АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внутрішньоутробні інфекції. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування.

Інфекційні захворювання та процеси, спричинювані збудниками, які потрапили до плода від інфікованої матері до пологів чи під час проходження дитини через пологові шляхи, об’єднують поняттям «внутрішньоутробні інфекції» (ВУІ). У літературі використовується також термін «TORCH-інфекція» (Т -Toxoplasmosis; R - Rubeola; C - Cytomegalovirus; H - Herpes simplex virus; O - Other (інші).

Епідеміологія. Покищо не визначена. За даними експертів ВООЗ (1984), приблизно 1,5 % усіх новонароджених інфіковані антенатально вірусом цитомегалії, 3 % - інтранатально хламідією, 0,03 % - інтранатально вірусом простого герпесу. Доведено, що 20-30 % жінок дітородного віку інфіковані токсоплазмами, 50-70 % - вірусами цитомегалії, 90-95 % - простого герпесу. Приблизно у 10 % новонароджених можна довести інфікування під час вагітності чи під час проходження дитини через пологові шляхи матері, але тільки 10 % чи менше з них мають захворювання в неонатальному періоді.

Етіологія (причини виникнення внутрішньоутробних інфекцій). ВУІ виникають при інфікуванні плода вірусами, бактеріями, хламідіями, мікоплазмами, грибами, найпростішими. Серед вірусів вагоме значення мають збудники краснухи, герпетичної та респiaxopної груп, віруси гепатиту В та імунодефіциту людини (ІЛ), цитомегаловірус, ентеровіруси. До бактеріальних збудників належать стрептококи, стафілококи, мікобактерії, спірохети, лістерії, клебсієла, протей, ентеробактер, кишкова паличка, а також пептострептококи, фузобактерії, бактероїди, клостридії (анаеробна флора).

Патогенез (що відбувається при внутрішньоутробних інфекціях). В антенатальному періоді інфекційний агент потрапляє до плода гематогенним шляхом (діаплацентарно) або через інфіковані навколоплідні води. Навколоплідні води інфікуються висхідним (з піхви) та низхідним (з маткових труб) шляхами, трансмембранально (через навколоплідні оболонки) при ендометриті, плацентиті, а також безпосередньо інфікованим плодом, що виділяє збудників з сечею та калом. В інтранатальному періоді плід інфікується контамінаційно.

У тканинах ембріона і плода виникає запалення. В ембріонів запальна реакція характеризується переважно альтеративним компонентом. У плода в ранньому фетальному періоді мають місце альтеративний і (переважно) проліферативний компонен-ти, що призводить до розвитку склерозу. У пізньому фетальному періоді відмічаються всі три компоненти запальної реакції, зокрема судинний, але немає плазматичної реакції. Тому прояви ВУІ різні: вади розвитку, переривання вагітності та ін. Критичним формоутворювальним періодом для органів є перші 2 міс вагітності, під час яких виникають вади розвитку плода. Але формоутворювальний період мозку триває всю вагітність, тому вади розвитку мозку можуть виникати при ВУІ протягом вагітності.

Ураження плаценти при ВУІ призводять до фетоплацентарної недостатності, гіпоксії плода, ЗВУР, недоношеності, дизембріогенетичних стигм. Наслідком плацентиту є викидні, мертвонародження, асфіксія.

Найбільша небезпека виникає при первинному інфікуванні жінки під час вагітності. Це пов’язано з тим, що первинна імунна відповідь у вагітної знижена, а вторинна - нормальна. Жінки, серонегативні до вагітності чи на ранніх її термінах, складають групу високого ризику ВУІ та вад розвитку у плода.

До імунологічних механізмів патогенезу ВУІ належать активація синтезу плодом імуноглобулінів М, іноді G і А, а також утворення імунних комплексів, що уражують тканини плода та судини мозку (імунні комплекси і збудник спричиняють енцефалопатії, енцефаліти).

Вірусні ВУІ можуть спричинити природжений імунодефіцитний стан, який, в свою чергу, може призвести до постнатальної бактеріальної інфекції, в тому числі до сепсису.

Класифікація. У міжнародній статистичній класифікації хвороб Х перегляду вміщена така рубрикація інфекцій, специфічних для перинатального періоду:

Р35. Природжені вірусні хвороби.

Р37. Інші природжені інфекції та паразитарні хвороби.

Р39. Інші інфекційні хвороби, специфічні для перинатального періоду.

