АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Життєдіяльність клітини

Прочитайте:
  1. БУДОВА ТВАРИННОЇ КЛІТИНИ
  2. Будова хромосомного апарату клітини.
  3. В яких відділах головного мозку розміщені клітини, що є початком першого нейрону волокон різних парасимпатичних нервів?
  4. Двомембранні органели рослинної клітини, їхні спільні ознаки, будова та функції.
  5. Доведіть функціональний взаємозв’язок одномембранних органел клітини.
  6. Еукаріотичні клітини. Загальна будова. Зерниста та незерниста ЕПР. будова та ф-ції.
  7. За білкової зернистої дистрофії клітини зазнають змін
  8. Загальна характеристика клітини. Спадковий апарат клітини. Види поділу клітин.
  9. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.

Як відомо в основі процесів життєдіяльності клітин і організмів в цілому лежить обмін речовин. Він відбувається у самих клітинах та між ними і навколишнім середовищем. В багатоклітинних організмах клітини є складовими частинами цілого і їх життєдіяльність підпоря-кована вищим регуляторним системам цілісного організму. Такими регуляторними системами є нервова система та залози внутрішньої секреції.

Обмін речовин - це процес їх перетворення, який забезпечує са-мооновлення і функціонування клітини. У процесі обміну речовин в клітини надходять органічні і неорганічні сполуки, які зазнають різ-них перетворень (гідроліз, синтез, окислення, переамінування, віднов-лення тощо). Внаслідок цього їх проміжні та кінцеві сполуки входять до складу структур клітини або продуктів, які синтезуються. Кінцеві продукти обміну видаляються з клітини. Перетворення речовин від-бувається шляхом хімічних реакцій, які регулюються ферментами. Останні знаходяться на мембранах органел, де утворюють фермента-тивні системи. Регуляція цих систем здійснюється гормонами, а також


В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

продуктами, синтезованими в процесі реакцій за принципом зворот-нього зв'язку.

Таким чином обмін речовин клітини складається з трьох етапів:

1) Надходження речовин у клітину.

2) Перетворення речовин в процесі внутрішньоклітинного обміну.

3) Виведення продуктів обміну.

Надходження речовин в клітину відбувається шляхом ендоцитозу. Ці речовини у вигляді фагоцитарних і піноцитозних пухирців контак-тують з лізосомами і утворюють травні лізосоми. Ферменти лізосом розчеплюють їх до простих складників, які потрапляють в гіалоплазму і вступають у внутрішньоклітинний обмін. Енергія для цього обміну надходить з мітохондрій у вигляді АТФ. Не використані продукти об-міну виводяться крізь плазмолему шляхом екзоцитозу.

Синтез білка відбувається в три етапи. Перед цим проходить про-цес транскрипції (матричного синтезу). Внаслідок цього на ДНК син-тезується інформаційна РНК (іРНК) та транспортна РНК (тРНК). Синтезовані іРНК та тРНК з ядра надходять в цитоплазму, де ІРНК з'єднується з меншою субодиницею рибосом.

На першому етапі відбувається сполучення амінокислот з АТФ. Активовані амінокислоти з'єднуються тільки з своєю тРНК. Тран-спортна РНК це молекула, на кінці якої знаходиться антикодон (три-плет - ділянка з трьох азотистих основ). Антикодон комплементраний певному кодону ІРНК.

На другому етапі тРНК переносить активовані амінокислоти до рибосом і прекріплюється до великої субодиниці рибосоми. Антикодон тРНК приєднується до кодону ІРНК за правилом комплементарності. Після цього активована амінокислота вступає до складу поліпептид-ного ланцюжка, а тРНК втрачає зв'язок з рибосомою. Остання знову потрапляє в гіалоплазму і сполучається з наступною амінокислотою. Таким чином до ІРНК в певній послідовності приєднуються всі аміно-кислоти і утворюють молекулу білка.

На третьому етапі молекули білка від'єднуються від ІРНК і по-трапляють у порожнини цистерн ендоплазматичної сітки або в гіало-плазму.

Життєдіяльність клітин проявляється не тільки в здатності до обміну речовин та їх самооновленні, але й у рості, подразливості, русі, самовідтворенні, старінні та смерті.


Розділ 1


Основи загальної цитології


Ріспг клітини відбувається лише в інтерфазі мітозу. При цьому пла-стичний обмін переважає над енергетичним. Наприкінці інтерфази клітина досягає оптимальних розмірів, який визначається ядерно-ци-топлазматичним співвідношенням. В клітині активізуються процеси ендоцитозу, у цитоплазмі зростає кількість органел.

Розміри клітин не залежать від розмірів організму. Найбільші роз-міри соматичних клітин мають земноводні, середні-ссавці, малі у пта-хів та риб.

Рух клітин - проявляється в двох процесах: у внутрішньоклітин-ному та у навколишньому середовищі. Перший - це рух цитоплазми, ядра, органел, включень тощо. Прикладом такого руху може бути пере-міщення травних вакуолей, піноцитозних пухирців, а також перегру-пування і розходження хромосом під час мітозу

Рух клітин у навколишньому середовищі під впливом відповід-них чинників називається таксисом. Залежно від особливостей цих чинників розрізняють: хемотаксис - рух у напрямку до певних хіміч-них речовин, або від них; реотаксис - рух проти течії рідини; та тиг-мотаксис - рух в напрямку тіла, що вступило в контакт з клітиною, або від нього.

