АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Формули для розрахунків забруднення атмосферного повітря.

1. Забруднення атмосферного повітря здійснюється однією речовиною. В цьому випадку порівняння ступеня забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження проводять за середньомісячними концентраціями з ймовірністю 98%.

Для цього спочатку вираховують середньомісячну концентрацію забруднювача за формулою: С = ,

де С₁, С₂, С_n – концентрації за даними аналізу;

n - кількість аналізів за місяць.

Для розрахунку слід використовувати максимально разові або середньодобові концентрації, виключаючи з розрахунків «крайні» значення результатів аналізу.

Далі розраховують середньо квадратичне відхилення d =

та коефіцієнт варіації С_v = .

Знаючи коефіцієнт варіації (С_v) за графіком визначають значення коефіцієнту (а), який необхідний для розрахунку середньомісячної концентрації С^м з ймовірністю 98% за формулою:

С^м= а × С

Саме по значенню середньомісячної концентрації С^м і співставляють рівні забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження.

2. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення атмосферного повітря (К) за формулою: К =

де: С^м₁, С^м_n - концентрації окремих забруднювачів, мг/м³;

С^м_і – інтегрована (узагальнена) середньомісячна концентрація усіх забруднювачів, мг/м³;

ГДК₁, ГДК_n - гранично допустимі концентрації забруднювачів, мг/м³;

М - коефіцієнт, величина якого залежить від класу небезпеки забруднювача:

І клас (А) – надзвичайно небезпечні, М = 1,0;

ІІ клас (Б) – високонебезпечні, М = 1,5;

ІІІ клас (В) – помірно небезпечі, М = 2,0;

ІV клас (Г) – малонебезпечні, М = 4,0.

3. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які мають ефект біологічної сумації, розраховують приведену концентрацію (С^м_прив) за формулою: С^м_прив = С^м₁+ С^м₂

де С^м₁ - концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м³;

С^м₂, С^м_n - концентрація забруднювачів, мг/м³;

ГДК₁ - гранично допустима концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м³;

ГДК₂, ГДК_n - гранично допустимі концентрації інших забруднювачів, мг/м³.

4. При наявності в атмосферному повітрі речовин, які мають ефект біологічної сумації та речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення (К_сум) за формулою:

К_сум. =

де С^м_прив – приведена концентрація, мг/м³;

ГДК_прив – гранично допустима концентрація речовини, на яку проводять сумацію, мг/м³.

5. Ступінь забруднення атмосферного повітря в балах розраховують за формулою: М_{А(Б,В,Г)1,2, … n} = S

де А,Б,В,Г – класи небезпеки речовин;

1,2…n – кількість речовин одного класу небезпеки;

С_і – середньомісячна концентрація і-го забруднювача;

ГДК_і - гранично допустима концентрація і-го забруднювача;

b_і – ваговий коефіцієнт даної речовини в залежності від класу небезпеки;

y - пріоритетний індекс середовища (для повітря = 3).

6. Оцінка рівнів шуму в балах здійснюється за формулою: Р = S

де L_екв – фактичний середньоеквівалентний рівнь шуму, дБА;

ГДР – гранично допустимий рівень шуму, дБА;

b – ваговий коефіцієнт;

y – пріоритетний індекс (для шуму = 2).

7. Стан навколишнього середовища в зоні спостереження, виражений у балах, оцінюють як суму балів окремих середовищ біосфери та оремих факторів:

Р = Р_атм + Р_грунт + Р_вода + Р_шум + Р_{харч.прод.}

8. Оцінку житлово-побутових умов населення в балах проводять, використовуючи формулу: Р = S

де К_1,2,3 – груповий ваговий коефіцієнт (К₁ = 1,0; К₂ = 1,0; К₃ = 2,0);

Ф_1,2,3 – фактичне число балів по групі показників;

М_1,2,3 – максимальне число балів для даного показника (М₁ = 10,0; М₂ = 12,0; М₃ = 10,0);

у – пріоритетний індекс фактору.

27. Харчування та здоров´я людини. Поняття про раціональне харчування. Гiгiєнiчнi принципи раціонального харчування. Поняття про харчовий статус. Види харчового статусу.

Раціональне харчування – являє собою харчування, яке забезпечує постiйнiсть внутрiшнього середовища органiзму (гомеостаз) i пiдтримує його основнi життєво-важливi функцiї (рiст, розвиток, дiяльнiсть рiзних органiв i систем) на високому рiвнi в умовах впливу різноманітних чинників навколишнього середовища

В основi органiзацiї рацiонального харчування людини незалежно вiд її вiку, стану здоров’я та особливостей професiйної діяльності знаходяться певні принципи.

