 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Про хвороби самі напишете думаю не тугенькі. 45. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків
45. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків. Критерії і показники здоров'я дітей і підлітків. Групи здоров’я. Групи для проведення фізичного виховання. Існує ряд методів оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків, основними з них є наступні: · метод сигмальних відхилень, · оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії, · комплексний метод · оцінка фізичного розвитку з використанням центильних табиць (центильний метод).
Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я: 1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань. 2. Рівень функціонального стану основних систем організму. 3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу. 4. Рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності Перша група здоров’я – здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функціонування внутрішніх органів та систем. Друга група здоро’я – здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих захворювань. Третя група здоров’я діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму. Четверта група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму. П’ята група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму. До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основніої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою. До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності. До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров’я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.
46. Фізичний розвиток як оцінка стану здоров’я. Основні показники фізичного розвитку. Загальні правила антропометрії. Таблиці стандартів фізічного розвитку. Вимоги до таблиць стандартів. Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів. До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, тип конституції, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз, поява менструацій у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків). Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо). Загальні правила антропометрії: · виміри проводять раз на рік в один і той самий час року та доби; · дотримуються оптимальних параметрів мікроклімату та освітлення у приміщені; · дослідження проводять натщесерце у спідній білизні; · дослідження проводить особа, що володіє методикою вимірювання; · виміри проводять із дориманням спеціальних антпропометричних точок; · прилади, які використовуються, мають бути вивірені на точність (стандартизовані).
Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково-статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування. Вимоги до таблиць стандартів фізічного розвитку: · повинні бути складені на основі кількісної та якісної репрезентативності, тобто на основі достатньої кількості досліджень, що відображають якісні особливості усього дитячого населення даного регіону; · складаються для кожного року життя для дівчат та юнаків окремо; · оновлюються 1 раз на 3-5 років; · повинні відображати національні, етнічні, географічні, кліматичні, соціальні, економічні та інші особливості даного регіону; · містять усі статистичні величини: середнє значення (М), мінімальне (Мmin) та максимальне значення (Mmax), коефіцієнт достовірності (p), середнє квадратичне відхилення (s), число вимірів (N),s регресії (sR), коефіцієнт кореляції (r) та регресії (КR) тощо;
47. Методи гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків. Метод сигмальних відхилень. Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів. До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, тип конституції, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз, поява менструацій у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків). Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо).
Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки в певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
48. Шум як виробнича шкідливість, його фізична характеристика, класифікація, вплив на організм людини. Загальні принципи нормування шуму на виробництві, зокрема на робочому місці стоматолога в умовах стоматологічної поліклініки (кабінету). Профілактика “шумової” хвороби Шум – це механічні коливання частинок пружного середовища (газу, рідини, твердого тіла), що виникають під дією якої-небудь збуджуючої сили. Фізичні характеристики шуму: 1. Інтенсивність (сила) – кількість звукової енергії в дБ. 2. Спектр – розподіл звукової енергії в октавних смугах. 