АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції та склад крові

Лекція № 7 з фізіології

На тему: «Фізіологія крові»

І.Фізико-хімічні властивості крові.

Функції та склад крові

Існування будь-якого живого організму неможливе без сприятливого довкілля. Разом з тим живий організм має і своє внутрішнє середовище, яке істотно відрізняється від зовнішнього. При зміні зовнішніх умов внутрішнє середовище залишається відносно постійним. Збереження цієї постійності – основна умова життєдіяльності організму.

Для організму людини внутрішнім середовищем є кров, лімфа, тканинна і спинномозкова рідина. Від них до клітин організму надходять поживні речовини, кисень, гормони та інші речовини, і одночасно у внутрішнє середовище клітини виділяють продукти своєї життєдіяльності.

Відносна динамічна постійність складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища, а також постійність основних фізіологічних функцій організму називається гомеостазом.

Кров – це рідка сполучна тканина, яка бере участь у життєзабезпеченні організму та виконує численні функції:

• Дихальна забезпечується шляхом перенесення кисню і вуглекислого газу;
• Трофічна полягає у перенесенні поживних речовин;
• Екскреторна пов’язана з транспортом продуктів метаболізму до органів виділення;
• Гуморальна забезпечується шляхом транспорту гормонів та інших біологічно активних речовин;
• Терморегуляторна: кров переносить тепло від енергоємних органів та зігріває органи, що втрачають його;
• Забезпечення водно-електролітного обміну: в артеріальній частині більшості капілярів рідина та електроліти надходять у тканини, у венозній вони повертаються у кров;
• Гомеостатична полягає у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму;
• Захисна визначається забезпеченням гуморального та клітинного імунітету.

Оскільки кров бере участь у здійсненні різноманітних функцій, діяльність органів впливає на її склад, за яким можна судити про стан цих органів.

Об’єм циркулюючої у судинах крові (ОЦК) є однією з констант організму. Однак, ОЦК не є сталою величиною для всіх людей, він залежить від віку, статі, функціональних особливостей конкретної людини. У молодих людей ОЦК в середньому становить 7% маси тіла (4-5 л), у новонароджених - понад 10%; у жінок у судинному руслі циркулює трохи менше крові, ніж у чоловіків; у спортсменів він може становити понад 10% маси тіла.

Певна частина крові знаходиться у кров'яних депо – печінці, селезінці, легенях, шкірі і використовується при надзвичайних для організму станах, коли істотно зростає потреба клітин у кисні.

Кров складається з рідкої частини – плазми, яка становить 55-60% її об’єму, і формених елементів (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів), об’єм яких становить 40-45%. Відсотковий об’єм формених елементів крові називається гематокрит. Величина гематокрита майже повністю залежить від концентрації в крові еритроцитів.

У чоловіків кількість еритроцитів у крові більша, ніж у жінок. Тому гематокрит чоловіків у нормі становить 45%, у жінок 40%.

Плазма крові – напівпрозора рідина жовтуватого кольору. Вона містить 91% води та 9% сухого залишку, до складу якого входять різні речовини, розчинені в ній (білки, глюкоза, вітаміни, ферменти, гормони, продукти обміну, мінеральні речовини тощо).

Білки плазми крові становлять близько 7% її об’єму. Вони виконують транспортну, трофічну, захисну функції, створюють онкотичний тиск, беруть участь у згортанні крові, у підтриманні постійної реакції крові. Норма білків у плазмі крові становить 65-85 г/л. За величиною вони поділяються на альбуміни (найдрібніші), глобуліни та фібриноген.

Альбуміни містяться у крові досить тривалий час, виконують транспортну функцію (зв’язують і переносять тироксин, білірубін, солі важких металів, деякі лікарські речовини), є резервом отримання амінокислот для білкового синтезу, а також основним білком, що створює онкотичний тиск.

Глобуліни плазми поділяють на α₁-, α₂-, β-, γ-глобуліни. Вони менш тривало циркулюють у крові, виконують транспортну та захисну функції. Так, α₁-глобуліни переносять ліпіди, тироксин, гормони кори наднирників, α₂-глобуліни транспортують мідь і ліпіди; β-глобуліни транспортують залізо і ліпіди; γ-глобуліни є антитілами, що відіграють важливу роль у імунних реакціях організму.

Велике практичне значення має співвідношення кількості альбумінів та глобулінів (норма альбуміно-глобулінового коефіцієнту становить 1,5-2,3).

Фібриноген є найбільшим білком плазми, який бере участь у процесі зсідання крові та припиненні кровотеч.

Основним місцем утворення білків плазми є печінка. Вона синтезує альбуміни і фібриноген. Інші білки утворюються не лише в печінці, а й у кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах.

Електроліти плазми предста­влені іонами Na⁺, К⁺,Са²⁺, Мg²', С1^-, НСО^з-, НР0₄^2-, S0₄^2-. Вміст деяких іонів дуже незначний. Тому їх називають мікроелементами (мідь, кобальт, залізо, марганець, цинк, хром, стронцій). Мік­роелементи грають важливу роль в процесах метаболізму клітин, оскільки вони входять до складу простетичних груп ферментів, що каталізують біохімічні реакції.

Концентрація більшості електролітів плазми підтримується на постійному рівні завдяки спеціальним системам регуляції. В цілому вміст мінеральних речовин складає 0,9 % від маси плазми. Основна функція іонів плазми – створення осмотичного тиску крові.

Речовини органічної природи складають решту сухого залишку плазми. Це азотовмісні продукти катаболізму білків (сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін), ферменти, амінокислоти, вітаміни, гормони. Важливим органічним компонентом плазми є глюкоза, концентрація якої коливається від 3,3 до 5,5 ммоль/л.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1015 | Нарушение авторских прав