Отже, до гігієнічних принципів раціонального харчування відносяться наступні:

1) енергетична цiннiсть харчового рацiону повинна вiдповiдати величинi добових енерговитрат людини (у дiтей енергетичну цінність слід збільшити на 10-15%), тобто х арчування повинно бути адекватним;

2) харчовий рацiон повинен вмiщувати всi необхiднi харчовi речовини у вiдповiдних кiлькостях та у правильних спiввiдношеннях, х арчування повинно бути збалансованим;

3) слід дотримуватися правильного режиму харчування (час і тривалiсть прийомів їжi, кратнiсть i iнтервали мiж ними, черговiсть прийому страв, розподiл рацiону за прийомами тощо);

4) їжа повинна готуватися з доброякiсних, свiжих та рiзноманiтних продуктiв;

5) їжа повинна бути бездоганною у санiтарно-епiдемiологічному вiдношеннi і, отже, не вмiщувати патогенних мікроорганізмів та хімічних токсичних речовин;

6) слід проводити правильну кулiнарну обробку;

7) слід забезпечити оптимальні умови для прийому їжі (оптимальні органолептичнi властивості страв, сервiровка столу, iнтер’єр їдальнi, мiкроклiматичний комфорт, вiдповiдний об’єм їжi, що надає почуття насичення тощо).

Харчовий статус – це результуюча характеристика стану харчування, складу тіла, інтенсивності процесів обміну на рівні

28. Класифікація нутрієнтів (харчових речовин) та їх функції в організмі. Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів).

Нутрієнти — складові частини натуральних харчових продуктів, які організм використовує для побудови, оновлення та нормального функціонування органів, тканин і клітин, а також як джерело енергії для виконання роботи і забезпечення життєдіяльності організму в період спокою. Серед них виділяють макро- і мікронутрієнти. Макронутрієнти, або основні харчові речовини, — білки, жири й вуглеводи, необхідні в десятках грамів, при асиміляції виділяють енергію для виконання всіх функцій організму. Менша їх кількість бере участь у процесах побудови клітин, тканин, для синтезу ферментів та інших фізіологічно активних сполук. Мікронутрієнти, або так звані мінорні фізіологічно активні речовини, необхідні організму в малих кількостях; вони беруть участь у засвоєнні енергії, регуляції функцій і здійсненні процесів росту й розвитку організму. До мікронутрієнтів належать окремі амінокислоти харчового походження, участь яких у регуляції функцій органів і систем доведена численними дослідженнями; есенціальні жирні кислоти (див. Вищі жирні кислоти), вітаміни та провітаміни, мінеральні речовини (див. Мікроелементи), харчові волокна (див. Харчові волокна), а також різні органічні сполуки, характерні для натуральної продовольчої сировини рослинного і тваринного походження.

Продукти харчування є джерелом пластичних, енергетичних та захисних речовин, які проявляють лікувальні, фармакологічні, захисні, нейтралізуючі, профілактичні та інші властивості.

Бактерицидні та антивірусні властивості. їх проявляють речовини, що сприяють зниженню забруднення продуктів вірусами чи бактеріями, гальмують їх розвиток, підвищують опірність організму до них. До таких речовини належать:

Антитоксичні властивості мають речовини, що підтримують де-токсикаційну функцію печінки щодо знешкодження токсичних речовин:

Нейтралізуючі властивості мають речовини, що нейтралізують та знешкоджують шкідливі чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, вільні радикали, радіонукліди, токсичні елементи:

Антиоксидантні властивості мають речовини, що протидіють утворенню вільних радикалів, оксидативних та пероксидних іонів та сполук:

Кровотворні властивості мають речовини, що стимулюють кровотворення:

Антирадіаційні властивості запобігають негативному впливу зовнішнього іонізуючого опромінення та радіонуклідів. Це сукупність антиоксидантних, ліпотропних, антитоксичних, кровотворних, адсорбційних, антиканцерогенних, антимутагенних, антиатерогенних, антигерогенних, відновлюючих, захисних і стимулюючих властивостей.

Діуретичні властивості мають речовини, що сприяють виведенню вологи через нирки. Ці властивості мають продукти з великим вмістом калію (К: Na ≥ 3).

Регуляторні властивості (апетит, моторика ШКТ) мають речовини, що мають специфічну активність і можуть регулювати метаболічні процеси в організмі:

29. Фізіологічні норми харчування для різних груп населення. Показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування. Методи додаткової вітамінізації їжі.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 387 | Нарушение авторских прав