АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими на алергійні захворювання

Особливості догляду за хворими на алергози як у стаціонарі, так і вдома, перш за все, полягають у якнайретельнішому обмеженні контакту їх з алергенами. В приміщенні не рекомендується тримати багато рослин, особливо тих, що цвітуть, м’які меблі, акваріуми, килимові доріжки, тяжкі портьєри, в яких скупчується пил, небажані подушки і перини з пір’я, пуху. Краще користуватись ватними або поролоновими подушками, 2-3 рази на день здійснюють вологе прибирання палат. Провітрюють приміщення тільки за умови відсутності в повітрі пилку рослин.

Слід пам’ятати, що багато сильних запахів можуть викликати загострення у хворих на поліноз та атопічну бронхіальну астму. Тому медичному персоналу відділення, де лікуються такі хворі, не тільки самим не можна користуватися парфумами, одеколонами, кремами, дезодорантами і лаками для волосся, але й стежити, щоб сусіди по палаті, відвідувачі, а вдома родичі хворого не застосовували ароматичних речовин. Медичний персонал перед початком роботи повинен приймати душ і вдягати робочий одяг.

У домашніх умовах хворі з алергією вимагають особливо суворих гігієнічних умов: небажані тютюновий дим, кухонні запахи, квіти, одеколон, парфуми. Приміщення, де перебуває хворий, потрібно добре провітрювати, у кімнаті слід проводити вологе прибирання, часто міняти постільну білизну.

Для хворих на полінози (гострі запальні зміни слизових оболонок – головним чином дихальних шляхів та очей, які викликаються пилком рослин) важливим моментом у лікуванні є ізоляція їх під час цвітіння рослин. Палату, де перебувають хворі, захищають від проникнення пилку рослин. Віконні рами заклеюють папером, вікна і двері доцільно завішувати вологими простирадлами. Хворим в цей час рекомендують носити окуляри. Поза стаціонаром у сонячні дні їм забороняють виходити на вулицю, де в повітрі є велика концентрація пилку.

У харчування хворих не рекомендують вводити продукти, які можуть спричинити алергічні захворювання (яйця, шоколад, цитрусові, рибу, краби, горіхи, перець, гірчицю тощо). Гірчицю слід вилучити з буфету роздавальні та приміщень для миття посуду відділень, де перебувають хворі з алергією. У загальній дієті хворих з алергічними недугами обмежують вуглеводи, кухонну сіль і рідину з урахуванням індивідуальної непереносимості того чи іншого продукту.

Догляд за хворими в стані анафілактичного шоку. Хворого необхідно тепло вкрити, обкласти грілками і постійно давати кисень. Після надання невідкладної допомоги хворий підлягає терміновій госпіталізації. Треба пам’ятати, що транспортування хворого можливе тільки після зняття основних проявів шоку і нормалізації артеріального тиску. Під час транспортування у хворого може знову виникнути гіпотензія, різке збудження, тому всі необхідні препарати й інструменти повинні бути напоготові.

Проби на чутливість до медикаментозних препаратів. З діагностичною метою застосовують внутрішньошкірне введення ліків (алергічні проби). Ін’єкції зазвичай проводять на внутрішній поверхні передпліччя. Шкіру на місці ін’єкції протирають спиртом, а потім ефіром. Шприц беруть у праву руку, фіксуючи пальцями циліндр, поршень і муфту голки, зріз якої повернутий догори. Лівою рукою шкіру в місці ін’єкції дещо натягують, охопивши передпліччя з тильної поверхні його. Тонку голку з малим просвітом довжиною 2-3 см вколюють майже паралельно у товщу шкіри на невелику глибину (до зникнення просвіту зрізу її). Спрямовуючи голку паралельно поверхні шкіри, вводять 1-2 краплі рідини, при цьому в шкірі утворюються білуваті горбики у вигляді «лимонної шкірки». Поступово просуваючи голку і витискаючи зі шприца рідину краплинами, вводять необхідну її кількість. До місця ін’єкції прикладають стерильну ватну кульку зі спиртом і швидко витягують голку.

Протипоказання: захворювання шкіри, гострі інфекційні хвороби, загострення хронічних захворювань, алергічні стани, епілепсія.

Алергія є якісною зміненою реакцією організму на дію речовин антигенної природи, яка призводить до різних порушень в організмі – запалення, спазму бронхів, некрозу, шоку та інше. Отже, алергія – це комплекс порушень, які виникають в організмі під час гуморальних і клітинних імунних реакцій.

