АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

I. Анемiї, що пов’язанi з крововтратою (постгеморагiчнi).

1. Гостра постгеморагiчна анемiя – це патологiчний стан, що розвивається внаслiдок швидкої втрати значної кiлькостi кровi. До основних причин розвитку цього виду анемiї у новонароджених дiтей належать: 1 – кровотечi пренатальнi (фетоматеринськi трансфузiї, iнтра- i ретроплацентарнi, мiжблизнюковi), iнтранатальнi (патологiя пуповини – розрив пуповини чи її судин, гематома пуповини; патологiя плаценти – раннє вiдшарування, передлежання, пошкодження та iн.), постнатальнi (зовнiшнi – травма судин пуповини, дефект догляду за залишком пуповини, кишечнi кровотечi, ятрогеннi при дiагностичних венепункцiях; внутрiшнi – кефалогематома, мозковi крововиливи, заочеревиннi крововиливи, розриви печiнки чи селезiнки); 2-геморагiчна хвороба новонароджених; 3- патологiя системи гемостазу (спадковi i набутi коагулопатiї, тромбоцитопенiчна пурпура); 4 – ДВЗ – синдром. У дiтей раннього вiку, дошкiльнят та школярiв гостру постгеморагiчну анемiю спричиняють: 1- травми, що призвели до зовнiшньої чи внутрiшньої кровотечi; 2- кровотечi пiсля дрiбних хiрургiчних втручань (екстракцiя зуба, тонзiлектомiя, аденотомiя) – частiше у дiтей на тлi патологiї системи гемостазу; 3- ювенiльнi матковi кровотечi; 4 – стресовi кровотечi (опiки, ниркова недостатнiсть, захворювання сполучної тканини та iн.); 5 – кровотечi з травного каналу (варикозне розширення вен стравоходу i шлунка, виразкова хвороба, виразково-некротичний ентероколiт, полiп товстого кишкiвника та iн.); 6 – лейкози i злоякiснi пухлини, апластичнi анемiї; 7 – патологiя системи гемостазу; 8 – кровотечi пiд час хiрургiчних операцiй при травмi судин; 9 – ДВЗ – синдром; 10 – розрив аневризм судин, кровотечi з гемангiом; 11 – гостра печiнкова недостатнiсть; 12 – ятрогенне походження (чисельнi забори кровi для дослiджень).

У наслiдок гострої крововтрати виникає низка компенсаторно пристосувальних реакцiй, характер i вираженiсть яких залежить вiд ступеня та швидкостi крововтрати, преморбiдного фону. Втрата 10-15 % об’єму циркулюючої кровi (ОЦК) у новонародженого викликає симптоми шоку, у дiтей старшого вiку до шоку призводить втрата 30-40 % ОЦК. У вiдповiдь на гiповолемiю виникає спазм периферичних судин, що сприяє пiдтримцi артерiального тиску. Звуження судин найбiльше виражене в м’язах та шкiрi, найменше – в судинах мозку, коронарних судинах, що забезпечує краще кровопостачання життєво важливих органiв (централiзацiя кровообiгу).

Клiнiчна картина гострої крововтрати у новонароджених має свої особливостi. При кровотечi через судини пуповини вже при народженнi вiдзначають блiдiсть шкiри та слизових оболонок, адинамiю, м’язову гiпотонiю, слабкий крик, задишку, тахiкардiю, дiти виглядають зневодненими. Вiдсутнiсть гепатолiєнального синдрому, набрякiв та iктеричностi склер дозволяють вiддиференцiювати цей стан вiд гемолiтичної хвороби новонароджених.

