АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

арттерапія - лікування мистецтвом

Арттерапія (лат. ars - мистецтво, грец. Therapeia - лікування) являє собою методику лікування за допомогою художньої творчості. Арттерапія сьогодні вважається одним з найбільш м'яких, але ефективних методів, що використовуються в роботі психологами і психотерапевтами.

Можна сказати, що під час сеансів арт-терапії пацієнти отримують важливе послання від власної підсвідомості. Дана методика відноситься до найдавніших і природним формам корекції емоційних станів.. Це допомагає розслабитися і зняти напругу.

У різних країнах існують різні моделі арттерапії. Дуже важливо відзначити, що дана методика не має протипоказань і обмежень. Вона застосовується майже всіма напрямками психотерапії. Знайшла вона також досить широке застосування в педагогіці, соціальній роботі й навіть бізнесі. Арттерапія будь-якій людині дає можливість виразити свій внутрішній світ через творчість.

Види арттерапії

Якщо говорити про класичну арттерапії, то вона включає в себе тільки візуальні види творчості, такі, як: живопис, графіка, фотографія, малювання і ліплення. Але сучасна арттерапія налічує більшу кількість видів методик. До неї відносять також бібліотерапії, маскотерапію, казкотерапія, орігамі, драматерапію, музикотерапія, кольоротерапія, відеотерапія, пісочну терапію, ігротерапії і т.д.

Був розроблений і комплексний метод - арт-сінтезтерапія. Він заснований на використанні поєднання живопису, віршування, драматургії і театру, риторики і пластики. Причому, кількість методик весь час збільшується.

Застосування арттерапія

Техніки арттерапії застосовуються при достатньо широкому спектрі проблем.Це можуть бути психологічні травми, втрати, кризові стани, внутрішньо-і міжособистісні конфлікти, постстрессових, невротичні та психосоматичні розлади, екзистенціальні та вікові кризи. Арт-терапія допомагає розвинути в людині креативність мислення і цілісність його особистості, а також через творчість дозволяє виявити особистісні смисли.

Вопрос

Под словом «импровизация» в общем смысле слова многие люди понимают некое неподготовленное ранее действие, которое рождается спонтанно, в данную минуту. В музыкальном искусстве импровизацию воспринимают как «сочинения музыки на ходу», при котором музыкант в процессе исполнения создает новую музыкальную материю. Однако любой импровизатор-инструменталист, особенно работающий в джазе, где импровизация есть атрибут стиля, вам скажет, что импровизация требует большой предварительной работы и тщательной подготовки. Импровизация, по сути, есть результат звучания накопленного музыкального багажа, некоего строительного материала, из которого строится новая музыкальная ткань.
Вокальную импровизацию можно условно разделить на два этапа – вокально-интуитивный и «инструментальный».

1) Вокальная импровизация на первом этап е может показаться занятием довольно простым. Она присуща всем жанрам народной музыки. И действительно, первая ступень импровизации это варьирование темы, легкий уход от основной мелодии за счет введения мелизмов, опеваний определенных нот, а также введения в фактуру индивидуальных вокальных приемов. В основном на этом этапе вокалист действует интуитивно, основываясь на чувствах и эмоциях. И для многих вокалистов такой вид импровизации не представляет больших трудностей.

2) Второй этап вокальной импровизации требует от певца расширять сугубо вокальную (тональную) мелодику и фразировку. Здесь целесообразно ввести в обиход понятие «инструментальной импровизации», при которой вокалист постепенно начинает вводить в импровизационную лексику фразы, пассажи, обороты, присущие больше инструменталистам – духовикам, пианистам, гитаристам и т.д. На этом этапе у вокалиста начинают появляться трудности, которые еще больше возрастают с постоянным усложнением гармонической основы, которая лежит в основе современного джаза. Особенностью инструментальной импровизации является обыгрывание гармонической последовательности по правилам гармонических замен, введения проходящих аккордов, альтераций и надстроек

