АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ультрафіолетового випромінювання

Увесь діапазон Уф-випромінювання Сонця і штучних джерел поділяється на три області:

· область А - довгохвильове Уф-випромінювання: λ = 320-400 нм;

· область В - середньохвильове Уф-випромінювання: λ = 280-320 нм;

· область С - короткохвильове Уф-випромінювання: λ = 10-280 нм.

Біологічна дія УФВ:

А. Біогенна:

1. Загальностимулююча – В-спектр. Ця дія виявляється фотолізом білків шкіри (УФ промені проникають в шкіру на глибину 3-4 мм) з утворенням токсичних продуктів фотолізу - гістаміну, холіну, аденазину, піримідиновых сполук та ін. Останні всмоктуються в кров, стимулюють обмін речовин в організмі, ретикулоендотеліальну систему, кістковий мозок, підвищують кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, активність ферментів дихання, функцію печінки, стимулюють діяльність нервової системи і т.д. Загальностимулююча дія УФВ посилюється завдяки її эритемному ефекту – рефлекторному розширенню капілярів шкіри, особливо, якщо одночасно має місце достатньо інтенсивне інфрачервоне випромінювання. Ерітемний ефект при надмірному опромінюванні може закінчитися опіком шкіри.

2. Д-вітаміноутворююча дія УФВ властива для області В. Дія полягає в розщеплюванні кальциферолу: з ергостерину (7,8-дегідрохолестерина) в шкірному салі (секреті сальних залоз) під впливом УФВ, завдяки розщеплюванню бензолового кільця, утворюється вітамін Д₂ (ергохолекальциферол) і вітамін Д₃ (холекальциферол), а з провітаміну 2,2-дегідроергостерина – вітамін Д₄.

3. Пігментоутворююча дія УФВ – області А, В. Обумовлена утворенням меланіну. Меланін захищає шкіру (і весь організм) від надлишку УФВ, видимого і інфрачервоного випромінювання.

Б. Абіогенна:

1. Бактерицидна дія властива для області С. Під впливом УФВ спочатку виникає збудження бактерій з активацією їх життєдіяльності, яка із збільшенням дози УФВ змінюється бактеріостатичним ефектом, а потім - фотодеструкцією, денатурацією білків, загибеллю мікроорганізмів.

2. Канцерогенна дія УФР виявляється в умовах жаркого тропічного клімату і на виробництвах з високими рівнями і тривалою дією технічних джерел УФВ (електрозварювання і тому подібне).

3. Мутагенна

4. Алергічна

Недостатність УФ-випромінювання (світлове голодування) викликає:

· зниження резистентності організму та, як наслідок, збільшення захворюваності, загострення хронічної патології

· анемію

· виникнення рахіту у дітей

· виникнення остеопорозу у дорослих

Профілактика: сонячні ванни, солярії, фотарії, вживання вітамін D у медикаментозній формі

Надлишок УФ-випромінювання викликає:

· еритему, опіки

· зниження резистентності організму та, як наслідок, збільшення захворюваності, загострення хронічної патології

· ураження очей (фотоофтальмія при природному походженні, наприклад, в горах, електрофтальмія при штучному походженні, наприклад, у електрозварювальників, кератокон’юнктивіти, катаракта, птеригій – рак рогівки)

· фотодерматоз, сонячний еластоз (порушення утворення колагену)

· рак шкіри

· виведення з організму вітамінів В₂, РР, С

· вплив на ліпідний обмін

Профілактика: одяг з натуральних тканин, головні убори, сонцезахисні та спеціальні окуляри, що використовують на виробництві

6. Штучні джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, характеристика фотаріїв. Області застосування УФО у стоматології та медицині.

