АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мезодерма та її перетворення під час нейруляції.

У мезодермі зародка на стадії нейрули можна розрізнити п'ять областей (рис. 13).

1. дає початок хорді — органу, основні функції якого полягають індукції нервової трубки й у встановленні осі тіла.

2. дорзальна мезодерма. З цієї мезодерми, локалізованої по обидва боки нервової трубки і хорди, будуть утворюватися багато тканин тіла — кістки, хрящ, дерма і поперечносмугаста мускулатура.

3. проміжна мезодерма. З неї формуються органи виділення і протоки статевих залоз.

4. несеґментована мезодерма бічних пластинок, з якої розвиваються серце, кровоносні судини, клітини крові, гладка мускулатура, вистилка порожнини тіла і всі мезодермальні компоненти кінцівок, крім поперечно-смугастої мускулатури. Бічні пластинки беруть також участь у формуванні позазародкових оболонок.

5. мезенхіма голови.

Нагадаємо, що одним з головних завдань гаструляції є переміщення ентодерми всередину зародка, а мезодермальних клітин - між шарами ектодерми й ентодерми. При цьому, мезодермальні та ентодермальні органи формуються не після утворення нервової трубки, а одночасно з нею. У курячого зародка мезодермальні клітини не приймають участі у формуванні хорди, мігрують латерально, утворюючи широкі смуги, що йдуть поздовжньо з кожного боку хорди й нервової трубки. У птахів ці смуги дорзальної мезодерми називають сегментною пластинкою, а у ссавців – несегментованою мезодермою.

З середини нейруляції починається метамеризація дорзальної мезодерми - вона послідовно починає розділятись на парні сегменти (соміти). Перші соміти з’являються в передньому відділі зародка, носоміти формуються позаду них через рівні проміжки часу. Кінцеве число сомітів є видоспецифічною ознакою. Всередині соміту шизоцельним шляхом утворюється вторинна порожнина тіла – целом, який з’єднується зі щілиною, що розділяє два шар

латеральної пластинки мезодерми. Зовнішній шар цієї пластинки отримав назву парієнтального, а внутрішній - вісцерального.

Соміти голови відрізняються від тулубових, і в першу чергу тим, що вони розпадаються одразу після утворення. Проте сліди метамеризації голови зберігаються у вигляді парних закладок зябрових дуг, нервів тощо. Тулубові соміти в ході подальшого розвитку розділяються на три зони: дерматом стінка соміту, що прилягає до ектодерми, склеротом – частин соміту, звернена до хорди, та міотом, який розташовується між першими двома. Нащадки клітин дерматому пізніше будуть утворювати дерму (шар шкіри), склеротому - метамерний осьовий скелет, міотому – посмуговану мускулатуру (рис. 8.7).

З ентодерми розвиваються органи травлення і зв'язані з ними залози, а також органи дихання. У міру того, як кінці ентодерми загинаються у вентральному напрямку і переміщаються до центра зародка, формуються передня кишка і задня кишка, що представляють собою частини майбутньої травної трубки (рис. 14). На місці майбутнього ротового отвору утворюється ектодермальне поглиблення — стомодеум, яке потім вступає у контакт зі стінкою передньої кишки. Область їхнього об'єднання називається ротовою пластинкою. Ця пластинка пізніше (в ембріона людини у віці біля 22-х діб) розривається, а стомодеум перетворюється в ротову порожнину.

Ектодермальний епітелій верху ротової порожнини утворює виступ (кишеня Ратке), що росте назустріч виросту дна зачатка проміжного мозку—лійки. Ці два ектодермальні зачатки взаємодіють один з одним і разом утворюють гіпофіз. З кишені Ратке розвивається залозиста частина гіпофіза, а з лійки — його нервова частина. Таким чином, гіпофіз має подвійне походження, і ця двоїста природа відбивається на його функції в дорослому організмі.

Ентодермальна частина травної трубки починається в глотці. Тут у зародка ссавців утворюються чотири пари глоткових кишень. Борозни між цими кишенями іноді називають зябровими щілинами, тому що вони нагадують такі ж структури в зародків риб.

Перша пара глоткових кишень перетворюється в слухові порожнини середнього вуха і зв'язані з ним євстахієві труби. З другої пари кишень розвиваються стінки мигдалин. Тимус утворюється з третьої пари глоткових кишень. На пізніших стадіях розвитку ця залоза буде забезпечувати диференціювання лімфоцитів. З цієї ж пари глоткових кишень виникає одна пара паращитовидних залоз, а друга їхня пара виникає з четвертої пари глоткових кишень.

Питання 3.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 982 | Нарушение авторских прав