АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова і функції еритроцитів.. Гемоглобін та його сполуки.

Основну масу формених елементів крові складають еритроцити. Це високоспеціалізовані без’ядерні клітини, головна функція яких – транспорт кисню і вуглекислого газу. Крім того, еритроцити беруть участь у регуляції кислотно-основної рівноваги крові, агрегатного стану крові, у білковому, ліпідному, водно-сольовому обмінах, транспорті ряду сполук.

Еритроцит має форму двовгнутого диску, діаметром 7-8 мкм, що сприяє виконанню функцій клітини. Така форма еритроцитів збільшує площу їх поверхні в порівнянні з круглою в 1,63 раза. Сумарна поверхня усіх еритроцитів крові близько 3800 м³, що у 1500 разів перевищує площу поверхні тіла. Крім цього, при такій формі відстань від мембрани до найвіддаленішої точки цитоплазми, що містить гемоглобін, зменшена. Це забезпечує хороші умови газообміну. Крім того, без’ядерність та еластичність мембрани дозволяють еритроциту легко міняти свою форму та проходити через капіляри, діаметр яких значно менший за діаметр еритроцита. Ще одна важлива перевага без’ядерних еритроцитів у тому, що вони споживають у 1,5-2 рази менше кисню, ніж еритроцити з ядром.

В нормі у крові чоловіків міститься4,4-5,0^.10¹² /л, у жінок 3,7-4,5^.10¹²/ л еритроцитів. У новонароджених (в перші три дні життя), а також у дорослих при тривалому перебуванні у високогірних районах, при фізичних навантаженнях, сильно виражених проносах, блювоті спостерігається еритроцитоз – збільшення кількості еритроцитів у крові. При нестачі в організмі заліза, вітаміну В₁₂, кровотечах, гемолізі, жировому переродженні печінки кількість еритроцитів у крові зменшується. Таке зниження називається еритропенією (анемією)

Суттєво змінюється кількість еритроцитів при фізичних навантаженнях. Ці зміни визначаються перш за все потужністю та тривалістю роботи. При короткотривалих навантаженнях максимальної потужності рівень концентрації еритроцитів в крові зростає. Це зумовлене переходом у кров більш концентрованої депонованої крові. При виконанні тривалих багатогодинних навантажень еритроцити швидше зношуються. Руйнується більше еритроцитів, ніж утворюється. За таких умов рівень еритроцитів знижується.

Тривалість життя еритроцитів 100-120 днів. У міру старіння їхня еластичність, механічна та осмотична резистентність зменшуються, вони руйнуються і фагоцитуються мононуклеарними фагоцитами печінки, селезінки та інших органів.

Дозрілі еритроцити, що містяться у крові нездатні до подальшого поділу, оскільки не мають ядра. Тому нові еритроцити утворюються з клітин-попередників у червоному кістковому мозку, як і інші клітини крові. Процес кровотворення називається гемопоез, а процес утворення еритроцитів – еритропоез.

У червоному кістковому мозку містяться стовбурові клітини, які несуть у собі задатки до утворення клітин-попередниць усіх клітин крові. При поділі стовбурової клітини шляхом мітозу утворюються дві клітини, одна з яких залишається стовбуровою, а друга починає диференціюватись і дає початок клітинам крові. Шляхом багатьох поділів клітина-попередник еритроцитів проходить стадії проеритробласта, еритробласта, нормобласта. На цій стадії вона втрачає ядро і перетворюється на нормоцит або ретикулоцит, який і виходить у кров. Ретикулоцит стає зрілим еритроцитом через 20-40 год перебування у крові. Істотних запасів (депо) еритроцитів в організмі людини практично немає, тому ліквідація анемії (після крововтрати) відбувається лише за рахунок посилення еритропоезу. Цей процес потребує певного часу, тому відновлення нормального рівня еритроцитів після крововтрати чи гемолізу відбувається лише через 2-3 тижні. Основним стимулятором еритропоезу є еритропоетин, що утворюється у нирках клітинами. Невелика його кількість синтезується у печінці.

Життєвий цикл еритроцитів закінчується їх руйнуванням – гемолізом. Ці процеси залежать як від зміни властивостей самого еритроцита, так і від властивостей плазми крові. Під час старіння еритроцитів у них знижується активність метаболічних процесів. В результаті мембрана клітин поступово втрачає еластичність, тому під час проходження деяких найбільш вузьких ділянок судинного русла еритроцит у них може застрягати. Однією з таких ділянок є селезінка. Тут еритроцити руйнуються, а гемоглобін фагоцитується макрофагами. Такий гемоліз називається внутрішньоклітинним. Частина еритроцитів руйнується у судинах (внутрішньосудинний гемоліз). У такому разі гемоглобін, що вийшов у плазму, надійшовши у печінку, перетворюється у білірубін.

