АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міжклітинні контакти. Міжклітинні контакти найбільше притаманні епітеліальним та ен-дотеліальним клітинам.

Міжклітинні контакти найбільше притаманні епітеліальним та ен-дотеліальним клітинам.

Розрізняють такі типи міжклітинних контактів:

Просте міжклітинне сполучення — плазмолеми сусідніх клітин на-ближаються одна до одної на відстань 15-20 нм. При цьому відбуваєть-ся взаємодія шарів глікокалікса. Розрізняють також щільне з 'єднання за типом замка, при цьому шари двох плазмолем наближені максималь-

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

но — ділянки плазмолем двох сусідніх клітин ніби зливаються. Ця ді-лянка непроникна для молекул та іонів. Такий тип з'єднання плазмолем називають десмосомою. Вона являє собою площу діаметром до 0,5 мкм, інколи має вигляд шарів; між мембранами знаходиться зона з високою електронною щільністю; зміцнення зв'язку між клітинами досягаєть-ся за допомогою фібрилярних структур цитоплазми та кортикально-го шару плазмолеми. Спостерігаються з'єднання типу напівдесмосом, якщо десмосома складається лише з однієї пластинки прикріплення.

Щільний замикаючий контакт характерний для апікальної поверх-ні клітин облямівкового епітелію, а також ендотелію, мезотелію. Такий

контакт характеризується максимальним зближенням плазматичних мембран сусідніх клітин, проміжок ущільнюється за рахунок анастомозуючих фібрил та іонів кальцію. При цьому зовнішні гідрофільні шари і глікокалікс суміжних плазмолем тісно зливаються в один суцільний шар завтовшки 2-3 нм. У серцевих м'язах зустрічаються щілинні контакти (не-ксуси), що забезпечують безпосередній обмін речовин між сусідніми клітинами. Так відбува-ється перенесення іонів та дрібних молекул.

Синаптичні з'єднання характерні для нервової тканини, або між нервовою кліти-ною і м'язом, у ділянці якого відбувається передача імпульсу (рис. 6).

Синапс — спеціалізований контакт, що за-безпечує передачу нервового збудження. До його складу входять: ділянка плазмолеми пре-синаптичної мембрани відростка нервової клі-тини, з якої відходить імпульс, ділянка плазмо-леми постсинаптичної мембрани клітини, яка сприймає сигнал. До сигналу входить синап-тична щілина, що розмежовує пресинаптичну та постсинаптичну мембрани і, заповнені не-йромедіатором, синаптичні пухирці. Синапси забезпечують однобічну передачу інформації

Розділ 1

Основи загальної цитологй

Цитоплазма

До складу цитоплазми входять гіалоплазма, органели та включення.

Палоплазма (від гр. пуаііпоз — прозорий) — це прозора рідка скла-дова частина цитоплазми або матрикс, що утворює її внутрішнє серед-овище. При електронній мікроскопії вона має вигляд гомогенної та тон-козернистої речовини з низькою електронною щільністю. Гіалоплазма являє собою складну колоїдну систему і містить різні біополімери: білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди тощо. Ця система здатна переходити із рідкого стану в гель і навпаки. Окремі зони гіалоплазми можуть змінюва-ти свій агрегатний стан залежно від умов або функціонального завдання. Деякі молекули білків — тубулінів можуть бути диспергійовані в гіало-плазмі, але в певні моменти вони починають збиратися і утворювати мі-кротрубочки. Таким же чином, у гіалоплазмі можуть виникати і розпада-тися різноманітні фібрилярні, нитчасті комплекси білкових молекул. До ферментів матрикса відносять ферменти гліколізу, метаболізму цукрів, азотистих сполук, амінокислот, ліпідів та інших важливих сполук. У гі-алоплазмі відбувається постійний рух іонів до плазматичної мембрани і від неї, до мітохондрій, ядра, вакуолі. Гіалоплазма є зоною переміщень молекул АТФ. В гіалоплазмі містяться органели та включення.

Органели — постійні мікроскопічні та ультраструктурні утворення, що виконують життєвоважливі функції клітин.

Розрізняють органели загального призначення та спеціальні, а по будові мембранні та немембранні.

Мембранні органели — це складові елементи цитоплазми, відме-жовані від гіалоплазми клітинними мембранами. До них відносяться: мітохондрії, ендоплазматична сітка, лізосоми, пероксісоми, комплекс Гольджі;

Немембранні органели — рибосоми, мікрофіламенти, мікротру-бочки, центросома. Всі названі вище належать до органел загального призначення. Поряд з цим в деяких клітинах існують спеціальні ор-ганели — тонофібрили епітеліальних клітин, міофібрили міоцитів та м'язових волокон, нейрофібрили нервових клітин, війки та джгутики.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 630 | Нарушение авторских прав