АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рот і порожнина рота

Огляд

Стан внутрішньої поверхні губ визначають таким методом. Першим і другим пальцем обох рук захоплюють зовнішні частини нижньої губи і відвертають донизу, це можливо зробити за допо­могою 2-х шпателів. При огляді необхідно звернути увагу на колір слизової оболонки, дефекти покриву (тріщини, виразки), площинні ущільнення. При виявленні ущільнення, підозрілого на рак губи, визна­чити нижню межу пухлини. Ат­рофічні процеси на яснах суп­роводжуються оголенням зубних коренів і відкладанням на них каменю. Виділення гнійного вмісту з-під вільного краю ясен свідчить про розвиток альвеоляр­ної піореї.

Стан зубів оцінюють шля­хом огляду за допомогою шпа­теля, послідовно відтягують щоки або губи назовні.

У подальшому лікар пропонує хворому відкрити рот, макси­мально висунути язик, доторкнутися язиком до правої і лівої щоки. Це дозволяє визначити можливість повного відкриття рота, положення і об'єм рухів язика, його розміри, форму, характер дорзальної поверхні і стан смакових сосочків. Хворий тримає язик біля піднебіння, а лікар за допомогою шпателя оглядає кути рота, передню і задню поверхні зубів, ясен, нижню поверхню язика, його вуздечку. Хворий опускає язик і лікар кладе шпатель на середню його частину, огля­дає піднебіння, передні дужки мигдаликів і задню стінку глотки.

МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ШИЇ

Огляд

При наявності пухлини на передній поверхні шиї відносно місця розташування щитовидної залози перевіряють симптом ковтка води. У момент ковтання хворим рідини пухлина, зв'яза­на із щитовидною залозою рухається разом із гортанню спочатку доверху, а потім донизу.

Пальпація

При пальпації слід визначити межі припухлості, консистен­цію (м'яка, щільна, вузлувата), розташування трахеї стосовно се­редньої лінії, зміщення утвору в вертикальному і горизонтально­му напрямках. Верхні полюси залози пальпуються добре, а нижні можуть заходити за грудину і їх треба пальпувати під час ковтан­ня. Пальпацію щитовидної залози проводять наступним методом. Спочатку лікар стає перед хворим і лівою рукою фіксує шию, а долоню правої руки кладе повздовж, пальцями вверх, на пере­дню частину шиї. Пальпує щитовидний хрящ, просить хворого не­значно підняти голову догори. Після цього ковзає пальцями вниз по поверхні щитовидного і далі по дужці персневидного хрящів. Безпосередньо під ним знаходиться горизонтально розташова­ний валик перешийка щитовидної залози. Пальпуючи перешийок, визначають його ширину, консистенцію, рухомість при ковтанні. Після цього між внутрішнім краєм кивального м'яза і трахеєю безпосередньо над верхнім краєм перешийка пальпують бокові частки.

Описаний метод пальпації щитовидної залози слід доповни­ти таким прийомом: хворий сидить на стільці, лікар стає позаду хворого і двома руками охоплює шию так, щоб великі пальці зна­ходились позаду, а інші лежали на передній поверхні. Після цього середніми пальцями обох рук знаходять щитовидний хрящ, пере­шийок щитовидної залози. Пальпують тканини, які знаходяться над трахеєю. Зміщують пальці по боках трахеї до внутрішніх країв кивальних м'язів. Пальпуючи таким методом необхідно щоб хворий дещо схилив голову для розслаблення кивальних м'язів. Щоб визначити рухомість щитовидної залози просять хворого зробити ковток.

У нормі частки щитовидної залози не пальпуються, а пере­шийок визначається у вигляді поперечно лежачого валика, гладко­го, безболісного, однорідної консистенції.

Розміри щитовидної залози поділяються на V ступенів:

0 - щитовидна залоза не пальпується;

І - щитовидна залоза на око не помітна, пальпується перешийок, іноді бокові частки;

ІІ - залоза легко пальпується, але контури шиї зміщені незначно, залоза помітна на око при ковтанні;

ІІІ - збільшення щитовидної залози помітне не тільки при ковтанні, змінені також контури шиї;

ІV - виражений зоб, різко змінена конфігурація шиї;

ІV - зоб великих розмірів.

Збільшення щитовидної залози І-ІІ ступенів слід вважати гіпер­плазією, ІІІ-ІV-V ступені збільшення щитовидної залози є вираже­ним зобом.

За характером збільшення щитовидної залози розрізняють:

а) дифузну форму, при якій щитовидна залоза збільшена рівномірно;

б) вузловий зоб, коли в тканині щитовидної залози промацується один або декілька вузлів;

в) змішану форму, при якій пальпуються вузли і ділянки рівномірно збільшеної тканини щитовидної залози.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 304 | Нарушение авторских прав