Клініка. Інфекційний процес, що спричиняє ураження плода, має гострий, субклінічний з неспецифчною симптоматикою та латентний перебіг. Клінічними проявами ВУІ у новонародженого є вади розвитку, дизембріогенетичні стигми, недоношеність, ЗВУР, неспецифічний інфекційний процес (пневмонія, гепатит, менінгоенцефаліт та ін.), специфічні інфекційні захворювання (природжений сифіліс, краснуха тощо), неінфекційні синдроми (асфіксія, синдром дихальних розладів тощо), локальні інфекційні процеси очей, шкіри й ін. Часто у новонароджених із ВУІ виникають неспецифічні загальні симптоми: зниження апетиту, затримка збільшення маси тіла, гіпотрофія, млявість, склерема, блідість шкіри, жовтяниця, пурпура; респіраторні порушення (задишка, апное, ціаноз), шлунково-кишкова симптоматика (зригування, діарея, пастозність передньої черевної стінки, гепатолієнальний синдром), кардіоваскулярні розлади (тахікардія, глухі тони серця, мармуровість шкіри, холодні кінцівки, артеріальна гіпотензія), ознаки ураження ЦНС (судоми, синдром апатії, збудженість, м’я-зова гіпотонія та ін.), гематологічні відхилення від норми (анемія, тромбоцитопенія).

Клінічні прояви цитомегаловірусної інфекції (збудник цитомегаловірус, ДНК-вмісний, із герпетичної групи) - природжені вади розвитку ЦНС (мікроцефалія, паравентрикулярні кісти, поренцефалія), вади серця, пахвинна грижа, атрезія жовчних шляхів, полікістоз нирок. Неонатальна хвороба включає ЗВУР, жовтяницю (гемолітичну, печінкову), гепатоспленомегалію, геморагії, пневмонію, менінгоенцефаліт, дрібні церебральні кальцифікати навколо шлуночків, а також інтерстиціальний нефрит, анемію, хоріоретиніт, кератокон’юнктивіт. Характерні субклінічні форми захворювання. Клінічні прояви, як правило, маніфестують після закінчення періоду новонародженості. До ускладнень природженої цитомегалії належать глухота, сліпота, енцефалопатії, мікроцефалія, ураження кишок, печінки, нирок, залоз внутрішньої секреції (цукровий діабет, хвороби щитоподібної залози та ін.). Відомо, що інфікування відбувається гематогенно та висхідним шляхом, а після народження - з грудним молоком, при гемотрансфузіях.

Краснуха

(збудник - РНК-вмісний вірус) спричинює природжені вади розвитку у 50 % дітей при інфкуванні на 1-му місяці вагітності, у 25-14 % - на 2-3-му місяці та у 3-8 % - у більш пізні терміни. Характерна тріада Грегга: вади очей (катаракта, мікрофтальмія, глаукома та ін.), серця (незарощення артеріальної протоки, стенози легеневої артерії й аорти тощо) і глухота. Неонатальна хвороба включає ЗВУР, пурпуру (тромбоцитопенія), анемію, менінгоенцефаліт, гепатит, жовтяницю. Прояви природженої краснухи у 2/3 дітей виникають після закінчення перинатального періоду. Ускладненнями краснухи, крім ознак тріади Грегга, є гідроцефалія, затримка психомоторного розвитку, діабет, патологія щитоподібної залози. Захворювання на краснуху в ранні терміни є абсолютним протипоказанням для про-довження вагітності.

Клінічні прояви герпетичної інфекції (збудник - вірус простого герпесу, здебільшого ІІ типу, ДНК-вірус) можуть виявлятися у чотирьох формах. Для природженого неонатального герпесу (антенатальне інфікування) характерні мертвонародження, недоношеність, ураження ЦНС (мікроцефалія, гідроцефалія, кальцифікати в мозку), шкірні рубці, мікрофтальмія, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, частіший розвиток неонатального бактеріального сепсису. Герпетичного висипу на шкірі часто немає. Дисемінований неонатальний герпес (інтранатальне інфікування) має такі прояви на 2-му тижні життя: пневмонія; серцева недостатність; енцефаліт; клінічна картина, що нагадує бактеріальний сепсис; ДВЗ-синдром; герпетичний висип на шкірі; афтозний стоматит; кератокон’юнктивіт. Церебральна форма (інтранатальне інфікування) - розвиток енцефаліту на 3-му тижні життя, герпетичний висип з’являється пізніше, рецидивує.

Шкірно-слизова форма (інтранатальне інфікування) характеризується типовим герпетичним висипом на шкірі, афтозним стоматитом, кон’юнктивітом, кератитом, хоріоретинітом, катарактою, атрофією зорового нерва. В катамнезі у більшості дітей є ознаки перенесеного енцефаліту. До ускладнень герпетичної інфекції належать сліпота, глухота, відставання у психомоторному розвитку.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 758 | Нарушение авторских прав