АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інструментальні методи дослідження

Дослідження за допомогою кульових щипців дає можливість уточнити походження пухлини — з матки чи яєчника.

Набір необхідних інструментів: ложкоподібне дзеркало з підіймачем, корнцанг чи пінцет, кульові щипці.

Шийку матки оголюють дзеркалами, за допомогою ватного тампона обробляють її дезрозчином і захоплюють за передню губу кульовими щипцями, дзеркала виймають. Проводячи бімануальне дослідження, зміщують пухлину догори. Якщо пухлина зв'язана з маткою, зміщуються і кульові щипці. Можна використати дещо інший прийом — досліджуючий зміщує пухлину догори, а помічник відтягує донизу кульові щипці. При цьому ніжка пухлини натягується і стає доступною для дослідження.

Зондування матки. Цей метод дозволяє визначити прохідність цервікального каналу, довжину і конфігурацію порожнини матки, наявність пухлин у матці. Зондування застосовують не лише як окремий діагностичний прийом, а й як один з етапів деяких операцій (вишкрібання слизової оболонки матки).

Для зондування необхідні такі інструменти: дзеркала, пінцет, кульові щипці та матковий зонд. Маніпуляцію проводять в умовах надзвичайно строгої асептики. Зонд — вигнутий металевий інструмент довжиною 20-30 см із поперечними сантиметровими поділками. На кінці зонда є потовщення у вигляді ґудзика.

Техніка, операції. Після оголення шийки матки дзеркалами її обробляють дезінфектантом, захоплюють кульовими щипцями за передню губу, виймають підіймач, підтягують шийку до входу у вапну і дещо назад (при положенні матки в anteflexio), випрямляють цервікальний канал. Зонд обережно проводять через зовнішнє вічко в канал і за межі внутрішнього вічка, яке відчувається як незначний опір, потім — у порожнину матки. При положенні матки в anteflexio зонд спрямовують дещо допереду, в retroflexio -дозаду. Вводять зонд до дна, вимірюючи довжину матки, потім, ковзаючи по передній, задній, бокових стінках матки, визначають форму порожнини матки, наявність у ній випинів (пухлин), перетинок, нерівностей (поліпи). Зондування проводять виключно в умовах стаціонару, тому що іноді при використанні цього методу виникають ускладнення — кровотечі, перфорація матки. Протипоказаннями до виконання цієї операції є III-IV ступені чистоти вагіни, кольпіт, ендометрит, наявність пухлини на шийці матки, підозра на вагітність.

Біопсія — це взяття клаптика тканини для гістологічного дослідження (рис 38). Найчастіше біопсію беруть із шийки матки — при ерозіях, дисплазіях, папіломах, нерідко під контролем кольпоскопії. Іноді тканину для дослідження беруть з інших відділів геніталій — вульви, стінок вагіни, інших місць, залежно від локалізації процесу.

Для здійснення біопсії необхідні ложкоподібне дзеркало з підіймачем, пінцет, кульові щипці, скальпель або конхотом (рис. 128). Шийку матки оголюють дзеркалами, дезінфікують, захоплюють двома кульовими щипцями — по обидва боки ділянки, на якій проводять біопсію. Скальпелем вирізають шматочок тканини таким чином, щоб у нього потрапила не лише змінена,- а й здорова тканина. Матеріал можна взяти і за допомогою конхотома (рис. 38). Тканину заливають 10 % розчином формаліну і відсилають у гісто­логічну лабораторію.

Діагностичне фракційне вишкрібання слизової оболонки матки.

Цей метод — один з різновидів біопсії. Його проводять при поліпах, дисфункціональних кровотечах, підозрі на поліпоз слизової оболонки, злоякісну пухлину. Перед операцією обов'язково зголюють волосся на лобку, спорожнюють сечовий міхур. Для здійснення вишкрібання необхідні такі інструменти: ложкоподібне дзеркало з підіймачем, пінцет, кульові щипці, матковий зонд, розширювачі Гегара, кюретки.

Операцію виконують під загальним (внутрішньовенний наркоз) чи місцевим (парацервікальна новокаїнова анестезія) знеболюванням в умовах строгої асептики. Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, передню губу захоплюють кульовими щипцями, відтягують дещо назад (при anteflexio uteri) чи до симфізу (при retroflexio uteri). Проводять зондування матки для визначення її довжини. Потім у церві-кальний канал вводять розширювачі Гегара, кожен з яких на 0,5 мм ширший за попередній. Розширення проводять до 9-Ю номера. Після розширення вводять кюретку, стежачи, щоб її вигин збігався з вигином матки. Кюретку вводять у цервікальний канал і вишкрібають його стінки, збира-' ючи зішкребок у окрему баночку з 10 % розчином формаліну. Кінець кюретки доводять до дна матки, а потім рухами від дна до шийки поступово зішкрібають слизову зі всіх стінок матки. Матеріал, що одержали, заливають 10 % розчином формаліну і відсилають на гістологічне дослідження.

