АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Захворювання щитовидної залози

Хвороби щитовидної залози проявляються змінами її функції та структури.

При підвищенні функції прискорюється обмін речовин, що приводить до раптового схуднення, появи серцебиття, пітливості, тремтіння рук, слабкості, дратливості та плаксивості.

Недостатність гормонів (зниження функції) уповільнює обмінні процеси в організмі і проявляється слабкістю, втомлюваністю, сухістю шкіри, набряком всього тіла, збільшенням маси тіла, зменшенням частоти пульсу, підйомом артеріального тиску, випадінням волосся.

Хвора щитовидна залоза може бути змінена за розмірами, консистенцією (щільною), або містити пухлини (вузли).

ЗОБ – це будь-яке збільшення щитовидної залози. Якщо залоза збільшена за рахунок вузла або вузлів (пухлин), то його називають вузловим або багатовузловим; якщо збільшення відбулося за рахунок розростання тканини залози, то зоб називають дифузним; коли залоза збільшилась за рахунок обох цих чинників, зоб називають змішаним.

Якщо щитовидна залоза збільшується до великих розмірів, вона починає зміщувати і здавлювати поруч розташовані органи (трахею, стравохід, нерви і судини шиї). З'являється компресійний синдром - тиск в ділянці шиї, відчуття стороннього тіла на шиї, задишка, яка посилюється при закиданні голови та лежачи, затруднення при ковтанні їжі, захриплість голосу.

Дуже рідко можуть зустрічатися болі в ділянці щитовидної залози. Вони пов'язані з запальними процесами в органі або з крововиливом в пухлину (вузол) залози.
Збільшені лімфовузли шиї досить часто зустрічаються при вірусних та інших запальних захворюваннях, але інколи можуть виявитися метастазами злоякісного процесу в щитовидній залозі.

Нажаль у 80% хворих з пухлинами щитовидної залози (в тому числі і злоякісними) будь-які відчуття відсутні. Тривалий час вони відчувають себе здоровими, навіть не здогадуючись про грізну хворобу.

1. Дифузний токсичний зоб — захворювання, що характеризується підвищенням функції щитовидної залози. Вона збільшується в розмірах і виробляє занадто багато гормонів. Це призводить до хворобливих змін обміну речовин. Занедужують переважно жінки, особливо в віці 30-50 років.

До цього захворювання існує спадкоємна схильність, а приводом для його виникнення може слугувати психіч­на травма, інфекція, інші стресові ситуації. Однак справ­жню роль цих подій у виникненні хвороби важко оці­нити.

Найхарактерніші прояви хвороби — тремтіння кін­цівок, витрішкуватість, збільшення розмірів щитовид­ної залози, що іноді призводить до зміни форми шиї. Прогресуюча витрішкуватість у ряді випадків може при­звести до патологічних змін кон'юнктиви й роговиці, що вимагає регулярного промивання кон'юнктивального мішка розчином фурациліну, закапування очних кра­пель із антибіотиками й вітамінами, закладання за пові­ки очної мазі.

Крім цього, більшість хворих нервозні, пітливі, по­гано переносять високу температуру (навіть узимку сплять під одним простирадлом). Температура тіла може піднятися до 38 °С, тремтять пальці, відчувається серце­биття.

Незважаючи на добрий апетит, хворі худнуть. Нарос­тає загальна слабкість: хворим стає важко підніматися сходами або вставати на ноги, може початися задишка.

Клінічна картина хвороб і методи їх лікування: іноді випадає волосся, тоншає шкіра, на передній поверхні гомілок з'являються темні або червонясто-жов­тогарячі ділянки шкіри, які трохи стовщені й підняті над іншою поверхнею.Є схильність до проносів; у жінок порушується мен­струальний цикл.

Зміни психіки проявляються почуттям страху, емо­ційною нестійкістю, безсонням, безпам'ятністю, знижен­ням здатності концентрувати увагу.

Дуже характерним є тремтіння пальців рук.

Захворювання може ускладнитися кризом, коли всі прояви різко посилюються. Хворі дуже збуджені, гублять­ся в просторі, сильно підвищуються температура тіла й артеріальний тиск, нерідко з'являється жовтяниця. Такий стан може закінчитися комою та смертю хворого й вима­гає лікарського втручання.

Для встановлення діагнозу лікарі проводять аналізи крові, а стан щитовидної залози оцінюється за допомогою методів ультразвукового й радіоізотопного сканування.

Лікування дифузного токсичного зоба. У половини й навіть третини хворих протягом року від початку захво­рювання настає мимовільне видужання.

