АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика обстеження хворих на дерматози.

При опитуванні хворих на шкірну патологію увага звертається на:

- Скарги дерматологічних хворих: наявність висипки на шкірі та суб'єктивні відчуття (свербіж, біль, сухість, мокріння тощо), якими вона супроводжується.

- Анамнез хвороби:

1. Можливі причини: вплив фізичних, хімічних (у тому числі ліків) чинників, емоційних стресів, зараження тощо.

2. Тривалість хвороби: гостра (до 2 міс.), хронічна.

3. Попереднє лікування та його ефект.

4. Перебіг хвороби, які чинники провокують загострення (ліки, харчові алергени, алкоголь тощо).

5. Наявність подібних хвороб у членів сім'ї, що вказує на можливу контагіозність хвороби чи її спадковий характер.

Анамнез життя: перенесені раніше та наявні супутні захворювання, вплив професійних чинників, сприйняття організ­мом хворого ліків і харчових продуктів, шкідливі звички.

Об'єктивний стан: наявність гарячки, порушення загально­го стану. Огляд шкіри проводять при денному світлі і з'ясовують стан шкіри (колір) неуражених ділянок. Пальпація дозволяє з'ясу­вати еластичність, вологість шкіри, стан підшкірної жирової клітко­вини та периферійних лімфовузлів.

Для оцінки шкірної висипки використовують наступні методи дослідження: огляд, пальпацію, зішкрібування (лусочок), діаскопію (натискування на елемент висипки предметним склом). При огляді з'ясовують рельєф уражених ділянок, колір, поверхню, розповсюдженість (локальний чи поширений харак­тер) висипки, її взаєморозташування: дисеміноване (ізоловане), згруповане (герпетиформне), дифузне (за умови злиття у великі вогнища), серпігенуюче (з вирішенням у центрі і поширенням по периферії) чи зостериформне (розміщення по ходу нервів). Оцінюють також величину, площу, краї, форму, поверх­ню, схильність до периферійного росту, симетричність, згрупованість тощо. Слід зупинитись на оцінці характеру висипних елементів. Вони бувають первинні і вторинні.

Окрім зазначених вище клінічних методів дослідження, в дермато­венерології використовують додаткові методи: біопсію (досліджен­ня кусочка зміненої шкіри під мікроскопом), серологічні дослідження (виявлення антитіл при сифілісі, хламідіозі тощо), аналізи лусочок, волосся, нігтів на наявність грибків, імунологічні дослідження тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВИСИПКИ:

· Первинні – виникають на незміненій шкірі

Вторинні – наслідок вирішення (еволюції) первинних

· Поверхневі – в епідермісі і сосочковому шарі дерми (вирішуються безслідно)

Глибокі – в сітчастому шарі дерми і гіподермі (залишають косметичні дефекти –