АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Збудливі тканини

Усі клітини й тканини мають подразливість – властивість реагувати зміною функцій і структури на зо- внішні впливи.

Збудливі тканини: нервова, м'язова, залозиста.

Збудження – діяльний стан живої структури (клітини, тканини, органу, системи, організму) у відповідь на подразнення.

Збудливість – здатність структури до збудження.

Фактори зовнішнього середовища, що здатні викликати збудження – подразники. Подразники – будь- які зовнішні та внутрішні фактори, що здатні викликати збудження. Зовнішні – фізичні, біологічні, хімічні тощо. Внутрішні – фізіологічно активні речовини (гормони, медіатори, продукти обміну речовин), що утво- рюються в організмі та змінюють діяльність його органів. За силою подразники поділяються на: порогові, допорогові, надпорогові.

Поріг подразнення – мінімальна сила подразника, здатна викликати збудження. Між порогом подраз- нення і збудливістю існує обернена залежність.

Прояви збудження: специфічні характерні для конкретної тканини (для м’яза – скорочення, нервової тканини – біоструми), неспецифічні характерні для усіх збудливих тканин (зміни концентрації йонів, зміни обміну речовин та енергії, зростання температури тощо).

Відкриття електричних явищ в живих тканинах належить італійському вченому Гальвані (1759).

Перший дослід Гальвані. Тушка жаби за допомогою мідного гачка за поперекове сплетіння підвішу- ється на мідному стержні так, щоб лапки торкалися цинкового стержня. При цьому спостерігається здри- гання обох лапок у результаті скорочення м’язів під впливом ЕРС між двома металами (рис. 1.2).

Перший дослід Гальвані лише наштовхнув на вірну ідею про наявність в живих тканинах біострумів.

Рис. 1.2. Схематичне зображення першого дос- ліду Гальвані (балконного досліду):

А: одна бранша (1) пінцета контактує з об‘єктом у ділянці крижового нервового сплетення, а друга (2) бранша не контактує з об‘єктом; Б: скорочення м‘язів кінцівок при замиканні ланцюга (обидві бранші контактують).

Другий дослід Гальвані (дослід без металів), або дослід Альдіні. Скляним гачком накидується нерв першої (реоскопічної) лапки на м’язи стегна другої лапки так, щоб він одночасно торкнувся пош- кодженої і непошкодженої ділянок м’язів стегна другої лапки. При цьому спостерігається скорочен- ня першої реоскопічної лапки (рис.1.3). У такий спо- сіб доведено, що джерелом електричного струму є

самі тканини. Ушкоджена поверхня тканини має негативний заряд стосовно неушкодженої. За допомогою гальванометра цей струм реєструється і носить назву струму спокою (струм пошкодження, альтерацій- ний струм).

Дослід Маттеучі (дослід вторинного скорочення) К. Маттеучі відкрив другий вид біопотенціалів, що вини- кають при подразненні. Цей струм був названий струмом дії. Закріплюються стегнові кісточки двох реос- копічних лапок у тримачах штатива. Нерв першої лапки розташовується на електродах, а

Рис. 1.3. Другий дослід Гальвані (без металів), або дослід Альдіні. Показано спосіб накидання сідничного нерва на м‘язи стег- на.

нерв другої лапки накинуто на литковий м’яз першої. При цьо- му спостерігається як при подразненні нерва першої лапки електричним струмом скорочуються м’язи першої і другої рео- скопічних лапок, у результаті цього скорочення обидві лапки здригаються (рис. 1.4). Якщо міцно перев’язати ниткою нерв другої лапки, тоді при подразненні нерва першої лапки м’яз першої реоскопічної лапки продовжуватиме скорочуватись, а м’яз другої лапки не буде скорочуватися. Це доводить те, що нерв другої лапки подразнюється струмом дії, який виникає в м’язі першої реоскопічної лапки під час його збудження, а не

електричним струмом від електростимулятора.

ряджених часток.

Рис. 1.4. Дослід вторинного скорочення Маттеучі.

У теперішній час електрофізіологічні досліджен- ня проводяться за допомогою унікальної мікроелек- тродної техніки з реєстрацією активності окремих клітин і і навіть фрагментів біологічних мембран.

Мембранно-йонна теорія походження біопоте- нціалів базується на особливостях будови і функці- онування клітинних мембран. Вони мають вибіркову проникність і здатні змінювати проникність у залеж- ності від функціонального стану. На внутрішній і зовнішній поверхні мембрани можуть утримуватися йони завдяки електричним силам протилежно за-

Клітинна мембрана пронизана йонними керованими каналами для Са2+, Сl-, Nа+, К+, що можуть відкри-

ватися і закриватися у відповідь на подразнення. Йонний канал складається з пори, воріт каналу (білкової молекули, здатної змінювати свою конфігурацію) та індикатора, що реагує на зміну напруги.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 745 | Нарушение авторских прав