У лейкоцитів і макрофагів утворюються цитоплазматичні ніжки, які містять скоротливий апарат клітини у формі актинових і міозино-вих мікрофіламентів. Хвостовий відділ сперматозоїда забезпечує по-ступальний рух по реотаксису.

Значну роль в організмі відіграє м'язове скорочення, яке забезпе-чує всю сукупність рухових процесів тварин.

Подразливість клітин - це властивість реагувати на дію подразни-ків навколишнього середовища.

Жива клітина постійно перебуває в безперервній взаємодії із зов-нішнім середовищем і здатна реагувати на дію його різних факторів — температуру, звук, променеву енергію, електричний струм, механічні дії тощо. Цю універсальну властивість живих клітин називають по-дразливістю.

Відповідна реакція клітини на дію того чи іншого подразнення є комплексною і проявляється зміною її біохімічних, фізико-хімічних, морфологічних та фізіологічних властивостей. Таким чином, реакція на подразнення поєднана з витратою енергії, тобто посиленням об-міну речовин.


В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

Процес подразливості проходить в три етапи:

1) Дія подразника (фізичного чи хімічного) на клітину;

2) Перехід клітини в збуджений стан;

3) Відповідь клітини на дію подразника;

Перехід клітини під дією подразника проявляється реакцією збу-дження. Збудження починається в плазмолемі, тому хцо вона перша зазнає дії подразника. Вважається, що зовні клітин іонів №+ в 10 ра-зів більше, ніж в цитоплазмі, однак концентрація іонів К+ у клітині в 30 раз вища, ніж за її межами. Під дією подразника проникність плаз-молеми для іонів №+ збільшується, іони №+ вступають у клітину, в той час іони К+, адсорбовані в цитоплазмі, звільняються і виходять із клітини. Внаслідок цього відбувається деполяризація мембрани, що є першою ознакою збудження клітини і пусковим механізмом для на-ступного етапу реакції клітини.

Відповідь клітини на дію подразника проявляється по різному. Так у сполучній тканині відбувається місцева зміна обміну речовин, у зало-зистому епітелії посилюється виділення секрету, у м'язовій тканині на-стає скорочення, у нервових клітинах генерується нервовий імпульс.

Залежно від сили подразника і тривалості його дії розрізняють три типи подразливості: нормальну, паранекротичну і некротичну. Нормаль-на подразливість проявляється в тому, що сила подразника не виходить за межі, властиві середовищу, що оточує клітину. За цієї подразливості клітина функціонує нормально без атипових змін в її структурах.

У разі тривалої дії сильного подразника клітина переходить в па-ранекротичний (від лат. -рага - біля, песгозіз — відмирання) стан. При цьому нормальне функціонування її порушується, іонна рівновага різ-ко змінюється. Мітохондрії набрякають, заокруглюються, втрачають гребні і перетворюються у міхурці, які пізніше руйнуються, порушу-ється клітинне дихання. Клітина вимушена одержувати енергію за рахунок гліколізу який призводить до нагромадження недоокислених продуктів (молочної кислоти). Внаслідок цього у клітини настає аци-доз, що, в свою чергу, позначається на колоїдному стані цитоплазми, зменшується дисперсність колоїдних часток, останні зміщуються у ви-гляді білкових гранул, тобто виникає зерниста дистрофія. Це створює умови для активації ферменту кислот, фосфатази та ін. Вони перетрав-люють власні білки, настає протеоліз, порушується структурна орга-нізація клітини. Розпад білків супроводжується утворенням аміаку,


Розділ 1


Основи загальної цитології


який шкідливо впливає на клітину. Внаслідок нагромадження в клі-тині води виникає «каламутне набрякання» складний негативний стан, який називають паранекрозом. Наслідком останнього буде або повернення до норми, або смерть. Поняття про паранекроз створене Д.Н. Насоновим. Все це призводить до порушення нормальної життє-діяльності клітин, які опиняються на межі загибелі.

Некротична подразливість характеризується тим, що сила подразни-ка настільки велика, що в клітині настають незворотні зміни і вона гине.

Старіння і смерть клітин. Клітини багатоклітинних організмів по-стійно піддаються дії різноманітних чинників навколишнього серед-овища, які викликають у них структурні та метаболічні зміни. 3 віком в клітині накопичуються продукти обміну, які змінюють стабільність її внутрішнього середовища. Внаслідок чого вона втрачає здатність до біосинтезу, зношується, старіє і гине.

У старіючих клітинах змінюються фізико-хімічні властивості про-топлазми, що проявляється зниженням здатності їх колоїдів зв'язу-вати воду, появою довгоіснуючих метаболічно не активних макромо-лекул органічних речовин. В клітинах збільшуеться кількість ліпідів, холестерину і включень, зменшуеться кількість білка і глікогену, хро-матин ядра перебуває переважно у вигляді гетерохроматину. У лізосом руйнуються мембрани, тому їх ферменти потрапляють в гіалоплазму і здійснюють процес автолізу - самоперетравлення і клітина гине.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 552 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)