 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Гострий бронхіт у дітей.Лікування Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні Антибіотикотерапія, сульфаніламіди Полоскання зіва розчином фурациліну, обробляти перекисом водню, розчином Люголя, коларголу. Орошення камертоном, камфоменом, інгаліптом,стопангіном; Використовують: фарингосепт, стрепсілс, септефріл. Хронічний тонзиліт – хронічне запалення піднебінних мигдаликів, яке може призвести до ураження різних органів і систем. Етіологія Головні чинники – різні микроорганізми і віруси, найчастіше бета –гемолітичний стрептокок, патоегнні штами стафілокока, аденовіруси Чинники, що сприяють виникненню хронічного тонзиліту: 1.Часті ангіни 2.ГРВІ, дитячі інфекції 3.Інтоксикації, незбалансоване харчування 4.Недостатнє перебування на свіжому повітрі 5.Зміни імунітету Клініка: Прояви залежать від перебігу хронічного тонзиліту. Загострення характеризуються рецидивами ангіни, регіонарної лімфаденопатії. Під час обстеження діагностують такі симптоми: - гіперемія піднебінних дужек, - валикоподібне стовщення їх країв, - наявність гнійного ексудату в лакунах мигдаликів, - щільність мигдаликів і наявність спайок між ними і дужками Під час ремісії мигдалики можуть бути атрофічними, рубцево зміненими, в лакунах – гнійні пробки. У разі частих загострень визначаються зміни з боку серцево – судинної, нервової, ендокринної систем Лікування: Дивись вище. У разі відсутності ефекту від консервативної терапії вирішується питання про тонзилектомію, яка може бути проведена тільки через 1 міс після загострення хронічного тонзиліту. Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (ГСЛТБ) – запалення слизової оболонки гортані, трахеї, з набряком підголосового простору, що приводить до стенозу гортані і гострого порушення дихання. Етіологя: вірус парагрипу, грипу, кору, аденовірус. Діагностичні критерії: ГСЛТБ незалежно від причини виникнення, характеризується «гавкаючим» кашлем, осиплістю голосу і стридорозним подихом.. По ступеню звуження просвіту гортані розрізняють: I ступінь стенозу (компенсований) характеризується такими ознаками: сиплий голос, гавкаючий кашель, незначне подовження вдиху, непостійна інспіраторна задишка при фізичному навантаженні і під час плачу II ступінь стенозу (субкомпенсований) характеризується неспокоєм дитини - постійно намагається знайти положення, при якому зменшиться опор під час вдиху. Постійна наявність інспіраторної задишки. Під час вдиху задіяна допоміжна мускулатура, втягування слабких місць грудної клітини (над- та підключичні ділянки), міжреберні проміжки, грудина наближується до хребта. Ступінь прояву цих ознак може бути різним. Але постійно наявний "симптом гойдалки", який однаково виявляється при кожному вдихі. В легенях вислуховується жорстке дихання і хрипи. Дихання шумне, чутне на відстані. З'являється периферичний тахікардія і гіпертензія, ціаноз при диханні кімнатним повітрям. III ступінь стенозу (декомпенсований). До вище перелічених ознак додаються порушення свідомість дитини (дитина реагує лише на сильний подразнюючий фактор-тактильні, звукові, світлові подразнювачи). З'являється апное, як наслідок виснаження дитини. Зменшується "симптом гойдалки", але не зникає. Найбільше він виражений під час перших вдихів після апное. Під час аускультації реєструються хрипи крепітуючого характеру, що свідчить т про альвеолярний набряк легень. Зберігається гіпертензія, тахікардія, з'являються екстрасистоли. Ціаноз зберігається навіть при інгаляції кисню. Невідкладна допомога: При I ступеню стенозу проводиться місцева терапія, яка спрямована на покращення венозного відтоку і нормалізації лімфовідтоку. Сухе тепло па шию. Тепле лужне дозоване питво. Інгаляції протинабряковою сумішшю, парові інгаляції,з муколітичними препаратами. З медикаментозноїпризначають