Вопрос

Танцева́льно-дви́гательная терапи́я (ТДТ) — это метод психотерапии, в котором тело является инструментом, а движение процессом, помогающим клиентам пережить, распознать и выразить свои чувства и конфликты. Телесные движения человека рассматриваются как отражение его внутренней психической жизни и взаимоотношений с окружающим миром. Танцевальная терапия базируется на предпосылке, что тело и психика взаимосвязаны

Танець є одним з найдавніших способів, що використовуються людьми для вираження своїх почуттів та емоцій. Він зародився на самому ранньому етапі існування людства. Танець поєднує в собі фізичну, психічну і естетичну діяльність.
У наш час танець став звичним явищем. Він здатний виражати цілу гаму людських емоцій і активно використовується в сучасній терапії. При цьому у вільному русі та імпровізації відбувається спонтанне вивільнення почуттів. Рухи танцю є своєрідним засобом комунікації.

Сучасна танцювальна терапія спрямована на зниження м'язової напруги. Вона сприяє збільшенню рухливості людини. Юнг відзначав терапевтичну цінність артистичних переживань. У танці вони дозволяють з несвідомого витягти неусвідомлені потяги і потреби. Відбувається звільнення людини від них.

Танцювальна терапія може вважатися первинним засобом заохочення невербального взаємодії, як між клієнтом і терапевтом, так і між учасниками.

Вопрос

Розглядають різні форми арт-терапії при роботі з дітьми, підлітками і дорослими. І проте більш розповсюдженими є два основні варіанти арт-терапевтичної роботи - індивідуальної і групової арт-терапії. Кожна з них, у свою чергу, має різновиди.
Індивідуальна арт-терапія
Індивідуальну арт-терапію можна використовувати для широкого кола клієнтів. Так, деякі клієнти (олігофрени, люди похилого віку з порушеннями пам’яті та ін.) у ряді випадків можуть досить успішно займатися з арт-терапевтом як індивідуально, так і в групі: маючи порушену здатність до вербальної комунікації, вони нерідко виражають свої переживання в образотворчій формі. Навіть якщо деякі з них і не можуть створювати художні образи, проста маніпуляція і гра з матеріалами часом виявляється дуже важливим фактором їхньої активізації, тренування сенсомоторних навичок, мислення, пам’яті.

Групова арт-терапія
Групові форми арт-терапевтичної роботи в даний час використовуються дуже широко, причому не тільки в охороні здоров’я, але й в освіті, соціальній сфері.
М.Лібманн наголошує, що групова арт-терапія:
- дозволяє розвивати ціннісні соціальні навички;
- пов’язана з наданням взаємної підтримки членами групи і дозволяє вирішувати загальні проблеми;
- дає можливість спостерігати результати своїх дій і їхній вплив на навколишніх;
- дозволяє опановувати нові ролі, а також спостерігати, як рольова поведінка впливає на взаємини з навколишніми;
- підвищує самооцінку і призводить до зміцнення особистої ідентичності;
- розвиває навички прийняття рішень.

32 вопрос

Казкотерапія – лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент.

Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

Вопрос

ЕСТЕТОТЕРАПІЯ - розділ медицини, який вивчає вплив естетичних факторів на здоров'я людини.

Вопрос

Серед групових форм соціальної терапії особливо відомі тренінги особистісного зростання, саморегуляції, рольової поведінки, різні види ігрової терапії, музичні ринги і дискотеки, посиденьки. Соціальний педагог разом з дітьми організує музичні вечори й дискотеки і ставить педагогічні завдання, спрямовані на розвиток навичок спілкування, культури поведінки під час проведення масових заходів.

