування тіла хворого за допомогою вентилятора - вологе окутування всього тіла хворого (іноді у поєднанні з включеням вентилятора - обтірання тіла водою з оцтом - холодний компрес (оцтово-водяний) на голову - застосування міхура з льодом, який кладуть на голову та ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина передньої поверхні стегна) - обкладання усього тіла міхурами з льодом - застосування клізм з холодною (10-150С) водою - забезпечення підвищеній потреби хворого у рідині (вітамінізовані напої, мінеральна вода) - своєчасна зміна натільної та постільної білизни 6. Матеріали для самоконтролю: Питання для самоконтролю: 1. Що таке пульс, механізми його утворення? 2. Які основні якості пульсу, чинники, що їх визначають? 3. Що розуміють під артеріальним тиском? Що таке систолічний, діастолічний, базальний, пульсовий, середньодинамічний тиск? 4. Яка методика вимірювання артеріального тиску за М.С. Коротковим з урахуванням рекомендацій ВООЗ? 5. Які чинники визначають рівень систолічного, а які - діастолічного артеріального тиску? 6. Які аускультативні явища над крупними судинами в нормі? 7. Що таке гостра судинна недостатність? 8. Які клінічні ознаки непритомності? 9. Яка клінічна картина колапсу? 10. Які основні гемодинамічні показники при непритомності та колапсі? 11. Як запобігти непритомності? 12. Що лежить в основі терморегуляції? 13. Які сучасні методи вимірювання температури тіла Ви знаєте? 14. Які правила і техніка вимірювання температури тіла за допомогою медичного термометра? 15. Які типи лихоманки Ви знаєте? При яких захворюваннях вони зустрічаються? 16. Які стадії гарячки Ви знаєте? 17. Як доглядати за гарячковими хворими? 18. Як допомогти хворому з гіпертермією? 7. Література: А. Основна: 1. Пропедевтика внутрішніх хвороб /Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та інш. за ред. Ю.І.Децика.- К.: Здоров’я, 1998. - С. 46-51, 154-164, 210-211. 2. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. К., "КИЙ".- 1998. – С. 69-81, 216-217, 224-227. 3. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Т., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. - К.:Здоров’я, 1993. - С. 90-108, 209-217. Б. Додаткова: 1. Пропедевтика внутренних болезней – под ред. В.Х. Василенко, А.Л. Гребенева. - М.: Медицина, 1989. – С. 44-50, 178-183, 185-188. 2. Шкляр Б.С. Диагностика внутренних болезней. - К.: Вища школа, 1972. - С. 44-48, 186-205. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2659 | Нарушение авторских прав |
