АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гальмування в центральній нервовій системі

Інтеґративна і координаційна діяльність центральної нервової системи здійснюється при обов’язковій участі гальмівних процесів. Гальмування в центральній нервовій системі — активний процес, який проявляється зовні в пригніченні або в ослабленні процесів збудження і характеризується певною інтенсивністю і тривалістю. Гальмування в нормі нерозривно пов’язані зі збудженням, є його похідним, супроводжує збуджувальний процес, обмежуючи і перешкоджаючи надмірному поширенню останнього. Гальмування — уроджений процес, що постійно удосконалюється протягом індивідуального життя організму.

У ЦНС розрізняють декілька видів гальмування: постсинаптичне, пресинаптичне, песимальне, зворотне. Постсинаптичне гальмування — основний вид гальмування, що розвивається в постсинаптичній мембрані аксосоматичних і аксодендричних синапсів під впливом активації гальмових нейронів, у кінцевих розгалуженнях аксонних відростків яких звільняється і надходить до синаптичної щілини гальмівний медіатор. Гальмівний ефект таких нейронів обумовлюється специфічною природою медіатора — хімічного переносника сигналу з однієї клітини на іншу. Найбільш розповсюдженим гальмівним медіатором є гаммааміномасляна кислота (ГАМК). Хімічна дія ГАМК викликає в постсинаптичній мембрані ефект гіперполяризації у вигляді гальмівних постсинаптичних потенціалів (ГПСП), просторовочасова сумація яких підвищує рівень мембранного потенціалу (гіперполяризація), приводить до зменшення чи повного припинення генерації поширюваного ПД. Зворотним гальмуванням називається пригнічення (придушення) активності нейрона, викликаного зворотною колатераллю аксона нервової клітини. Так, мотонейрон переднього рогу спинного мозку перш ніж залишити спинний мозок дає бічну (зворотну) галузь, що повертається назад і закінчується на гальмівних нейронах (клітини Реншоу). Аксон останньої закінчується на мотонейронах, чинячи на них гальмівну дію.

Пресинаптичне гальмування розвивається в аксоаксональних синапсах, блокуючи поширення збудження по аксонах. Пресинаптичне гальмування часто виявляється в структурах мозкового стовбура, у спинному мозку. Песимальне гальмування являє собою вид гальмування центральних нейронів. Воно настає при високій частоті подразнення. У перший момент виникає висока частота збудження у відповідь. Через якийсь час стимульований центральний нейрон, працюючи в такому режимі, переходить у стан гальмування. 6.1.4. Загальні принципи координації функцій Під координацією розуміють взаємодію нервових центрів, рефлекторних дуг, спрямованих на інтеґрацію (об’єднання) функцій різних органів і систем. Таке взаємоузгодження забезпечується різними механізмами. Усі вони базуються на морфологічних і функціональних принципах. Морфологічні принципи пов’язані з особливостями будови нервової системи. Вони включають дивергенцію і конвергенцію, принцип загального кінцевого шляху і принцип зворотного зв’язку.

До функціональних принципів належать іррадіація і концентрація процесів збудження, наведення (індукції), принцип реципрокної іннервації, пластичність нервових центрів, принцип домінанти. За рахунок координованої роботи нервових центрів здійснюється пристосування організму до умов існування.

Дивергенція — це здатність нейрона встановлювати численні синапK тичні зв’язки з іншими нейронами, завдяки чому та сама клітина може брати участь у різних нервових процесах, контролювати велику кількість інших нейронів, а кожний наступний нейрон може забезпечити широкий перерозподіл імпульсів. Процеси дивергенції більш типові для аферентних відділів ЦНС.

Принцип конвергенції. Імпульси, що надходять до центральної нервової системи по різних аферентних волокнах, можуть сходитися (конвергувати) до одних і тих самих вставних і аферентних нейронів (принцип загального кінцевого шляху). Конвергенція нервових імпульсів пояснюється тим, що аферентних нейронів у декілька разів більше, ніж еферентних. Тому аферентні нейрони утворюють на тілах і дендритах еферентних і вставних нейронів численні синапси.

Принцип іррадіації. Імпульси, що надходять у ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів, викликають збудження не тільки певного нервового центру, але й інших нервових центрів. Таке поширення збудження в ЦНС одержало назву іррадіації.

Принцип реципрокності (спряженості). Реципрокна іннервація — форма взаємодії між нервовими центрами, коли однонаправлені рефлекси підсилюють дію один одного, а протилежні — гальмують. Це спостерігається в іннервації м’язів-антагоністів: при подразненні певних центрів, які викликають скорочення м’язів-згиначів, виникає розслаблення м’язів-розгиначів. Це обумовлено взаємодією між нервовими центрами згиначів і розгиначів, у результаті чого збудження центрів м’язів-синергістів призводить до гальмування центрів м’язів-антагоністів.

Принцип зворотного зв’язку — форма контролю точності здійснюK ваних рухових рефлексів. Пластичність нервових центрів. В основі механізму лежать процеси функціональної взаємозамінності: при ушкодженні окремих центрів мозку їх функції можуть перейти до інших нервових центрів.

Принцип субординації або супідрядності. У ЦНС мають місце ієрархічні взаємини між окремими центрами — головний центр розтаK шований у корі великих півкуль, а нижчі центри йому підкоряються. Кожний нижчий центр підкоряється «командам» вищого відділу. 6.2. Спинний мозок

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 960 | Нарушение авторских прав