АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми. Визначення. Ревматизм (ревматична лихоманка, хвороба Буйо-Сокольського) – це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією

Визначення. Ревматизм (ревматична лихоманка, хвороба Буйо-Сокольського) – це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі та частим ураженням інших органів і систем, зокрема суглобів, яке розвивається в зв'язку з гострою інфекцією, β-гемолітичним стрептококом групи А у схильних осіб, переважно у дітей і підлітків віком 7-15 років, в наслідок розвитку аутоімунної відповіді на епітопи стрептокока і перехресною реактивністю з подібними епітопами тканин людини.

Етіологія. Гостра ревматична лихоманка (ГРЛ) розвивається після перенесеної ангіни або фарингіту, викликаних “ревматогенними” штамами бета-гемолітичного стрептокока групи А (М₁, М₅, М₆, М₁₈, М_24, М₂₉), яким властива висока контагіозність, пов‘язана з генетично обумовленими особливостями структурою М-протеїна (специфічного білка, що входить до складу клітинної стінки стрептокока і пригнічує його фагоцитоз).

Патогенез. Бета-гемолітичний стрептокок групи А (БГС-А) має великий набір біологічно активних речовин, що секретуються в зовнішнє середовище або зв'язуються з клітиною, забезпечуючи вірулентність стрептокока. Екзогенні токсини (еритрогенний токсин, гемолізини: стрептолізин-S і стрептолізин-О, гіалуронідаза, протеїназа) володіють пірогенними, цитотоксичними, імунореактивними властивостями, які обумовлюють деструкцію навколишніх тканин, продукцію антитоксичних антитіл, зниження фагоцитарної активності нейтрофілів.

Важливим фактором вірулентності стрептокока є рецептори до Fс-фрагменту імуноглобуліну G на його клітинній поверхні, які здатні неспецифічно абсорбувати усі субкласи імуноглобуліну G людини. Неспецифічна рецепція імуноглобуліну G справляє антиопсонізуючий ефект. Стрептокок перетворюється в об'єкт, які не розпізнається фагоцитами і імунокомпетентними клітинами.

В сім’ях хворих на ревматизм захворювання виникає у 3 рази частіше, ніж у популяції в цілому, що свідчить про наявність генетичної схильності до ревматизму. Виявлений специфічний алоантиген В-лімфоцитів D8/17, який є генетичним маркером, що визначає спадкоємну схильність до розвитку негнійного ускладнення стрептококової інфекції у вигляді гострої ревматичної лихоманки (ГРЛ).

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 310 | Нарушение авторских прав