Регуляція клітинного циклу
Клітинний цикл – строго регульований процес. У клітинному циклі виділяють кілька моментів, коли, при виявленні порушень, цикл зупиняється. Такі моменти називають регуляторними точками клітинного циклу. Їх чотири.
1. Регуляторна точка фази G1 – спрацьовує, коли виявлено пошкодження структури ДНК.
2. Регуляторна точка S-фази – спрацьовує, коли при реплікації ДНК виникають мутації.
3. Регуляторна точка фази G2 – спрацьовує, коли ДНК не повністю реплікувалося.
4. Регуляторна точка мітозу – спрацьовує при неправильному формуванні веретена поділу.
Така регуляція забезпечується взаємодією фактору стимуляції мітозу та інгібіторів росту.
Фактор стимуляції мітозу (MPF – mitosis promoting factor) зумовлює перехід клітин від інтерфази до мітозу, його роль виконують так звані циклони (найважливіший – циклін В). Концентрацію циклінів, у свою чергу, контролюють фактори росту (стимулюють секрецію циклінів) та інгібітори росту (пригнічують секрецію циклінів).
При збоях у клітинному циклі чи при неконтрольованому надмірному поділі може активуватися процес апоптозу (грецьк. – опадання квіткових пелюсток – термін, вперше використаний у 1972 році) – генетично запрограмованого відмирання клітин. Його функція – самоліквідація неповноцінних клітин та запобігання їх розмноження. Існують так звані гени смерті, які активуються при виникненні у клітинах різних патологій.
Зараз термін програмована клітинна смерть використовується лише для того виду апоптозу, що запускається внутрішньоклітинній стимуляції. Інші види апоптозу запускаються сигналами з позаклітинного середовища.При апоптозі клітина може зберегти загальну цілісність і має такі ознаки:
1. Конденсація хроматину.
2. Руйнування ядра.
3. Бугристість плазмолеми.
4. Фрагментація клітини з утворенням кількох фрагментів.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 622 | Нарушение авторских прав
|