Штучні джерела ультрафіолетового випромінювання: бактерицидно- увіолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), эритемно-увиолевая лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцова лампа (ПРК).Для санації повітря використовують кварцування. У результаті кварцування повітря збагачується озоном, який, у свою чергу, також дезінфікує повітря. Озон отруйний, тому після кварцування приміщення слід провітрювати. Під час роботи кварцової лампи слід залишити приміщення. На працюючу лампу категорично не можна дивитися і намагатися від неї засмагати.Опромінення штучними джерелами ультрафіолетового випромінювання з лікувальною або профілактичною метою проводяться у фотаріях (солярії – природне УФВ). Фотарії можуть бути різними за своїм обладнанням. Розрізняють фотарії кабінного типу, прохідного або лабіринтного типу та фотарії маячного типу. В якості джерел штучного УФ випромінювання використовують лампи еритемні (ЛЕ-30 та ін.) або прямі ртутно-кварцеві, які не генерують небажаного короткохвильового УФ випромінювання, з довжиною менше 280 нм. Штучні джерела інфрачервоного випромінювання: лампи солюкс і инфраруж, електрокамін, полум'я вогню, тепловипромінюючі поверхні.

7. Гігієнічне значення освітлення приміщень. Зорові функції. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу недостатньої та надлишкової освітленості.

Зорові функції

· гострота зору – здатність зорового аналізатора розрізняти найменші деталі об’єкта

· контрастна чутливість – здатність зорового аналізатора сприймати мінімальну різницю яскравостей досліджуваного об’єкта і фону

· швидкість зорового сприйняття – термін, протягом якого відбувається усвідомлення деталей об’єкта, що розглядається

· видимість – функція зорового аналізатора, яка враховує основні його функції: гостроту зору, контрастну чутливість, швидкість зорового сприйняття

· стійкість ясного бачення – відношення терміну ясного бачення об’єкта до сумарного часу його розглядання

· функція кольорового сприйняття

· адаптація – здатність зорового аналізатора зменшувати свою чутливість при переході від низької до високої освітленості (світлова адаптація), від високої до низької освітленості (темнова адаптація)

· акомодація – здатність ока регулювати гостроту зору у залежності від відстані до об’єкта розглядання та освітлення за рахунок змін у переломленні світла в оптичній системі ока, в основному за рахунок кривизни кришталика

8. Методи гігієнічної оцінки природного освітлення приміщень, показники, оцінка результатів.

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характеру і кольору пофарбування стін, стелі та меблів.

Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекції небосхилу, кутів падіння та отвору.

Світловий коефiцiєнт – це відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лікарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових приміщень – 1:6 – 1:8.

Коефiцiєнт заглиблення – це відношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.

Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.

Коефіцієнт природної освітленості – це процентне відношення освiтленостi горизонтальної поверхні всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні пiд відкритим небом.

Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потім за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.

КПО = ––——–– · 100 %; (1)

Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);

Е прим. – освітленість всередині приміщення (лк);

Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).

Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати,2,5%; для житлових i допоміжних приміщень – перевищувати 0,5-0,75%; для лікарняних палат – перевищувати 1,0-1,5%; для операційних – перевищувати 2,5%.

9. Гігієнічні вимоги до штучного освітлення приміщень. Види та системи штучного освітлення. Освітлювальна арматура. Методика гігієнічної оцінки штучного освітлення приміщень різного призначення, показники його, оцінка результатів.

Гігієнічна оцінка штучного освітлення

Гігієнічна оцінка штучного освiтлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та свiтлотехнiчного методів.

Описовий метод передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.

Розрахунковий метод заснований на оцінці показників рiвномiрності та достатності освiтлення.

Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8-9 м².

Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м² приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м², д ля люмiнiсцентних ламп – 24 Вт/м².

Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.

Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп – не меншою ніж 300 лк.

Джерела штучного освітлення – електричні і неелектричні. До останніх відносяться керосинові, карбідні лампи, свічки, газові світильники. Їх використання в наш час обмежене – в аварійних ситуаціях, у польових умовах та ін.

Електричні джерела штучного освітлення поділяються на дугові (в прожекторах,,, юпітерах”), лампи розжарювання, газосвітні, люмінесцентні.

Недоліком ламп розжарювання є зміщення спектру в жовто-червону сторону, спотворення кольорового відчуття, засліплююча дія прямих променів.

Люмінесцентні лампи мають спектр, наближений до денного світла, з модифікаціями, які залежать від люмінофора, що покриває внутрішню поверхню скляної трубки і трансформує ультрафіолетове світіння парів ртуті в трубці в видиме світло. Розрізняють лампи денного світла (ЛД), білого світла (ЛБ), теплого білого світла (ЛТБ) та ін.

Недоліком люмінесцентних ламп є стробоскопічний ефект – миготіння рухомих предметів.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 514 | Нарушение авторских прав