Лікування хворих на дифузний токсичний зоб поля­гає в призначенні дієти з підвищеним умістом білків і вітамінів, застосуванні антитиреоїдних засобів: мерка­золілу, карбімазолу, метимазолу, пропилтіурацилу, пре­паратів йоду й ін. При значному збільшенні щитовидної залози, виражених симптомах її підвищеної функції, безуспішності консервативної терапії застосовують опе­ративне лікування. Хворі з гіпотиреозом потребують про­ведення замісної терапії, систематичного приймання тиреоїдних препаратів (тиреоїдину й ін.).

Медикаментозні препарати, застосовувані для лікуван­ня дифузного токсичного зоба, зменшують виділення гормонів щитовидної залози. Це мерказоліл, йодистий калій, а також препарати радіоактивного йоду, що накопичуються в щитовидній залозі й частково руйнують її. У важких випадках у молодих хворих частина органа ви­даляється хірургічним шляхом; це небажаний прийом, тому що він небезпечний багатьма ускладненнями.

Також проводиться медикаментозна корекція пору­шень із боку інших органів, які страждають при цьому захворюванні.

Серйозним ускладненням дифузного токсичного зоба є тиреотоксичний криз, що може бути спровокований психічною травмою, оперативним втручанням, знижен­ням дози або скасуванням антитиреоїдних препаратів. При тиреотоксичному кризі відзначається різке психіч­не збудження хворих, підвищення температури тіла до 39-41 °С, прискорення пульсу до 150-200 уд/хв, іноді з розвитком миготливої аритмії, болю в животі, нудоти, блювоти, поносу. Прогресування тиреотоксичного кризу може призвести до втрати свідомості, розвитку гострої серцево-судинної недостатності.

Щоб цього не сталося, змазують горло йодидом калію або розчином Люголя (1-10 крапель на день)_в Йодид ка­лію п'ють на день у дозі 180-200 мг (у 5 краплях розчину Люголя міститься 180 мг йодидів). Перхлорат калію за­стосовується в період передопераційної підготовки (600-800 мг на день).

Слід дотримуватися суворої дієти, вживати парову яловичину (але не телятину), овочі, фрукти, соки редь­ки — 50 мл, моркви — 150 мл, білокочанної капусти — 200 мл, червоної картоплі — 50 мл, відвар вівсяно-гречано-пшеничних висівок — 200 мл на день, чорницю — 100 г, ягоди смородини чорної (або ложку варення) — 200 г, ягоди горобини червоної — 50 г і ягоди чорноплід­ної горобини — 100 г, суниці (ягоди) — 100 г, гарнір із гречаної крупи — 150 г, відварну морську рибу — 50 г, гарнір із квасолі пареної — 50 г, волоські горіхи — 4 шт., буряковий сік — 50 мл, червоне виноградне вино (З прийоми) — 75 мл, ягоди терну (краще сухі) — 50 г, кору дуба — 1 ст. ложку та яєчну шкаралупу — 1 ч. ложку на день. Крім цього, замість чаю потрібно випивати до 400 мл різноманітних фіторозчинів (виведення шла­ків, нормалізація функції щитовидної залози).

Слід пам'ятати, що харчуватися треба 4-6 разів на день через підвищений обмін речовин, а ліки приймати не залпом, а дозовано, маленькими ковтками: наприклад, дозу в 100 мл потрібно приймати по 20 мл протягом 25 хв, щоб зменшити скидання ліків з організму.

2. Ендемічний зоб – це захворювання, яке виникає в людей, що живуть у районах, де питна вода містить мало розчиненого йоду.

Оскільки йод — головна умова нормальної роботи щито­видної залози, то його брак негативно позначається на стані цього органа. Залоза сильно збільшується в розмі­рах, але при цьому не виробляє потрібної кількості гормонів, а від цього страждає весь організм.

Захворювання поширене в деяких районах Західної України, верхів'ях Волги, на Уралі, в Середній Азії (ча­стіше це високогірні й лісисті місцевості з підзолистим ґрунтом).

Щитовидна залоза, збільшуючись, може здавлювати навколишні органи — трахею, стравохід, поворотний нерв, викликаючи порушення дихання, ковтання, осиплість голосу. Болі в області шиї бувають рідко. У дітей ці ознаки спостерігаються частіше, ніж у дорослих, при цьому діти нерідко загальмовані, повільно розвивають­ся, відстають в освоєнні шкільної програми.

Для діагностики захворювання користуються в основ­ному тими ж методами, які застосовуються в діагнос­тиці дифузного токсичного зоба.

