АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції неспецифiчних ядер таламусу

Прочитайте:
  1. B. Осморецептори гіпоталамусу
  2. IV. Основні завдання та функції служби страхових експертів
  3. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.
  4. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  5. Анатомічна будова та функції проміжного мозку.
  6. Аптека, її структура та функції
  7. Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.
  8. Будова і функції апарату Гольджі у рослинній клітині.
  9. Будова і функції довгастого мозку.
  10. Будова і функції еритроцитів.. Гемоглобін та його сполуки.

До неспецифічних ядер вiдносять iнтраламiнарнi, центральне, медiанний центр. Багато з них на- лежать до ретикулярної формацiї. Волокна ретикулярних нейронiв створюють сiтку, яка з'єднує мiж собою рiзнi структури мозку. Бiльша частина неспецифiчних ядер не має прямих зв'язкiв з корою великих пiвкуль, а тi, котрi мають (вентральне переднє, ретикулярне), надсилають свої волокна дифузно в рiзнi ділянки кори. Сигнали зі спинного мозку доходять до цих ядер палео-спино-таламічним трактом і непрямо

– спино-ретикулярним. Їх роль є модулюючою, тобто регулюючою рівень активності всіх коркових ділянок. Неспецифічні ядра мають зв’язки між собою, з асоціативними й переключаючими ядрами Т, з гіпоталамусом, лімбічними структурами та іншими підкорковими утвореннями. Важливо, що неспецифічні ядра Т не проводять аферентації певної модальності (звідси їх назва). До них надходять сигнали голов- ним чином з ретикулярної формації стовбура мозку, що пояснює їх участь у регуляції загального рівня

активності мозку, а також причетність до змін стану сну на неспання.

Iмпульсацiя, що надходить по неспецифiчнiй висхiднiй системi таламусу, пiдтримує рiвень збудливостi нейронiв кори, необхiдний для збереження свiдомостi. Волокна неспецифічних ядер Т закінчуються в усіх шарах кори. Крiм того, неспецифiчнi ядра Т забезпечують орiєнтувальнi реакцiї, що швидко виникають i важливi для органiзацiї концентрованої уваги й робочого настроювання органiзму.

Таким чином, таламус здiйснює наступнi функцiї.

1. Переключення всiєї сенсорної аферентацiї (окрiм нюхової), що прямує до вищих вiддiлiв мозку й за- безпечення розпiзнавання модальностi подразнення без бiологiчної оцiнки.

2. Опрацювання сенсорної й моторної iнформацiї.

3. Участь у мiжцентральних взаємодiях.

4. Регуляцiя рiвня збудливостi рiзних вiддiлiв мозку, у тому числi кори великих пiвкуль i звiдси – участь у змiнi сну й неспання, в органiзацiї уваги, робочого настроювання органiзму.

5. У таламусі є також несенсорні ядра, котрі перемикають імпульси від різних відділів ЦНС на мотор- ну кору в зворотньому напрямку (вентролатеральне ядро – двобічний зв’язок з мозочком, переднє бокове вентральне ядро – для базальних ядер та ін.).

Лекція 7. ГIПОТАЛАМУС. ЛIМБІЧНА СИСТЕМА. ЕМОЦIЇ. АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА) НЕРВОВА СИСТЕМА

Гiпоталамус

Гiпоталамус (Г) – фiлогенетично старий вiддiл промiжного мозку, який вiдiграє важливу роль у пiдтриманнi сталостi внутрiшнього середовища й забезпеченні iнтеграцiї функцiй вегетативної, ендокрин- ної та соматичної систем.

У гiпоталамусi видiляють декiлька десяткiв ядер, якi топографiчно утворюють п'ять груп: преоптична, передня, середня, зовнiшня, задня.

Гіпоталамус рясно кровозабезпечується (2600 капiлярiв/мм2, при тому що для кори тiльки 400).

Бiльшiсть ядер Г мають нечітко видiленi межi й, за малим виключенням (супраоптичне й паравентрикулярне яд- ра), їх не можна розглядати як центри з вузькою локалiзацiєю специфiчних функцiй. Бiльш перспективним є подiл Г на дiлянки, якi володiють певною функцiональною специфiкою. Наприклад, деякi ядра преоптичної й передньої груп об'єднуються в гiпофiзотропну дiлянку, нейрони якої продукують рилiзiнгфактори (лiберiни) й iнгiбiруючi фактори (статини), котрi регулюють дiяльнiсть передньої частки гiпофаза – аденогiпофiза.

Середня група ядер формує медiальний Г, де є своєрiднi нейрони-датчики (хемо-, термо-, осморецеп- тори), якi реагують на змiни внутрiшнього середовища органiзму (температуру кровi, водно-електролiтний склад плазми, вмiст гормонiв у кровi). Через нервовi й гуморальнi механiзми медiальний Г керує дiяльнiстю гiпофiза.

У латеральному Г нервовi клiтини розташованi дифузно, без органiзацiї ядер. Через латеральний Г проходять провiдниковi шляхи (медiальний пучок переднього мозку) до верхнього й нижнього вiддiлiв стовбура мозку.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)