АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Захисні системи організму.

Для збереження своєї життєздатності організм повинен постійно захищатись як від дії різноманітних мікроорганізмів і їх токсинів, так і від токсичних сполук, що поступають в організм ззовні або утворюються у ньому. Ця властивість забезпечується багатьма системами організму. Наприклад, шкіра, епітелій дихальних шляхів, слизова оболонка травного каналу за їх механічної цілісності є непроникними для мікроорганізмів. Захисну функцію виконують також хімічно активні середовища – соляна кислота шлункового соку, нормальна мікрофлора кишок. Проте головну роль у захисті організму від інфекції відіграє система крові.

Серед механізмів захисту від інфекційних чинників розрізняють неспецифічні та специфічні. Неспецифічні вмикаються при потраплянні в організм будь-якого патогенного агента, навіть якщо організм попередньо ні разу з ним не стикався. Специфічні формуються при надходженні конкретного мікроорганізму. Клітинні і гуморальні механізми, що забезпечують специфічні реакції, називаться імунітетом. Провідну роль у забезпеченні захисної функції крові відіграють лейкоцити.

Неспецифічні гуморальні механізми включають широкий спектр факторів, що містяться у крові та інших середовищах організму і нейтралізують безпосередньо патогенні фактори, або їх токсини. До них належать лізоцим, система комплементу, інтерферон.

В основі неспецифічної клітинної захисної системи лежить здатність лейкоцитів до фагоцитозу, найбільш яскраво виражена у моноцитів (макрофагів) та нейтрофілів (мікрофагів). Явище фагоцитозу відкрив І.І.Мечніков, за що у 1908 р. був нагороджений Нобелівською премією. Процес фагоцитування відбувається у 4 стадії: наближення (хемотаксис), приклеювання (адгезія), поглинання та перетравлювання. Хемотаксис проявляється при дії на клітину специфічних факторів, що утворюються при взаємодії мікробної поверхні з системами плазми крові.

Специфічна імунна система відповідає на надходження чужорідних клітин, частинок або молекул (антигенів) утворенням специфічних захисних речовин, що розміщені всередині або на поверхні клітин (специфічний клітинний імунітет) або розчинених у плазмі крові (антитіла, специфічний гуморальний імунітет). Ці речовини взаємодіють з чужорідними частинами і з’єднуються з ними (реакція антиген-антитіло). При взаємодії антигена з антитілом можуть відбуватись реакції аглютинації (склеювання), преципітації (перетворення розчинного антигену у нерозчинну форму), нейтралізація токсинів,лізис. Це призводить до знешкодження антигену, а якщо ним є бактеріальна клітина, то вона гине.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 419 | Нарушение авторских прав