аскорутін та антигістамінні засоби у вікових дозах. До наведеної терапії, при III ступені стенозу додається обов'язкове забезпечення штучних дихальних шляхів (інтубація трахеї, трахеотомія у випадку неможливості провести в трахею інтубаційну трубку) При стенозі I ступеня - госпіталізація до інфекційного відділення, при II-IV ступенях - до ВIТ. Гострий бронхіт у дітей. Гострий бронхіт – гостре запалення слизової оболонки бронхів. Етіологія: вірус Коксакі,парагрип, респіраторно-синцітіальний вірус, риновірус, гемофільна паличка, мікоплазма, стрептокок. Рідше – алергійної або іншої неінфекційної етіології. Діагностичні крітерії: 1. Кашель, який на початку захворювання має сухий, нав`язливий характер. На 2-му тижні стає вологим, продуктивним та поступово зникає. 2. При огляді дітей, хворих на гострий бронхіт не виявляють ознак дихальної недостатності (задишка не виражена, допоміжна мускулатура не бере участі в акті дихання, ціаноз відсутній), та симптомів інтоксикації. 3. При пальпації і перкусії зміни в легенях відсутні. 4. Аускультативно вислуховується жорстке дихання, подовжений видих. Хрипи вислуховуються з обох сторін в різних відділах легень, при кашлі змінюються. На початку хвороби хрипи сухі, а згодом з`являються незвучні, вологі дрібно-, середньо-, та великоміхурові хрипи відповідно діаметра вражених бронхів. 5. Зміни гемограми непостійні, можуть проявлятись прискоренням ШОЄ при нормальному чи зниженому вмісту лейкоцитів. 6. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення легеневого малюнку, тінь кореня легень розширена, не чітка. Лікування: Госпіталізація при підозрі на ускладнення. Дієта повноцінна, стіл №5 або 15. 1. Етіологічна терапія призначається з урахуванням, що в 90-92% випадківпричиною гострого бронхіту є вірусна інфекція, Противірусні препарати ефективні в перші дві-три доби захворювання: ремантадін, арбідол-ленс, аміксин, ребетол, інтерферони, ДНК-ази та ін. Симптоматичне лікування включає: 1. Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження(проспан, флюдитек, гербіон, геделікс N-ацетилцистеїн, бромгексин, лазолван, мукалтін, амброгексал, пертусін, корінь солодки, корінь алтею, лист подорожніка, калія йодід. 2. Протикашльові препарати призначаються тільки при нав`язливому, малопродуктивному, сухому кашлі - з метою пригнічення кашлю.Застосовують (глауцин, лібексін, тусупрекс, бутамірат, бронхолітін). 3. Антигістамінні препарати (кларитин, тайлед, семпрекс) показані дітям з алергічними проявами. 4. Полівітаміни (ревіт, оліговіт, пікавіт та ін.) призначаютьв дозах, що перевищують фізіоллогічні потреби. 5. При гіпертерміі – жарознижуючі (парацетамол, ібуфен). 6. Вібраційний масаж разом з постуральним дренажем – ефективний при продуктивному кашлі В умовах стаціонару із фізіотерапевтичних процедур ефективні: УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія, діадінамічні та сінусоідальні моделювальні токи, різноманітні варінти електрофорезу.(КІ, СаСL2, МgSO4). Показаннями до призначення антибіотиків при гострому бронхіті може бути: 1. Діти перших 6-ти місяців життя; 2. Важкий перебіг бронхіту (нейротоксикоз та ін.); 3. Наявність обтяжливого преморбідного фону (пологова травма, недоношеність, гіпотрофія та ін.); 4. Наявність активних хронічних вогнищ інфекцій (тонзиліт, отит та ін.); 5. Підозра на нашарування бактеріальної інфекції: 6. Лихоманка з температурою тіла вище 39 С; 7. В`ялість, відмова від їжі; 8. Виражені симптоми інтоксикації; 9. Наявність задишки; 10. Асиметрія хрипів; 11. Лейкоцитоз, прискорена ШОЕ Застосовують препарати: цефалоспоринового ряду (цефалексін; цефадріксіл; цефазолін; цефаклор; цефотаксім; цефтріаксон); захищені пеніциліни (аугментін; амоксіклав): макроліди (азітроміцин).
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 532 | Нарушение авторских прав |