АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Державний санітарний нагляд і лабораторний контроль у галузі водопостачання населених місць

Згідно з чинним законодавством, забезпечити жителів населених місць доброякісною питною водою в достатній кількості зобов’язані органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування (Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ст. 18). Для розв’язання проблеми раціонального водопостачання населених місць важливе значення має правильно організований і систематичний санітарний нагляд. Державний санітарний нагляд за господарсько-питним водопостачанням здійснюють установи і заклади державної санітарко-епідеміологічної служби, насамперед санітарно-епідеміологічні станції. У сільській місцевості до контролю за місцевим водопостачанням залучають персонал лікарських дільниць і фельдшерсько-акушерських пунктів, у профілактичній роботі яких нагляд за водопостачанням повинний посідати важливе місце.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд передбачає контроль за дотриманням юридичними (відомствами, установами, підприємствами тощо) і фізичними (громадянами) особами санітарного законодавства в галузі водопостачання населених місць та застосування заходів правового характеру щодо порушників. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за господарсько-питним водопостачанням здійснюється у двох формах: запобіжного та поточного санітарного нагляду.

Запобіжний санітарний нагляд. Провідна роль у забезпеченні раціонального господарсько-питного водопостачання належить запобіжному санітарному нагляду.

Запобіжний санітарний нагляд у процесі організації централізованого господарсько-питного водопостачання передбачає:

· участь лікаря-гігієніста у виборі джерела водопостачання, місця розташування водозабору й головних споруд водопроводу, а також у встановленні меж зон санітарної охорони;

· розгляд проектів розширення і реконструкції діючих та будівництва нових водопроводів, у тому числі й проектів зон санітарної охорони;

· санітарний нагляд під час будівництва водопроводів;

· участь у прийманні в експлуатацію водопроводів і окремих водопровідних споруд.

Поточний санітарний нагляд повинен сприяти дотриманню правильно­го технологічного режиму оброблення води, своєчасному виявленню дефектів у роботі очисних споруд і мережі та запобіганню подачі населенню води, що не відповідає вимогам чинних Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Їх головним завданням є контроль за утриманням акваторії, санітарним станом території зон санітарної охорони, всіх споруд водопроводу, особистою гігієною персоналу, своєчасністю проходження ним медичних оглядів.

За законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, персонал водопровідних станцій і особи, що обслуговують водонапірні вежі, резервуари чистої води і колонки, повинні проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Перед тим як стати до роботи, проходять огляд терапевта і дерматолога, флюорографію, обстеження на носійство збудників кишкових інфекцій і гель мінтози. Надалі оглядають терапевт, дерматолог і роблять флюорографію 1 раз на рік, а обстеження на бактеріоносійство – за епідеміологічними показаннями. Результати обстеження заносять в індивідуальні санітарні книжки, що зберігаються на об’єкті. Тих, хто без поважних причин не пройшов у встановлений термін медичний огляд у повному обсязі, не допускають до роботи і можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Основою поточного санітарного нагляду є паспортизація споруд водопроводу.

Успіх поточного санітарного нагляду за господарсько-питним водопостачанням багато в чому визначається організацією систематичного лабораторного контролю якості води, що надходить у мережу водопроводу, і питної води в точках водорозбору. Розрізняють лабораторно-виробничий контроль, здійснюваний власником водопроводу, і санітарно-лабораторний, що є елементом поточного санітарного нагляду і здійснюється СЕС. На великих водопроводах, що мають власні аналітичні лабораторії, лабораторно-виробничий контроль якості води проводять силами цих лабораторій відповідно до вимог чинного стандарту (ГОСТ 2874-82 або ДСанПіН “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”).

З метою проведення гігієнічної оцінки якості питної води слід використовувати Державні санітарні норми та правила “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Відповідно до їх основних положень гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками, наведеними у додатках 1–9.

Додаток 1

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 560 | Нарушение авторских прав