Алергени поділяють на екзо- і ендогенні. Ендогенні утворюються з молекул організму під впливом фізичних факторів (холод, тепло, іонізуюче випроміненння) чи хімічних речовин. Розрізняють три стадії алергічних реакцій: імунологічні, біохімічну (патохімічну) й патофізіологічну, або стадію функціональних і структурних порушень.

Алергічні реакції можуть бути негайного і сповільненого типу. При алергічних реакціях негайного типу розвивається гостре імунне запалення, при якому переважають альтернативно – ексудативні зміни репаративних процесів. Характерним для цього типу реакції є фібринозний або фібринозно – геморагічний ексудат. До алергічних реакцій негайного типу можна віднести: анафілактичний шок, бронхіальну астму, поліноз, сироваткову хворобу та ідіосинкразію.

В алергічних реакціях сповільненого типу буруть участь сенсибілізовані лімфоцити і макрофаги. Морфологічним проявом цієї реакції може бути гранулематозне запалення. Класичним прикладом гіперчутливості сповільненого типу є туберкулінова реакція. У місці введення туберкуліну ознаки реакції з’являються через декілька годин, досягаючи максимуму через 24-48 годин. Розвивається запалення, можливий некроз тканин. Алергічні реакції сповільненого типу спостерігаються при сифілісі, мітотичних, паразитарних захворюваннях, вірусних інфекціях. Реакції сповільненого типу можуть бути зумовлені хімічними речовинами. Внаслідок їх контакту зі шкірою розвивається контактний дерматит. До цього типу алергічних реакцій відносяться також імунні реакції проти трансплантата. Відторгнення трансплантата відбувається внаслідок того, що антигени пересадженої тканини відрізняються від антигенів, до яких в організмі пацієнта сформувалась толерантність.

Загальні відомості про пилові хвороби легень (пневмоконіоз)

Виробничий пил є одним з найбільш поширених і несприятливих факторів, які впливають на здоров’я людини. В різних галузях промисловості і сільського господарства багато виробничих процесів пов’язані з утворенням пилу.

Виробничий пил є аеродисперсною системою (аерозоль), в якій дисперсним середовищем є повітря, а дисперсною фазою – тверді пилові частинки. За походженням виробничий пил поділяється на органічний (рослинний, тваринний), неорганічні (мінеральний, металевий) та змішаний. Фізико – хімічні властивості пилу визначають характер впливу його на організм людини, який може проявлятись фіброгенною, подразнюючою, алергічною та токсичною діями. У виробничих умовах пил проникає в організм людини через дихальні шляхи і накопичується в легенях. Залежно від виду пилу, що викликає патологічні зміни в легенях, розрізняють і відповідні види пневмоконіозів.

Пневмоконіози – досить поширені захворювання легень, в основі яких лежить розвиток фіброзу легеневої тканини, викликаний тривалим попаданням в легені виробничого пилу. Вони виникають у робітників гірничо-видобувної, металургійної, вугільної промисловостей, на виробництві будівельних матеріалів, у керамічному, фарфоро-фаянсовому, металообробному виробництвах, у текстильній промисловості, сільському господарстві та ін..

В класифікації пневмоконіозів виділено два розділи – види пневмоконіозів і клініко – рентгенологічна їх характеристика. Залежно від причин виникнення захворювань розпізнають шість груп пневмоконіозів:

- силікози – пневмоконіози, зумовлені вдиханням пилу, який містить вільний діоксид кремнію;

- силікатози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу мінералів, які містять діоксид кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: магнієм, алюмінієм, залізом, кальцієм (азбестоз, талькоз, каоліноз, цементний, пневмоконіоз);

- металоконіози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу металів: заліза (сидероз), алюмінію (алюміноз), барію (баретоз);

- карбоконіози – пневмоконіози, які виникають під впливом дії вуглецевмісного пилу: кам’яного вугілля, коксу, графіту, сажі (антракоз, графітоз, сажовий пневмоконіоз);

- пневмоконіози від змішаного пилу (антракосилікоз, сидеросилікоз);

- пневмоконіози від органічного пилу (зерновий пневмоконіоз).

За клініко – рентгенологічною характеристикою розрізняють вузликовий, інтерстиціальний (дифузно – склеротичний) і вузловий пневмоконіоз.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 700 | Нарушение авторских прав