АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика органогенезу

Прочитайте:
  1. A.1.8 Коротка епідеміологічна інформація – загальна поширеність патології, поширеність серед окремих груп населення (віко-статевих та ін., фактори ризику, прогноз).
  2. I.I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
  3. II. Лебон и его характеристика массовой души
  4. III. Характеристика на интерна
  5. IX. Характеристика основных классов АМП
  6. VI шкала «Загальна оцінка адаптованості дитини»
  7. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  8. А. Общая характеристика вены
  9. А.2 Загальна частина
  10. А2 Загальна частина

Індивідуальний розвиток багатоклітинних організмів проходить через ряд загальних надтаксономічних стадій - дробіння, гаструляція, нейруляція та органогенез. На стадії дробіння виникає багатоклітинність. На стадії гаструляції утворюються зародкові листки - основа всієї майбутньої диференціації организма в процесі онтогенезу. На стадії нейруляції реалізується план будови організму - встановлюються всі вісі симетрії, зародкові листки диференціюються в системі осьових структур, внутрішніх та зовнішніх органів.

Личинка кишковопорожнинних на стадії гаструли вже сильно нагадує дорослу тварину. Проте у більш складно організованих тварин між гаструлою і дорослим організмом ще мло чого спільного. Після гаструляції у них наступає не менш важливий етап розвитку – органогенез, під час якого проходить закладка основинх системорганів і їх поетапне ускладнення.

В результаті цих подій різноманіття клітин зародку наростає, а організм набуває свою базову структуру (план будови). Виділяється комплекс осьових структур. В результаті ектодерма диференціюється на покривну і нейроектодерму, в якій виділяються головний і спинний відділи центральної нервової системи. В процесі нейруляції мезодерма ділиться на осьову, що дає разом з хордою, сомітами і центральною нервовою системою цілий комплекс осьових структур, і мезодерму бокових пластинок, які поділяються на вісцеральный і паріетальный листки. В ентодермі утворюються порожнина кишки, закладаються рот і анальний отвір, легенгі, печінку, травн залози. Таким чином, розвиток вступає в період органогенезу.

Розглянемо приклад органогенезу на прикладі хребетних. Наступна стадія розвитку називається нейрула. На цій стадії закладається характерна для хребетних нервова система у вигляді нервової трубки на спинній стороні тіла у зв'язку з конвергентими або вентро-снімальними переміщеннями матеріалу екто- і мезодерми. Процес утворення нервової трубки називають нейруляцією. У жаби на цій стадії зародок починає поступово витягуватись у довжину. Вся його спинна сторона перетворюється у нервову пластинку. Це частина ектодерми, що обмежена з боків підвищеннями - нервовими валиками. Потім нервові валики зближуються, а нервова пластинка вп'ячується, утворюючи жолобок. Нервові валики змикаються на середній лінії спини, і нервова пластинка перетворюється у нервову трубку.

Зімкнуті нарвові валики утворюють нервовий гребінь. Його клітини в подальшому мігруюють по всьому організму. З них утворюється більшість гангліїв (вузлів) периферичної нервової системи, оболонки нервів, пігментні клітини (меланоцити), мозкова речовина наднирників, частина гіпофіза, а такоє деякі хрящі, кісткиі м'язи переднього відділу тіла.

На передньому і задньому кінцях нервової трубки деякий час зберігається отвір, але потім він заростає. Із її переднього відділу формується головний мозок, а із заднього - спинний. При формуванні головного мозку передній відділ трубки роздувається і різко вигинається, в результаті утворюються три мозкові пухирі – предній, середній і задній мозок. Передній мозок в подальшому поділяється на кінцевий (з нього формується великі півкулі) і проміжковий мозок (від нього починають вип'ячуватись очні пухирі – зачатки очей. Середній мозк не розділяється на відділи, а задній ділиться на власне задній (в його склад входить мозочок) і продовгуватий мозок. Під нервовою пластинкою знаходиться тканина зародка, яка називається хордомезодермою. Як вказує назва, з неї формується розташована під нервовою трубкою хорда, а по бокам від неї - групи клітин мезодерми, які називаються сомітами. Всередині сомітів утворюються порожнини, зачаток майбутньої вторинної порожнини тіла (найбільш обширна її частина у людини – черевна порожнина). Із стінок сомітів утворюється мускулатура тулуба, а також органи кровоносної, видільної і статевої систем.

Гастральна породнина стає порожниною кишечника, а ентодерма дає стінки кишкового тракту. Бластопор, який при рості зародка зміщується із спинної сторони на черевну, перетворюється в анальний отвір. Передній кінець кишкової трубки довгий час залишається замкнутим. Тільки на більш пізньому етапі розвитку назустріч йому вростає вп'ячування ектодерми, і в місці його дотику зі стінками кишечника проривається рот. В стінках глотки формуються зяберні щілини. Вони формуються навіть у наземних хребетних, які ніколи не дихали зябрами. Згодом вони заростають. Це відкриття зробив першій половині XIX в. ембріолог Ратке. Із зяберних складрок формуються багато важливих органів: євстахієві труби (які з'єднують порожнину середнього вуха з глоткою), зобна залоза (важливий орган імунної системи), паращитовидні залози (залози внутрішньої секреції).

В процесі просторової організації зародка клітини преміщуються, приймають визначене позиційне значення, щот контролюється адгезійними властивостямиїх поверхні, а також внутрішніми внутрішніми процесами.

Клітини одного типу намагаються взаємодіяти між собою і відділяються від інших клітин. Таким чином проходить стабілізація просторової організації і забезпечується здатність клітин до спонтанного сортування при їх штучному змішуванні. Зміна характеру адгезійних властивостей лежить в основі морфогентичних процесів, таких як гаструляція, нейруляція і формуванян сомітів.

Оскільки характер позиційних значень даного класу клітин проявляється через зміни властивостей клітинної поверхні, він може кераувати міграцією інших популяцій ембріональних клітин в процесі зборки складних тканин або органів.

Ймовірно, у хребетних клітини сполучної тканини є первинними носіями позиційної інформації. Клітини сполучної тканини дермального шару шкіри здатні контролювати регуональну спеціалізацію епідермісу, що утворює пір'я і луску. Подібним чином клітини сполучної тканини кінцівок контролює і кооординує утворення структур, що формуються популяціями мігруючих клітин, до числа яких відносять м'язові клітини (похідні сомітів), аксони нервових клітин (від центральної нервової системи і периферичних гангліїв) і пігментні клітини (похідні нервого гребеня). Не дивлячись на те, що на сьогоднійшній день більшість молекул клітинної адгезії загального призначення ідентифіковано, а також показано, що деякі з них виконують в цих процесах центральну роль, молекулярні механізми, які направляють міграцію клітин за відповідними маршрутами до строго визначеним місцям призначення, натепер невідомі.

Питання 2.


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 816 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)