Гемоліз еритроцитів може відбутись також з інших причин.

Види гемолізу:

1. Осмотичний – пов’язаний із зменшенням осмотичного тиску плазми крові;

2. Хімічний – відбувається під впливос речовин, які руйнують оболонку еритроцитів;

3. Механічний – виникає при механічних впливах на кров, наприклад, при струшуванні флакона з кров’ю;

4. Термічний – спостерігається внаслідок заморожування та розморожування крові;

5. Біологічний – розвивається при переливанні несумісної крові за групою, резусом, при укусі отруйними зміями тощо.

Найчастіше еритроцити гинуть завдяки осмотичному гемолізу. Маючи більшу концентрацію солей, ніж позаклітинне середовище, вони поглинають воду, набухають, а далі руйнуються. Мірою осмотичної стійкості (резистентності еритроцитів є та концентрація NaCl, при якій починається гемоліз. В нормі цей показник становить 0,42-0,44%і називається мінімальною осмотичною резистентністю. Концентрація сольового розчину, при якій руйнуються всі еритроцити, називається максимальною осмотичною резистентністю. В нормі вона становить 0,3-0,34%.

На осмотичну резистентність еритроцитів впливає стан їх мембран, який залежить від зрілості еритроцитів, їх патології та інших впливів.

Найбільш важливою функцією еритроцитів є транспорт кисню, оскільки ця функція в організмі виконується практично тільки еритроцитами. Ця функція здійснюється завдяки наявності в еритроцитах дихального пігменту крові – гемоглобіну. Рівень гемоглобіну у крові характеризується двома показниками: загальною кількістю гемоглобіну в крові та колірним показником. У жінок рівень гемоглобіну у нормі становить 110-140 г/л, у чоловіків 130-160 г/л. Колірний показник свідчить про рівень насичення еритроциту гемоглобіном. Його нормальний показник – 0,85-1,15.

Молекула гемоглобіну складається з однієї білкової частини (глобін) та чотирьох субодиниць (гем). До складу кожного гема входить двовалентне залізо, яке може приєднувати та віддавати кисень. При цьому валентність заліза не змінюється.

Білкова частина гемоглобіну – глобін складається з двох α- та двох β-поліпептидних ланцюгів. Такий гемоглобін називається А (HbA). У крові плода людини міститься фетальний гемоглобін (HbF). Він містить два α- та два γ-ланцюги. Фетальний гемоглобін має більш високе сприйняття кисню, тому в крові плода, незважаючи на нижчий вміст О₂, утворюється значна кількість оксигемоглобіну. Після народження еритроцити з фетальним гемоглобіном із крові дитини поступово зникають і замінюються на HbA.

Істотну роль у біосинтезі гемоглобіну відіграть вітаміни В₁₂, фолієва кислотаі мікроелемент Fe²⁺. Тому при дефіциті їх надходження в організм людини еритропоез порушується.

Гемоглобін, беручи участь у транспорті газів, утворює різні сполуки. У нормі такими сполуками є оксигемоглобін, дезоксигемоглобін та карбгемоглобін.

Оксигемоглобін (HbO₂)– це сполука гемоглобіну з киснем, яка має яскраво-червоний колір. Це нестійка, легкодисоціююча сполука.

Дезоксигемоглобін або відновлений гемоглобін (Hb) – це оксигемоглобін, який віддав кисень тканинам. Він знаходиться у венозній крові, надаючи їй темного відтінку.

Карбгемоглобін (HbCО₂) – сполука гемоглобіну з вуглекислим газом, яка теж знаходится у венозній крові.

Гемоглобін також здатний утворювати патологічні сполуки: карбоксигемоглобін та метгемоглобін.

Карбоксигемоглобін (HbСО) – це сполука з чадним газом.Це міцна сполука, у 300 разів міцніша за оксигемоглобін. Наявність у навколишньому повтрі 0,1% чадного газу веде до зв’язування 80% гемоглобіну, що небезпечно для життя. У випадках отруєння чадним газом необхідно забезпечити потерпілому штучне дихання газовою сумішшю з вмістом 95% кисню та 5% вуглекислого газу, а також переливання сумісної крові.

Метгемоглобін – це стійка сполука, яка утворюється при дії на кров сильних окислювачів (бертолетова сіль, марганцевокислий калій, анілін та ін.) При цьому залізо стає трьохвалентним.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1784 | Нарушение авторских прав