АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Властивості нервових центрів

Нервові центри мають деякі загальні властивості, що багато в чому визначається структурою і функцією синаптичних утворень.

1. Однобічне проведення збудження. У рефлекторній дузі, що включає нервові центри, процес збудження поширюється в одному напрямку до виконавчого органа. Це обумовлено тим, що нейрони рефлекторної дуги зв’язані синаптичними контактами, а передача сигналу через синапс здійснюється в одному напрямку: із пресинаптичної мембрани на постK синаптичну.

2. Затримка проведення збудження в нервових центрах. Час рефлекторної реакції залежить в основному від двох факторів: швидкості руху збудження по нервових волокнах і часу поширення збудження з однієї клітини на іншу через синапс. При відносно високій швидкості поширення імпульсу по нервовому волокну основний час рефлексу приходиться на синаптичну передачу збудження (синаптична затримка). У нервових клітинах людини одна синаптична затримка приблизно дорівнює 1 мс. Якщо врахувати, що в реальних рефлекторних дугах є десятки послідовних синаптичних контактів, стає зрозумілим тривалість більшості рефлекторних реакцій — десятки мілісекунд.

3. Сумація збудження. Рефлекторну реакцію може викликати лише подразник, що досяг певної сили. Якщо на рецептор діє слабкий подразник, що не досяг по силі порогового рівня, то рефлекс не настає. Однак повторне нанесення на рецептор підпорогових подразнень, що слідують одне за одним через короткі інтервали часу (4–6 мс), викликає рефлекторну реакцію організму. Це явище свідчить про сумацію в часі. При одночасному нанесенні двох чи більше підпорогових подразнень на різні близько розміщені рецептори також спостерігається явище сумації в просторі.

4. Трансформація ритму збуджень полягає в тому, що центральна нервова система на будь-який ритм подразнення, навіть повільний, відповідає залпом імпульсів. Частота збуджень, що надходять з нервових центрів на периферію до робочого органа, коливається від 50 до 200 на секунду. Цією здатністю центральної нервової системи пояснюється те, що всі скорочення скелетних м’язів в організмі є тетанічними.

5. Рефлекторна післядія. Рефлекторні акти закінчуються не одночасно з припиненням подразнення, що їх викликало, а через деякий період. Механізм цього процесу зв’язаний з циркуляцією нервових імпульсів по замкнутих нейронних ланцюгах нервового центра. Циркуляція нервових імпульсів у нервовому центрі буде продовжуватися доти, поки не наступить стомлення одного із синапсів або ж активність нейронів не буде припинена гальмівними імпульсами.

6. Стомлення нервових центрів проявляється поступовим зниженням, а потім повним припиненням рефлекторної відповіді. Цей процес по в’язаний з діяльністю синапсів — в останніх настає виснаження запасів медіатора, зменшуються енергетичні ресурси, відбувається адаптація постсинаптичного рецептора до медіатора.

7. Висока чутливість до недостачі постачання киснем. Уже при невеликих ступенях гіпоксії порушуються умови нормальної передачі. Тому рефлекторна дуга перестає функціонувати при порушенні нормального кровопостачання.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 777 | Нарушение авторских прав