АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка. За темпами розвитку декомпенсації СН поділяють на гостру і хронічну

За темпами розвитку декомпенсації СН поділяють на гостру і хронічну. Гостра СН у дітей виникає на фоні різних захворювань серця або інших органів і може швидко минути при відповідному лікуванні та усуненні головної причини.

При гострій недостатності кровообігу переважають ознаки лівошлуночкової недостатності: блідість, незначний акроціаноз, задишка, збудженість, фізикальні ознаки набряку легень, тахікардія, розширення меж серцевої тупості, галоп.

Якщо гостра лівошлуночкова недостатність ускладнює ваду серця, то виявляється і відповідна шумова симптоматика.

Хронічна СН у дітей супроводжується відставанням у фізичному розвитку, дефіцитом маси тіла, досить часто анемією (при ціанотичних вадах можуть спостерігатися поліцитемія або нормальний рівень еритроцитів і гемоглобіну, що насправді є відносною анемією). У дітей раннього віку часто виникає надмірне потовиділення. Проявами хронічної СН можуть бути дис-пептичні явища. Однією з найбільш постійних ознак є задишка, нерідко - вологі хрипи над поверхнею легень.

При міокардіально-обмінному генезі СН, крім розширення серцевої тупості, тахікардії, характерні ослаблений перший тон та ритм галопу. Якщо СН є ускладненням вади серця, фізикальні дані визначаються характером останньої.

При хронічній СН частіше наявні водночас ознаки право - та лівошлуночкової недостатності, ніж «чисті» форми, тому у більшості хворих виявляється також збільшення печінки (у дітей раннього віку - гепатолієнальний синдром). Набряки та випіт у серозних порожнинах є ознакою переважно правошлуночкової недостатності II–III ступенів (табл. 5).

Робоча класифікація серцевої недостатності (за Н. О. Бєлоконь)

До супровідних змін лабораторних показників належать підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові, активності печінкових ферментів і гіпонатріємія.

Діагноз СН грунтується на виявленні клінічних проявів. За результатами рентгенологічного дослідження звичайно виявляються кардіомегалія і перерозподіл кровотоку в легенях (при гострій лівошлуночковій СН можливі ознаки альвеолярного набряку легень). Зниження скоротливої здатності шлуночків підтверджується за допомогою ЕхоКГ. Часто виявляються зміни ЕКГ: порушення ритму і провідності, а також неспецифічні зміни сегмента ST і зубців Т, обумовлені основним захворюванням.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 395 | Нарушение авторских прав