АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аферентнi й еферентнi зв'язки лімбічної системи

Між лімбічними структурами утворені двобічні зв’язки та ко- ла. Звідси забезпечення можливості для довготривалої циркуляції збудження, отже підтримання єдиного стану й нав’язування такого іншим системам мозку.

Для ЛС характернi численнi ланцюги збудження (рис. 4.33).

Коло Папеса – замкнутий шлях, який складається з па- рагiпокампальної закрутки, гiпокампа, склепiння, мамiлярного тiла, переднього вiддiлу таламусу, закрутки пояса. Коло Папеса є важливим нервовим утворенням, яке вiдповiдає за емоцiї i формування слiдiв пам'ятi, отже й навчання.

Друге коло (амігдала – гіпоталамус - мезенцефальні струк- тури – амігдала) має відношення до організації захисно- агресивної поведінки, а також їжових та статевих форм поведі- ки. Ці кола пов’язані з іншими відділами ЦНС, додатковими, що надає певної специфіки поведінці.

Лiмбiчна система зв'язана з новою корою: лобовою i скроне- вою дiлянками. Лобовi дiлянки є головними вiддiлами нової ко- ри, якi регулюють дiяльнiсть ЛС. Крiм того, з усiєї нової кори тiльки цi дiлянки мають безпосереднi зв'язки з гiпоталамусом.

Функцiї лiмбiчної системи

Гіпокамп. Цій структурі властива поліфункціональність. Будова його модульна – складається з пов’язаних між собою мікросіток, які сте- реотипно повторюються. Серед функцій – створення настороженості, підвищення уваги й забезпечення орієнтовних реакцій (стартл-рефлексів), участь в організації емоційної напруги (страху, агресії, голоду, спраги), пам’яті та навчання. Нейрони гіпокампа поліфункціональні; звідси здатність реагувати на різні сенсорні стимули довготривалими реакціями (до 12 с) при значній поширеності збудження, з охопленням до 60% нейронів.

Мигдалина – забезпечення захисної поведінки, ве- гетативних реакцій. Цій структурі теж властива полісенсорність нейронів. Мигдалина причетна до організації рухових, емоційних реакцій, мотивацій,

Рис. 4.33 “Коло Папеса”. умовнорефлекторної поведінки. Завдяки зв’язкам із гіпоталамусом виражений вплив на вегетативні функції, переважно парасимпатикотропний. Подразнення мигдалини спричиняє облизування, жування, ковтання, салівацію, зміну перистальтики кишечника. Визна- чено вплив на діяльність нирок та сечового міхура.

У цілому, ЛС контролює емоцiйну поведiнку, керуючи тим самим усiєю сукупнiстю внутрiшнiх факторiв, котрi мотивують дiяльнiсть людини й тварини. Вона забезпечує загальне полiпшення пристосування органiзму до умов навколишнього середовища, що постiйно змiнюються. Якщо внаслiдок пошкодження ЛС це пристосування порушується, поведiнка втрачає адекватнiсть: порушується їжодобувна поведiнка, страждає дiяльнiсть, спрямована на збереження iндивiда й вида, порушується соцiально–статева поведiнка. Усi цi акти, нервовий субстрат яких закладено в гiпоталамусi та верхнiх вiддiлах середнього мозку, керуються ЛС. У тварин вони складають видоспецифiчну поведiнку. Емоцiйна поведiнка людини, яка мабуть є аналогом видоспецифiчної поведiнки тварини, при пошкодженнi ЛС порушується.

Завдяки ЛС інформація з внутрішнього середовища організму та навколишнього середовища набуває домінуючого значення й прирікає цілеспрямовану діяльність на подолання та зміну жорстких видоспецифічних програм. Тобто в такій ситуації усвідомлюються потреби, спрямовані на об’єкт, який забезпечує їх задоволення. Таким чином забезпечується адекватність поведінки.

Регулюючий вплив ЛС здiйснюється через посередництво розташованих нижче вегетативних центрiв. Скорiш за все, змiнюючи в той чи iнший бiк збудливiсть гiпоталамiчних центрiв, ЛС визначає знак вiдповiдної вегетативної реакцiї.

Емоцiйне забарвлення поведiнкових реакцiй визначається не тiльки вегетативними компонентами, але й вiдповiдними ендокринними зрушеннями. У цьому планi iстотним є вплив ЛС на дiяльнiсть залоз внутрiшньої секрецiї. Змiнюючи гормональний фон, ЛС в природних умовах може приймати участь у формуваннi спонукань до дiї (мотивацiй) та регулювати реалiзацiю самих дiй, спрямованих на усунення спонукань, пiдсилюючи або послаблюючи емоцiйнi фактори поведiнки.

Емоцiї

Генетично запрограмована цiлеспрямована активнiсть у людини, як і у тварин з високороз- винутою нервовою системою, спрямовується двома механiзмами, а саме: мотивацiями та емоцiями.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 464 | Нарушение авторских прав