Протипоказаннями до операції є III-IV ступені чистоти піхви, гостре запалення матки та придатків, інфекційні захворювання, підвищення температури (за винятком випадків, коли вишкрібання проводять з лікувальною метою за життєвими показаннями).

Пункція заднього склепіння. Пункцію черевної порожнини проводять через заднє склепіння (рис. 39). Цей метод дає можливість діагностувати (або виключити) порушену позаматкову вагітність, пельвюперитоніт шляхом одержання з черевної порожнини крові або випоту того чи іншого характеру (серозного, гнійного). При наявності асциту пункцію черевної порожнини проводять через передню черевну стінку.

Для виконання пункції необхідні ложкоподібні дзеркала з підіймачами, кульові щипці, шприц із довгою голкою, пінцет або корнцанг. Підготовка така сама, як і для вишкрібання.

Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, кульовими щипцями захоплюють задню губу, підтягують шийку допереду, роблячи доступним заднє склепіння. Прокол голкою роблять посередині між крижово-матковими зв'язками, голку проводять на 1-2 см. Після цього відтягують поршень шприца на себе при одночасному повільному виведенні голки. Якщо при пункції отримують гній, його відправляють у лабораторію на бакпосів. У черевну порожнину вводять антибіотики.

Визначення прохідності маткових труб. Для дослідження прохідності маткових труб використовують введення в труби повітря (пертубація) чи рідини (гідротубація). Для виконання цього методу обстеження, крім дзеркал із підіймачами, кульових щипців, пінцетів чи корнцангів, необхідна ще й спеціальна апаратура, яка складається із системи трубок з балоном для нагнітання повітря або пристосуванням для введення рідини. Ця система з'єднана з манометром, що показує тиск, під яким вводиться повітря чи рідина. Маніпуляцію проводять в умовах ретельної асептики.

Протипоказаннями до її виконання є III-IV ступені чистоти вагіни, кольпіти, цервіцити, гострі та підгострі запальні процеси матки й придатків. Недотримання цих вимог може призвести до ускладнень - аж до розвитку перитоніту.

Техніка операції. Жінка лежить на гінекологічному кріслі. Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, передню губу захоплюють кульовими щипцями і в цервікальний канал вводять наконечник від апарата. Балоном нагнітають повітря чи рідину, яка через матку потрапляє в труби. За змінами тиску на манометрі судять про прохідність труб. При пертубації одночасно можна проводити кімографічний запис скорочення труб. Гідротубацію та пертубацію необхідно проводити в перший тиждень після закінчення менструації. Повітря чи рідина нагнітаються до 100 мм рт.ст., потім після короткої паузи підвищують тиск до 150 мм рт.ст. Максимальний тиск, до якого можна нагнітати повітря чи рідину, становить 180 мм рт.ст.

При непрохідності маткових труб наявні такі ознаки:

• стрілка манометра не падає;

• при аускультації немає звуку, характерного для проходження повітря чи рідини через труби;

• за даними кімограми наростає тиск.

Прохідність маткових труб можна визначити також ретроградним шляхом. При лапаротомії в лійку труби вводять спеціальну канюлю, притискують її пальцями і за допомогою шприца вводять у трубу рідину. При непрохідності труб вони розтягуються рідиною біля місця перепони.

8. Оцінити результати рентгенологічних досліджень жіночих статевих органів.

Гістеросальпінгографія (метросальпінгографія) дає можливість виявити прохідність маткових труб, вади розвитку, недорозвиток матки, ендометріоз, наявність підслизових фіброматозних вузлів, синехій.

Протипоказаннями до використання цього методу є запальні процеси жіночих статевих органів, підозра на вагітність, III-IV ступені чистоти вагіни. Інструменти, необхідні для гістеросальпінгографії: ложкоподібні дзеркала з підіймачем, кульові щипці, корнцанг, шприц Брауна, контрастна речовина.

Техніка. Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, захоплюють передню губу кульовими щипцями, вводять у порожнину матки за допомогою шприца Брауна контрастну речовину і роблять рентгенівський знімок. На знімках чітко видно внутрішні контури матки, порожнина її має трикутну форму. При прохідних трубах контрастна речовина виливається в черевну порожнину.

Рентгенопельвіграфія. У черевну порожнину за допомогою спеціального пристрою вводять вуглекислий газ (через прокол передньої черевної стінки чи заднього скле­піння). Після цього роблять рентгенівські знімки, на яких чітко видно обриси матки, зв'язок, придатків. Цей метод використовують при підозрі на аномалії розвитку матки, полі-кістоз яєчників.

Біконтрастна пельвіграфія — це поєднання метросальпінгографії та пельвіграфії. Цей метод дає можливість детальніше дослідити стан внутрішніх статевих органів.

Із рентгенологічних методів у гінекології використовують також рентгенологічне дослідження надниркових залоз на фоні пневмо-перитонеуму та рентгенографію турецького сідла.

9. Оцінитити результати УЗД.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1222 | Нарушение авторских прав