АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Коагуляційний гемостаз.

Відбувається у великих судинах, де високий тиск не дає змоги закріпитись тромбоцитарним тромбам. Основою утворення істинного тромба є перехід розчинного фібриногена в нерозчинний фібрин з формуванням сітки, в якій заплутуються усі формені елементи крові.

Коагуляційний гемостаз починається з І стадії – клітинної, яка співпадає з фазами судинно-тромбоцитарного гемостазу, тобто складається з адгезії, агрегації та аглютинації тромбоцитів. На її розвиток нашаровується ІІ стадія – плазмова, яка складається з каскаду ферментативних реакцій, у якій задіяні плазмові фактори згортання. Виділяють три фази коагуляційного гемостазу, кожна з яких складається з послідовних ферментативних реакцій, здійснюваних факторами згортання крові:

І фаза є найскладнішою і найдовшою і має назву формування протромбінази. Розрізняють тканинний та плазмовий механізми формування цього фермента. Тканинна протромбіназа утворюється через 5-10 с після ушкодження, а кров’яна – лише через 5-7 хвилин після ушкодження з фрагментів клітинних мембран.. Цей процес відбувається за участю плазменних факторів зсідання крові

ІІ фаза – утворення тромбіну з білка протромбіну у присутності іонів кальцію. Білок плазми протромбін адсорбується на поверхні протромбінази і у присутності іонів кальцію перетворюється у тромбін. Цей процес також перебігає за участю плазмених факторів зсідання крові.

ІІІ фаза – перетворення фібриногену у фібрин під впливом тромбіну за участю плазмових факторів згортання крові. Фібрин випадає у вигляді м’якого клубка ниток, в який заплутуються тромбоцити, еритроцити та лейкоцити.

Слід звернути увагу на роль фактора IV – іонів кальцію у процесі зсідання крові. Він потрібен для здійснення більшості ферментативних реакцій, що забезпечують утворення тромбу. Тому після вилучення іонів кальцію з крові вона втрачає свою здатність до зсідання. Тому процес декальцинування крові широко застосовують для її консервування і збереження у рідкому стані. Важливо, що цей процес оборотний: додавання іонів кальцію до консервованої крові повертає її здатність до згортання.

Ретракція (ущільнення) згустка відбувається під впливом ПФ-8 (тромбостеніну), який виділяється при руйнуванні тромбоцитів. Під час ретракції згусток стискається майже у 2 рази і з нього витискається рідка частина крові, що називається сироваткою (на відміну від плазми не містить фібриногену).

У здоровому організмі тромб утворюється тільки в місці пошкодження судинної стінки. Виконавши гемостатичну функцію, він розчиняється. Цей процес називається фібринолізом. Цей процес реалізується за допомогою протеолітичного ферменту – плазміну. За звичайних умов у крові є його неактивна форма – плазміноген, який активується за допомогою спеціальних механізмів. Після активації плазмін швидко блокується ферментом антиплазміном і зникає з кровотоку. Тому він діє тільки місцево (у згустках крові).

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 751 | Нарушение авторских прав