Дiагноз гострої постгеморагiчної анемiї i геморагiчного шоку встановлюють на пiдставi анамнестичних, клiнiчних i лабораторних даних. В разi розвитку постгеморагiчного шоку клiнiчнi прояви можуть з’явитися через невеликий промiжок часу пiсля крововтрати: тахiкардiя (вище 160 уд/хв), тахiпное, приступи апное, виражена артерiальна гiпотонiя (у доношених новонароджених систолiчний тиск нижче 50 мм.рт.ст, у недоношених – нижче 45 мм.рт.ст.), олiгурiя чи анурiя, летаргiя чи кома. Гематологiчна картина цiєї анемiї залежить вiд перiоду крововтрати. У першi години пiсля гострої крововтрати аналiз периферичної кровi може бути непоказовим, оскiльки рiвномiрно втрачається i кiлькiсть плазми i форменi елементи кровi, а також зменшується об’єм судинного русла. Дослiдження кiлькостi еритроцитiв може виявити його значне зниження. Якщо кровотеча зупинена, через декiлька годин починається зниження рiвня гемоглобiну та еритроцитiв внаслiдок проникнення в кров тканинної рiдини (гiдремiчна компенсацiя), яке продовжується до 2-3-ї доби, i тому в цi термiни анемiя нормохромна. Кiлькiсть тромбоцитiв у периферичнiй кровi може бути знижена через втрати їх у процесi тромбоутворення. У дiтей виявляють нейтрофiльний лейкоцитоз iз змiщенням влiво. Iз 3-4-го дня, спостерiгають ретикулоцитоз, гiпохромiю еритроцитiв iз тенденцiєю до мiкроцитозу (кiстковомозкова компенсацiя), поступово у хворого розвивається сидеропенiя.

Лiкування хворого з гострою крововтратою залежить вiд клiнiчної картини i об’єму крововтрати. Усi дiти, в яких за клiнiчними i анамнестичними даними передбачається крововтрата бiльше 10 % ОЦК, пiдлягають госпiталiзацiї. Лiкувальнi мiроприємства починають з негайної зупинки кровотечi i виведення дитини з шокового стану. Для замiсної терапiї використовують трансфузiї концентратiв еритроцитiв (еритроцитарної маси), для покращення мiкроциркуляцiї i лiквiдацiї гiповолемiї застосовують колоїднi (реополiглюкiн, 8 % розчин желатинолю, 5 % розчин альбумiну) i кристалоїднi (0,9 % розчин NaCl, розчин Рiнгера, лактасоль) кровозамiнники, введення яких повинно передувати гемотрансфузiям. Поряд з цим, хворому з гострою постгеморагiчною анемiєю призначають лiжковий режим, дитину зiгрiвають, дають масивне пиття. За показаннями використовують серцево-судиннi засоби та препарати, що покращують мiкроциркуляцiю. Пiсля закiнчення гострого перiоду призначають повноцiнне дiєтичне харчування, збагачене бiлками, мiкроелементами та вiтамiнами. Враховуючи виснаження запасiв залiза, застосовують лiкування препаратами залiза.

2. Хронiчна постгеморагiчна анемiя у дiтей зустрiчається рiдше, нiж у дорослих. До виникнення повторних невеликих крововтрат можуть призвести захворювання травного каналу (неспецифiчний виразковий колiт, хвороба Крона, дiафрагмальна кила, полiпи, виразкова хвороба, варикозне розширення вен стравоходу, анкiлостомiдоз, трихоцефальоз), легенiв (iдiопатичний “легеневий гемосидероз), нирок (гематурiйна форма хронiчного нефриту), геморагiчнi дiатези. Хронiчна постгеморагiчна анемiя у дiтей є основною причиною залiзодефiцитних станiв. Дiти порiвняно легко переносять хронiчнi крововтрати. Завдяки компенсаторним механiзмам органiзм дитини легше пристосовується до хронiчних крововтрат, нiж до гострих. При рiвнi гемоглобiну 90-100 г/л дiти почувають себе добре i анемiя тривалий час може залишатися непомiченою. Клiнiчна картина цього виду анемiй практично еквiвалентна картинi залiзодефiцитної анемiї.

Дiагностика. В клiнiчному аналiзi кровi у таких хворих вiдзначається гiпохромна нормо-чи помiрно гiперрегенераторна анемiя, мiкроцитоз, анiзоцитоз (еритроцити рiзної величини), пойкiлоцитоз (еритроцити рiзної форми), лейкопенiя з вiдносним лiмфоцитозом. Рiвень залiза в сироватцi кровi знижений, загальна i латентна залiзозв’язуюча здатнiсть сироватки пiдвищенi, коефiцiєнт насичення трансферину знижений. Лiкування хворих на хронiчну постгеморагiчну анемiю передусiм спрямоване на лiквiдацiю джерела кровотечi i вiдновлення балансу залiза. Принципи терапiї цiєї анемiї детально викладенi в лiкуваннi залiзодефiцитної анемiї.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 311 | Нарушение авторских прав