3. Гучність – фізіологічне сприймання інтенсивності звуків різної частоти в порівнянні з еталонним звуком (одиниці гучності – фони, сони). Класифікація шуму: 1. За походженням: · виробничий · побутовий · вуличний 2. За характером спектру: · широкосмуговий – з безперервним спектром шириною більше однієї октави · тональний – в спектрі якого знаходяться виражені дискретні тони 3. За частотними характеристиками: · низькочастотний 16-350 Гц · середньо частотний 350-800 Гц · високочастотний 800-20000 Гц · інфразвук · ультразвук 4. За часовими характеристиками: · постійний · непостійний (коливальний, переривчастий, імпульсний) Інтенсивний шумовий вплив на організм людини може викликати специфічні і неспецифічні зміни. Специфічні зміни (враження органу слуху): 1) зниження адаптації 2) слухова втома 3) приглухуватість 4) туговухість 5) професійна глухота Неспецифічні зміни: 1) НЦД (нейроциркуляторна дистонія) переважно по гіпертензивному типу 2) Астено-вегетативний синдром і неврастенічні реакції 3) Дисфункції шлунку 4) Зниження імунологічної реактивності 5) Передчасна втома, зниження працездатності
Заходи по боротьбі з шумом можуть бути технічні (технологічні, санітарно-технічні), архітектурно-планувальні, організаційні і медико-профілактичні. 1) Технічні заходи: · усунення причин виникнення шуму або зниження його в джерелі (заміна шумних технологій на малошумові або безшумові) · послаблення шуму на шляхах його передачі (звукоізолюючий кожух, акустичні екрани) · безпосередній захист працюючих (плаваючий фундамент) 2) Архітектурно-планувальні заходи: · локалізація джерела шуму · правильне розташування обладнання · наявність звукопоглинаючого фундаменту 3) Організаційні заходи: · скорочення робочого часу в умовах високого шуму · встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку 4) Індивідуальні засоби захисту: · антифони, навушники, беруші, заглушки · шумозахисні шлеми · валянки (для зменшення кісткової провідності) 5) Медико-профілактичні заходи: · проведення попередніх та періодичних медичних оглядів · підвищення опірності організму до несприятливої дії шуму (щоденне приймання вітамінів В1, В2) · санаторно-курортне лікування · протипокази до роботи: невроз 6) Гігієнічне нормування дотримання на виробництві встановлених ГДР шуму.
49. Вібрація як виробнича шкідливість (фізична характеристика, класифікація, вплив на організм, захворювання, заходи профілактики, зокрема на робочому місці лікаря-стоматолога). Вібрація – це механічні аперіодичні коливання, системи з пружними зв’язками. Фізичні характеристики вібрації: сила, розподіл, віброшвидкість, віброприскорення, амплітуда коливальних рухів. Класифікація вібрації: 1. За походженням: · транспортна · технологічна · транспортно-технологічна 2. За характером спектру: · широкосмугова · вузько смугова 3. За частотними характеристиками: · низькочастотна · середньо частотна · високочастотна 4. За часовими характеристиками: · постійна · непостійна (коливальна, переривчаста, імпульсна) 5. За ступеням стикання з тілом людини: · місцева · загальна · комбінована Виділяють 2 форми вібраційної хвороби: викликана локальною або загальною вібрацією. Основні симптоми вібраційної хвороби, обумовленої впливом локальної вібрації: 1) судинні розлади, які полягають в порушенні периферичного кровообігу (побіління пальців) 2) поліневропатії, які проявляються болями в верхніх кінцівках 3) порушення чутливості (больової, температурної) 4) враження кістково-м’язової системи: міозити, деформуючі артрози, артрити Заходи по боротьбі з вібрацією: 1) Технічні заходи: · обмеження контакту працюючого з джерелом вібрації (дистанційне керування, автоматизація і заміна технологічних процесів) · фундамент для машин · амортизація сидінь · вібробезпечні інструменти 2) Архітектурно-планувальні заходи: · Локалізація джерела вібрації · Правильне розташування обладнання · Використання “плаваючих” фундаментів 3) Організаційні заходи: · скорочення робочого часу (сумарний час контакту з вібрацією не повинен перевищувати 2/3тривалості робочої зміни) · встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку 4) Індивідуальні засоби захисту: · рукавиці з подвійною долонною прокладкою, противібраційне взуття 5) Медико-профілактичні заходи: · проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з участю невропатолога, терапевта, отоларинголога · теплові процедури для рук, самомасаж рук і плечового поясу, · УФВ, вітамінопрофілактика, фізіотерапевтичні процедури) · проведення функціональних досліджень: холодова проба, визначення вібраційної чутливості, динамометричні показники · санаторно-курортне лікування · протипокази до роботи: вегетативна дисфункція, хвороба Рейно (порушення кровопостачання дистальних відділів кінцівок), облітеруючий ендартерііт, захворювання вестибулярного апарату, захворювання кісток та суглобів, захворювання жіночої статевої сфери. Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 372 | Нарушение авторских прав |