Вопрос

Драма-терапія - це один з виниклих нещодавно видів арт-терапії, який включає елементи музики, образотворчого мистецтва та танцю. Драма-терапія використовує форму театрального мистецтва і робить її доступною для пацієнтів, щоб вони змогли зміцнювати своє здоров'я і справлятися зі своїми розладами та проблемами. Таким чином, її можна використовувати і з метою попередження, і з метою лікування.
Драма-терапія не є чимось новим: її можна побачити в древніх ритуалах зцілення і театральних виставах багатьох цивілізацій. Але років тридцять тому вона знову з'явилася як сучасний метод психотерапії, який отримав офіційне визнання. Всі компоненти театрального мистецтва - голос, рух, рольова імпровізація, робота з текстом і саме виконання, поряд з використанням масок, костюмів, освітлення та постановки - є невід'ємними складовими драма-терапії.

Драма-терапія в основному працює з драматичною реальністю, часто на матеріалі п'єс, легенд і міфів про різних життєвих ситуаціях. Навпаки, психодрама, взагалі кажучи, працює зі сценарієм життя клієнта, реальними подіями, які відбувалися в його минулому, відбуваються зараз або можуть відбутися в майбутньому.

Вопрос

Рецептивная музыкотерапия предполагает восприятие музыки с коррекционной целью. В комплексных коррекционных воздействиях музыкотерапия может использоваться в различных формах.

Различают три формы рецептивной психокоррекции: коммуникативную, реактивную и регулирующую:

1. Коммуникативная — совместное прослушивание музыки, направленное на поддержание взаимных контактов, взаимопонимание и доверия, это наиболее простая форма музыкотерапии, имеющая своей целью установление и улучшение контакта психолога с клиентом.

2. Реактивная, направленная на достижение катарсиса.

3. Регулятивная, способствующая снижению нервно-психического напряжения.

Рецептивная музыкотерапия может проводиться в форме пассивного и активного прослушивания, что определяется особенностями групповой дискуссии, возникающей в процессе музыкотерапии. Чаще всего используется рецептивная музыкотерапия с ориентацией на коммуникативные задачи. Клиенты в группе прослушивают специально подобранные музыкальные произведения, а затем обсуждают собственные переживания, воспоминания, мысли, ассоциации, фантазии, возникающие у них в ходе прослушивания. На одном занятии прослушиваются, как правило, три произведения или более-менее законченных отрывка, каждый по 5—10 мин. Программа музыкальных произведений строится на основе постепенного изменения настроения, динамики и темпов с учетом их различной эмоциональной нагрузки.

Вопрос

Рецептивная музыкотерапия предполагает восприятие музыки с коррекционной целью. В комплексных коррекционных воздействиях музыкотерапия может использоваться в различных формах.

Рецептивная музыкотерапия может проводиться в форме пассивного и активного прослушивания, что определяется особенностями групповой дискуссии, возникающей в процессе музыкотерапии. Чаще всего используется рецептивная музыкотерапия с ориентацией на коммуникативные задачи. Клиенты в группе прослушивают специально подобранные музыкальные произведения, а затем обсуждают собственные переживания, воспоминания, мысли, ассоциации, фантазии, возникающие у них в ходе прослушивания. На одном занятии прослушиваются, как правило, три произведения или более-менее законченных отрывка, каждый по 5—10 мин..

Рецептивна музикотерапія - припускає процес сприйняття музики з терапевтичним ефектом, існує в трьох формах: комунікативної - спільне прослуховування музики, що спрямовано на підтримку взаємоконтактів, взаєморозуміння; реактивне – спрямоване на досягнення учнями катарсису; регулятивне – сприяє зниженню нервово-психологічної напруги.

Право вибору активної або рецептивної музикотерапії залежить від вчителя, якому треба враховувати дві умови: зовнішню – час проведення заняття та внутрішню – емоційний настрій класу. Від вчителя вимагається тонке психологічне відчуття класу, характер якого можна фіксувати за допомогою двох карток – червоного та зеленого кольорів. Червона картка символізує стомлення, роздратування; зелена - позитивній настрій, поновлення сил. Картки пропонуються учням на початку уроку і за їх допомогою перевіряється емоційний стан класу у процесі проведення занять, відповідно до якого вчителем застосовується музичний матеріал.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 813 | Нарушение авторских прав