Лікують ендемічний зоб гормональними препарата­ми, однак з великою обережністю; обов'язково стежать при цьому за показниками аналізів крові. Таке лікуван­ня дає помітні результати вже через 6-12 місяців.

При особливо великому зобі, коли здавлені дихальні шляхи, судини або стравохід, а також при підозрі на розвиток пухлини, застосовується хірургічне лікування.

Зараз у районах, де питна вода бідна на йод, цей еле­мент штучно додається у воду, а жителям рекомендуєть­ся вживати йодовану сіль.

3. Гіпотиреоз — захворювання, що характеризується стійким зниженням функції щитовидної залози. Паці­єнти зі зниженою функцією щитовидної залози зазвичай стають млявими, апатичними, сонливими, втрачають інтерес до життя. При гіпотиреозі збільшується підшкірно-жировий шар. Регулярне зважування хворих дозволяє судити про динаміку маси тіла, що в свою чергу нерідко відображає важкість перебігу захворювання й ефективність прове­деного лікування.

У результаті порушень обміну речовин, що супрово­джуються підвищенням або, навпаки, зниженням основ­ного обміну, в людей із захворюваннями щитовидної залози змінюється температура тіла: вона стає підвище­ною у хворих з дифузним токсичним зобом і зниженою — у пацієнтів з гіпотиреозом.

Оскільки у хворих з дифузним токсичним зобом на­явне відчуття жару, підвищена пітливість, звичка лег­ко одягатися, необхідно в зв'язку з цим контролювати температуру навколишнього середовища, не допускаю­чи перегрівання хворих, але, з іншого боку, оберігати їх від протягів, здатних призвести до простудних за­хворювань.

При догляді за хворими з гіпотиреозом, які часто мерзнуть, потрібно, навпаки, стежити за тим, щоб тем­пература навколишнього середовища не була занадто низькою, з метою зігрівання давати їм грілку. Необхід­но ретельно доглядати за шкірними покривами хворихз гіпотиреозом. Шкіра в них стає грубою, стовщеною, лег­ко лупиться, що вимагає застосування спеціальних по­м'якшуючих і живильних кремів.

При захворюваннях щитовидної залози нерідко стра­ждає серцево-судинна система. У хворих на дифузний токсичний зоб часто відзначаються тахікардія, артері­альна гіпертензія, різні порушення ритму, іноді роз­виток симптомів серцевої недостатності. У хворих на гіпотиреоз, навпаки, виявляють зниження артеріального тиску й уповільнення частоти серцевих скорочень. Тому при догляді за хворими з проблемами щитовидної за­лози необхідно регулярно стежити за частотою пульсу, вимірювати артеріальний тиск, відзначаючи появу змін.

4. Аденома — це доброякісна пухлина округлої форми, що не проростає в сусідні органи й тканини. Вона про­тягом багатьох років повільно росте, нічим не проявляю­чи себе. Лише після того як пухлина досягає значних розмірів, у хворого розвивається стан, подібний до стану при дифузному токсичному зобі, а тканини щитовидної залози, не зачеплені пухлинним процесом, здавлюються й пригнічуються.

Для діагностики використовується радіоізотопне ска­нування щитовидної залози й дослідження витягнутих шматочків тканин самої пухлини.

Лікування випадків аденоми щитовидної залози, що зайшли надто далеко, проводиться за допомогою особли­вого різновиду йоду, що характеризується радіоактивніс­тю. Після введення в організм радіоактивний йод нако­пичується в тканинах, які уражені пухлинним процесом, і частково руйнує їх.

Прогноз захворювання сприятливий.

5. Рак щитовидної залози. З 100 000 населення на рак щитовидної залози стра­ждає 4 особи. У більшості з них цей орган уже був хво­рий, травмований або зазнав впливу іонізуючої радіації.

Захворювання може розвиватися в будь-якому віці, нерідко в дітей, яким з лікувальною метою проводилося опромінення шиї.

У щитовидній залозі з'являється хворобливий вузол, який швидко збільшується в розмірах. Збільшуються шийні лімфатичні вузли. Голос може стати хрипким або зовсім зникнути. При стисканні сусідніх органів пору­шується дихання, ковтання, виникають болі.

Методи дослідження при раку щитовидної залози ті ж самі, що й при інших її захворюваннях.

Лікування раку — хірургічне. Услід за операцією проводиться променева й підтримуюча гормональна те­рапія. В окремих випадках, коли пухлина поводиться не занадто «агресивно» щодо інших тканин і немає мета­стазів, удається вилікувати хворого тільки за допомогою гормональних препаратів, не вдаючись до операції.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 416 | Нарушение авторских прав