АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

при захворюваннях надниркових залоз

Захворювання надниркових залоз можуть бути пов'язані із їхньою недостатньою функ­цією (хронічною наднирниковою недостат­ністю), надмірним виробленням глюкокортикоїдів та катехоламінів (феохромоцитома).

При недостатньому виробленні глюкокортикоїдів (при хронічній наднирковій недостат­ності) у хворих спостерігаються загальна слабість, зниження артеріального тиску, серце­биття, диспептичні розлади.

Догляд за такими хворими повинен скла­датися з призначення дієти з підвищеним вміс­том солі, обмеження перебування хворого під прямим сонячним промінням, вимірювання частоти пульсу і артеріального тис­ку. Медсестра зобов'язана слідкувати за регулярним прийманням призначених ліків, особливо гормональних препаратів, пам’ятаючи, що хворий потребує збільшеної дози влітку, зменшеної взимку.

Під ожирінням розуміють надмірне відкладання жирової тканини у підшкірній основі та різних органах, що зумовлено порушенням обміну речовин в організмі.

Існує декілька видів ожиріння: аліментарно-конституційне, ендок­ринне та церебральне.

Догляд за хворими з ожирінням передбачає їх регулярне зважування, що є критерієм ефективності лікування, організацію правильно­му харчування, якщо дозволяє стан, фізичних вправ і виконання призначень лікаря щодо меди­каментозного лікування (при ендокринній і це­ребральній формах захворювання).

В основі лікування лежить помірна і безпе­рервна втрата маси тіла. Це можливо лише при вдосконаленні звичок вживання їжі й трудової активності. Оскільки вживання їжі - це один із видів отримання задоволення і звичка, вироблена ро­ками, то відмова від цього задоволення і зміна тички - це тривалий і трудомісткий процес. За­порукою успіху буде лише терпіння.

Однією із проблем у людей із підвищеною масою тіла є не те, що вони не знають що їсти, а, навпаки, те, що вони не звертають ніякої уваги на те, що їдять і коли їдять.

Бажано, щоб хворий розписав своє харчу­вання за останні 3-5 днів або хоча б за вчорашній і сьогоднішній день. Як правило, такі хворі не сні­дають, 2-й сніданок і підвечірок є висококалорій­ними, крім того, вони їдять між вживаннями їжі й ще під час виконання певної роботи.

Зміни в раціоні повинні бути простими і відповідати способу життя хворого. Застосуван­ня невиважених радикальних методів навряд чи буде тривати довго, а маса тіла відновиться.

Треба звертати увагу хворого на те, що їсти і як їсти:

1) харчуватися треба певну кількість разів на добу (3-5), розподіл калорійності протягом доби, як при дієті у хворих на ЦБ;

2) їсти тільки в чітко відведений час;

3) з'їдати лише одну порцію;

4) намагатися обмежити калорійність спочатку до 1000-1200 ккал із мінімальною кількістю вуглеводів, які легко засвоюються, і достатньою кількісно білків, вітамінів, мінеральних речовин, зменшити вміст столової солі до 5-8 г на добу, виключити екстрактивні речовини і збільшити вживання продуктів з високим вмістом клітковини; цього слід добиватися поступово (наприклад, хворий їсть тричі на день багато, тоді починаємо з того, що він їсть двічі, як і раніше, і один раз калорійність зменшується; якщо тяжко кожен день, то хоча б через день, поступово замінюючи все більше);

5) можна зменшити розміри тарілки і розміри порцій;

6) обмежити вживання вільної рідини (чай, кава, супи, молоко) до 1-1,2 л на добу (це посилить розпад жиру як джерела внутрішньої води, а надлишок води і організму буде виводитися; при поганій витривалості рекомендовано часте зво­ложення ротової порожнини підкисленою рідиною (лимон), що сприятиме слино­виділенню і зменшенню відчуття спраги;

7) виключення алкогольних напоїв як джерела енергії і посилення самоконт­ролю за вживанням їжі;

8) робити розвантажувальні дні: фруктово-овочеві, рибні, м'ясні або кефірні;

9) зважувати хворого не частіше 1 разу на тиждень.

Не слід робити спроби швидкого зниження маси тіла. Поступове, але не­впинне зниження маси дозволить хворому звикнути до нового способу життя. Зниження маси тіла на 5-6 кг протягом місяця можна вважати задовільним.

Початкова втрата маси тіла при застосуванні низькокалорійної дієти вини­кає внаслідок посилення метаболізму вуглеводів і втрати рідини (це І фаза швидкої втрати, зумовленої катаболізмом глікогену, білка, екскрецією води), при подальшому зниженні маси тіла більша частина енергетичних затрат орга­нізму критиметься за рахунок прискорення метаболізму жиру (ІІ фаза - повільна).

Слід пам'ятати, що на тлі обмежувальних дієт відбувається зниження ос­новного обміну, що сприяє збереженню енергії і зниженню ефективності дієтич­них заходів. Тому в процесі лікування періодично необхідні перерахунки для змен­шення калорій в раціоні.

Обов'язковою умовою ефективного лікування є використання фізичних вправ з метою підвищення основного обміну за рахунок посилення мобілізації і метаболізму жирів, збереження і навіть посилення синтезу білків у скелетній мускулатурі при одночасному сповільненні його руйнування, посиленні дії інсулі­ну. За виконанням фізичних вправ повинна слідкувати медична сестра.

Фізичні навантаження повинні бути: 1) регулярними; 2) приносити задоволення, а не виснажувати хворого; 3) бажано знайти однодумців і займатися групою або в парі.

Проте головною проблемою дієтотерапії, фізичного навантаження, медика­ментозної терапії є те, що вони повинні проводитися все життя. При відмові від них хворий, як правило, набере вагу знову.

У хворих з ожирінням є доцільним застосування психотерапії і фізіотерапев­тичних процедур: масаж, самомасаж, циркулярний душ, підводний масаж.

У хворих з ожирінням часто спостерігається підвищене потіння, яке призво­дить до того, що в складках шкіри (під пахвами, під молочними залозами у жінок) може виникати попрілість, а також різні гноячкові ураження. Це вимагає ретель­ного догляду за шкірою, регулярного прийняття гігієнічної ванни та душу. У та­ких хворих бувають різні супровідні захворювання, їх часто турбують загальна слабість, задишка, підвищення тиску крові, тому необхідно звертати увагу на стан серцево-судинної і дихальної систем (підраховують частоту пульсу і дихан­ня, вимірюють артеріальний тиск). Хворі з ожирінням часто мають схильність до закрепів. Тому їх дієта повинна містити їжу, яка багата на клітковину (капусту, моркву, буряк), і кефір. При відсутності випорожнень протягом 2-3 днів ставлять очисну клізму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Антропова Т. О. Медсестринство в сімейній медицині / Т. О. Антропова. – К.: Медицина, 2008. – 488 с.

2. Ефективні методи лікування ендокринних захворювань [автор-укладач С. А. Мірошниченко]. – Донецьк, 2008. – 224 с.

3. Основи догляду в домашніх умовах: навч. посіб. для патронажних медичних сестер [під заг. ред. І. Г. Усіченка, А. В. Царенка, С. А. Місяка]. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 372 с.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 474 | Нарушение авторских прав